Один у полі не воїн. Як протидіяти нападам на активістів?
Активісти борються за справедливість, відстоюючи інтереси людей, проте нерідко самі стають жертвами нападів і тиску з боку громадськості. За 2018 рік правозахисники Коаліції на захист громадянського суспільства зафіксували понад 72 випадки нападів на активістів. Такі дані опубліковані на сайті коаліції. Серед постраждалих – Сергій Чагаров, громадський активіст і герой фільму Таїсії Кутузової “Ти, бл*, рота закрий”.
Режисерка презентувала фільм на цьогорічному міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA. Це історія про хлопця, який бореться з корупцією в рідному селі Гатне під Києвом. Під час однієї із сесій сільради депутат Києво-Святошинської районної ради від БПП Олександр Паламарчук, звинувачений Сергієм у корупції, напав та публічно погрожував активісту. “Ти, бл*, рота закрий!”, “Я тобі зуби виб’ю, і буде тобі свобода слова” – так із Сергієм розмовляли чиновники і депутати в Гатному. Про цей випадок написали провідні видання України, телеканали зняли сюжети. Проте частина селян продовжує засуджувати вчинок хлопця. Йому погрожували, радили не лізти у “справи дорослих”, а в серпні 2018 року підкинули на подвір’я вибухівку.
Якщо на активіста напали, потрібно написати заяву до поліції. Бажано знайти адвоката, який представлятиме його інтереси, і надати максимальний розголос цьому випадку через журналістів, інших активістів. На цьому наголосила Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA.
Сергій Чагаров неодноразово писав заяви в поліцію та ходив у суд.
“Спочатку кримінальні справи кваліфікували як “хуліганку”, але потім ми написали заяву в суд щодо погроз убивством. Проте вони нічого цього не внесли. Хоча граната – це вже терористичний акт, а ніяка не “хуліганка” і навіть уже не погрози. У нас наразі здійснюється кілька важливих судових проваджень, і ми намагаємося ходити якнайбільшою кількістю людей на засідання, бо коли приходиш сам – вони просто не реагують”, – розповів Чагаров.
Хлопець не бачить зараз дій, які б свідчили, що в кримінальних справах є хоч якісь рухи.
“Коли був шум стосовно слідчої комісії щодо нападів на активістів, яка сформована при Верховній Раді, то до мене телефонували з поліції, хотіли викликати на допит, до того ж швидко, і прокуратура якісь вказівки надавала, – по більшості нападів на активістів правоохоронні органи тоді заворушилися. Щодо моєї справи – вони тоді дуже поспішали, проте ми так і не провели ані слідчих дій, ані допитів”, – розповів Чагаров.
Відповідно до міжнародних стандартів захисту й підтримки правозахисної діяльності, держави повинні “боротися з безкарністю шляхом розслідування й забезпечення відповідальності за всі напади та загрози з боку державних і недержавних суб’єктів проти будь-якої особи, групи або громадського об’єднання, що захищає права людини”. Боротьба з безкарністю буде ефективною лише тоді, коли “відповідальні за порушення та зловживання щодо правозахисників, зокрема щодо їхніх законних представників, сподвижників і членів їхніх сімей, негайно притягуються до відповідальності через неупереджені розслідування”.
Кажучи про боротьбу з безкарністю в Україні, Тетяна Печончик зауважила, що протидія нападам на активістів має бути комплексним рішенням:
“По-перше, потрібно об’єднуватися для того, щоб підтримувати активістів, надавати їм правову, медичну, психологічну допомогу, якщо вона потрібна. По-друге, важливими є суспільні рухи, які б вимагали розслідування і подолання безкарності нападів на активістів, аби по кожному конкретному випадку добиватися притягнення нападників та замовників до відповідальності. По-третє, на системному рівні потрібна реформа судової і правоохоронної систем, а також антикорупційна реформа, адже саме відсутність результатів цих реформ є однією з причин нападів на громадських активістів”.
Хоча жодне кримінальне провадження щодо тиску та залякування Сергія Чагарова поліція досі не розслідувала, хлопець не збирається припиняти свою діяльність. Він сподівається, що “ті дорослі люди, які сидять і нічого не роблять, мають побачити, що замість них діють малі діти. І вже якось мусять задуматися, робити висновки”.
