10 кроків, аби Україна перестала дискримінувати кримчан — дорожня карта від правозахисників

Україна вживає недостатніх зусиль для виконання рекомендації ООН щодо подолання порушень прав людини на тимчасово окупованій території Криму та підтримки правових, культурних, економічних та інших зв’язків з населенням півострову. Зокрема, чинне законодавство України містить ряд юридичних прогалин, колізій та дискримінаційних положень, які стосуються кримчан.

Як передає кореспондент Центру інформації про права людини, про це сьогодні на прес-конференції в Києві заявили представники українських правозахисних організацій Українська Гельсінська спілка з прав людини, Центр інформації про права людини, КримСОС та  Кримська правозахисна група. 

Правозахисники нагадали, що рівно місяць тому, 19 грудня 2017 року, Генасамблея ООН схвалила резолюцію “Положення у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Україна”.

За словами експертки Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’ї Свиридової, вказана резолюція зафіксувала величезну кількість брутальних порушень прав людини на окупованій території Криму з початку її окупації. Більшість з них пов’язана з діями влади Російської Федерації, а також окупаційних органів влади на цій території. Проте вперше Генасамблея ООН наголосила і на тому, що робить Україна по відношенню до населення території Криму, і привітала зусилля України щодо підтримки економічних, культурних та правових та інших зв’язків з населенням цієї території.

“Ми, правозахисники, зі свого боку також вітаємо зусилля України щодо підтримки та захисту прав політичних в’язнів, правову та адвокаційну роботу, спрямовану на захист населення окупованих територій. Проте, на жаль, моніторингова робота та робота з надання правових послуг, які здійснюють наші організації, показують, що на сьогодні існує велика кількість прогалин в законодавстві України, які викликають системні проблеми і порушення прав мешканців окупованих територій, прав внутрішньо переміщених осіб з Криму. І це пов’язано саме з діями або бездіяльністю владних органів України”, — зазначила Свиридова.

За її словами, правозахисні організації склали Дорожню карту для уряду України із 10 рекомендаціями, виконання яких має усунути дискримінацію та порушення прав кримчан з боку української влади.

Коротка версія Дорожньої карти представлена у вигляді інфографіки.

Свиридова також назвала однією з найбільших проблем з цього переліку величезні складнощі, з якими стикаються кримчани під час отримання документів українського зразку про факти народження та смерті на окупованих територіях.

“Нагадаю, що був зроблений певний крок на зустріч кримчанам: в 2015 році було змінено чинне законодавство і встановлена судова процедура визнання таких фактів. Проте, на нашу думку, судова процедура визнання фактів народження та смерті належним чином не вирішує проблеми документування. Бо сьогодні вона фактично не відповідає потребам кримчан та не відповідає тим зобов’язанням, які мала б виконувати держава Україна”, — говорить правозахисниця.

За її словами, органи суду роблять те, що мали б робити РАЦСи в рамках адміністративної процедури. Але триває це не один-два дні, як у звичайних РАЦСах, а деколи процедури тривають до кількох місяців. Вони пов’язані із більшими матеріальними витратами через сплату судового збору та оплату. Процедура також є обтяжливою і для української судової системи.

“Для прикладу за 2016 рік на території Криму (без Севастополя) народилося більше 22 тисяч дітей, а фактів смерті за цей же рік — більше 28 тис. При цьому в реєстрі судових рішень ми знайшли за весь період окупації всього лише близько 5 тисяч рішень про встановлення фактів народження і смерті за процедурою для мешканців окупованих територій. Тобто загалом, за нашими підрахунками, зведеними даними українських органів влади та даними так званих органів влади на окупованій територій, Україна документує десь 10-15% фактів народження та смерті”, — зазначила Свиридова.

З огляду на це, правозахисники рекомендують українській владі спростити процедуру отримання свідоцтв про народження і смерть. Наприклад, запровадженням адміністративної процедури замість судової. А також відкрити центр адміністративних і нотаріальних послуг на адмінкордоні з Кримом.

Правозахисники також закликають Україну якнайшвидше прийняти законодавчі документи, що дозволять підтримати кримчан, які стали жертвами політично мотивованих переслідувань, та їхні родини.

За даними громадських організацій, щонайменше 60 українців незаконно засуджені російською окупаційною владою та відбувають покарання в Криму та за його межами, не маючи при цьому ефективних засобів правового захисту, а їхні родини несуть значні майнові збитки та немайнові втрати.

“Також на підпис від пана Гройсмана чекають зміни в постанову, яка стосується використання коштів консульськими відділами. Ці зміни допоможуть, людям, які відбувають незаконне покарання на території Росії отримати допомогу від української держави”, – зазначила координаторка Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

Голова правління Центру інформації про права людини Тетяна Печончик розказала про три проблеми, які виникають через порушення прав кримчан з боку української влади. Це освіта, участь у виборах та питання доступу до Криму.

“Як відомо, тимчасово переміщені особи як з Криму, так і з Донбасу, досі не можуть голосувати на місцевих виборах. Це є проявом дискримінації, адже люди вже по кілька років живуть у громадах платять податки, однак не мають права обирати місцеву владу в тих громадах, де вони живуть”, — зазначила Печончик.

За її словами в минулому році ЄСПЛ вже комунікував кілька скарг до уряду України, які були подані, в тому числі, кримчанами, через дискримінацію з боку держави за ознакою належності до групи внутрішньо переміщених осіб.

Тож правозахисники закликають Україну не чекати, коли ЄСПЛ винесе рішення з цього питання, а вже зараз врегулювати його і забезпечити виборчі права для внутрішньо переміщених осіб.

Також за словами Печончик, спрощений доступ до освіти на території материкової України для кримської молоді, на жаль, залишається здебільшого декларацією.

“Незважаючи на позитивне рішення про виділення освітніх квот на навчання для вступників з окупованої території, уряд не звернув уваги на проблеми тих кримчан, що переводяться з навчальних закладів, створених окупаційною владою. Вони позбавляються квоти на безоплатне навчання”, — зауважує правозахисниця.

Крім того, за її словами, здебільшого декларацією залишаються права на безоплатний гуртожиток, кредитування, часткову або повну оплату навчання для кримських дітей та молоді, оскільки не прописані чіткі механізми для їх реалізації.

“Є проблема також із отриманням безкоштовної загальної середньої освіти для кримських дітей. Зараз це можна робити або через дистанційну освіту, або через екстернат. Але наразі не розроблені й не затверджені навчальні програми для он-лайн курсів”, — додала Печончик.

Остання проблема, про яку розказала Печончик, стосується в’зду в Крим іноземних адвокатів, правозахисників і журналістів.

Сьогодні легально іноземці можуть в’їхати в Крим лише через територію материкової України і лише за наявності виданого урядом спеціального дозволу на в’їзд до Криму.

За її словами, чинна процедура не дає можливості подавати звернення про отримання спеціального дозволу для в’їзду в Крим з-за кордону, через дипломатичні представництва України, відсутня можливість для іноземців подавати документи іншою мовою, крім української, а також отримувати багаторазові дозволи для в’їзду в Крим.

“На практиці отримання дозволу займає від трьох тижнів часу, потребує кількох візитів до України та відповідних ресурсів і є суттєвою перешкодою для здійснення правозахисної роботи на Кримському півострові. Крім того, потребує зміни сам принцип надання дозволів на в’їзд до Криму для правозахисників, адвокатів та журналістів – з дозвільного на повідомний”, — наголосила Печончик.