Не “свято весни та краси”, або Чого не варто, а що варто робити 8 березня

Людмила Янкіна

Хоча вже не перший рік активісти, правозахисники та й просто люди з критичним мисленням і знаннями з історії кажуть на всіх майданчиках, що 8 березня – це не пережиток радянської системи і водночас не свято "весни та краси", але в школах та садочках продовжують робити солодкі столи для дівчат і роздавати конверти вчителям, а черги за тюльпанами цього дня з роками, здається, стають ще довшими. 

Тож напередодні Міжнародного дня жінок хочу ще раз звернути увагу на те, чим цей день насправді є, чим не є, а також додати трішки більше розуміння про те, чому цей день важливий не лише для самих жінок. Адже, керуючись підміною понять про "свято 8 березня" чи "свято весни й краси", українське суспільство глибоко закопується в глуху яму системної дискримінації жінок та приниження жіночої гідності, навіть з "благих" намірів.

А оскільки жіноче населення в Україні становить більше половини, то це питання точно стосується більшості, а не "слабкої статі".
Отже цей день НЕ є: 

  • святом весни;
  • святом краси;
  • взагалі святом у його класичному розумінні.

Про себе хочу сказати, що я НЕ "берегиня", а особистість зі своїми потребами до самореалізації. Тож НЕ варто мене цього дня вітати з побажаннями жіночності і краси, я достатньо жіночна та красива і без побажань. Якщо все ж захочете привітати, то можете висловити свою повагу до моєї самореалізації, лідерських здібностей та успіхів, зокрема у сфері захисту прав жінок, і побажати скорішої ратифікації Стамбульської конвенції.

Окремо хочу сказати про жіночність і красу – це нав'язаний стереотип, який змушує жінку відповідати якимось уявним стандартам, які не завжди добре поєднуються зі здоровим глуздом. Окрім того, не всі жінки хочуть бути "жіночними" і "красивими". Бо, по-перше, кожна людина в ці поняття вкладає щось своє; по-друге, усі люди є різними та красивими по-своєму; а по-третє, побажання щодо зовнішності людини та її властивостей не є тактовними. Нехай вона сама обере, якою бути. А ви її в цьому просто підтримайте.

Тюльпани, парфуми, шоколад, сукні, прикраси та інші псевдоатрибути "свята" не мають до цього дня ніякого стосунку, але є штучною підміною понять про цей день. Однак якщо хочете дарувати таке своїм партнеркам – робіть це не лише на 8 березня. Водночас саме цього дня доречно буде подарувати жінці хороший освітній курс (Prometheus, Coursera та багато інших вам у допомогу). Самодостатня партнерка такий подарунок точно оцінить.

То чим насправді є Міжнародний день жінок, якщо не "святом весни та краси"?

Цей день є символом фемінізму й антисексизму, тому вітати свою партнерку з цим днем, але виступати проти фемінізму та бути сексистом дещо нелогічно.

Щоб зрозуміти, чому цей день є важливим в аспекті захисту прав жінок і формування рівності, подивіться щонайменше стрічку "Суфражистки". Адже за те, щоб сьогодні жінка могла, наприклад, реалізувати своє виборче право та самостійно без супроводу вийти в магазин чи носити речі, які хоче, хтось із цього руху періодично платив життям. І найсумніше, що в деяких країнах таке дикунство з жінками досі відбувається. Ба більше, іноді подібні речі стаються і в сучасній Україні. 

Цей день традиційно є вихідним не тому, що треба накрити святковий стіл, а тому, що жінкам було виділено окремий день, аби зібратися на спільній демонстрації та висловити свої вимоги, а саме:

  • про рівну з чоловіками заробітну платню, а не на 30% менше, як в Україні;
  • про те, що доглядати за дитиною після народження має не лише жінка, адже у всіх прогресивних цивілізованих країнах уже давно розвинено таке поняття, як Parental leave, тобто оплачувана відпустка з догляду за дитиною для чоловіків (у нас поки що на таких татусів прийнято лише косо дивитись і казати "Боже, який герой!", хоча, насправді, у чому полягає героїзм у ситуації, коли чоловік долучається до справи, не зрозуміло);
  • про те, що хатня робота не є безкоштовним "бонусом" сімейного життя та має бути оцінена і розділена, чоловік має долучатись і бути повноцінним партнером з ведення господарства, а не "помічником".

До речі, у моєму колі спілкування є досить велика кількість сімейних пар. Настільки велика, що можна навіть розглядати їх як фокус-групу із відносною вибіркою. Так от, сім'ї, де чоловік поважає вид зайнятості своєї дружини, її успіхи, розуміє її втому, розділяє з нею ідеї з розвитку та підтримує в складні моменти, не акцентуючи на "допомозі по дому", робить смачну вечерю та здатен помити посуд і погодувати дитину, зазвичай є значно щасливішими і комфортнішими для обох, ніж ті, де "глава" сімейства штучно домінує над дружиною та всіляко намагається підкреслити своє лідерство та "чоловічу" роль. У таких шлюбах, незважаючи на їхню зовнішню "традиційність", подружжя частіше потайки говорить про розлучення.

На останок хочу додати, що гілку мімози було обрано в Італії символом Міжнародного дня жінок не тому, що красиво і "жіночно", а тому, що дешево, практично, яскраво та приваблює увагу, можна використовувати масово. А також  тому, що інші попередньо запропоновані у вигляді символів квіти були занадто дорогими та менш практичними. І коли всі жінки разом збиралися на марш за рівні права з гілкою мімози, то марш ставав більш помітним і запам'ятовувався.

Тож давайте будемо цінувати та поважати одне одного і не підміняти жіночу гідність тюльпанами та "берегинею".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини