Як норма про іноземних агентів в Україні загрожуватиме громадянському суспільству та вплине на звільнення в’язнів Кремля?

Дата: 27 Вересня 2018 Автор: Петро Смирнов
A+ A- Підписатися

Нещодавно фракція “Народний фронт” ініціювала у Верховній Раді створення законопроекту про реєстрацію іноземних агентів, який має, на думку ініціаторів, захистити національні інтереси України перед виборами. 

Чому ініціатива парламентарів має мало спільного з боротьбою проти російської пропаганди та більше схожа на нову хвилю утисків активістів та як вона може вплинути на захист в’язнів Кремля, пояснювали експерти на круглому столі “Іноземні агенти – загроза громадянському суспільству?”.

 

“Треба визнати, що в Україні діє розгалужена мережа замаскованої і явної російської агентури. Вони цілеспрямовано та цинічно прикриваються демократією, щоб ширити хаос і конфронтацію”, – так 17 вересня в парламенті обґрунтовував ідею щодо розроблення законопроекту про іноземних агентів лідер фракції “Народний фронт” Максим Бурбак.

Попри те, що збройна агресія Росії на території України триває вже п’ятий рік, необхідність ухвалити відповідний закон для захисту національних інтересів постала тільки перед виборами, а головними ворогами країни депутат назвав “деякі ЗМІ та неурядові організації”, які прямо або опосередковано діють в інтересах Росії. Ні тексту майбутнього закону, ні будь-яких деталей документа парламентарі досі не озвучили, але у своєму щорічному виступі в парламенті президент Петро Порошенко закликав ВР підтримати цю ініціативу.

Така швидка реакція на ініціативу “Народного фронту” з боку президента викликала неабияке занепокоєння у громадських організацій та активістів. Адже, на їхнє переконання, в українському законодавстві вже й так є достатньо норм, які дозволяють регулювати втручання іноземних держав у внутрішні справи України.

“Якщо брати громадські організації, то існує закон, який регулює ці питання. В нас передбачена процедура реєстрації представництв іноземних неурядових організації, де є відповідні форми з інформацією про власника, засновника в країні походження тощо. Ця інформація з’являється в державному реєстрі, але перед внесенням перевіряється. Це доволі тривала процедура, а тому у спецслужб є необхідний час, щоб знайти щось підозріле. Якщо брати ЗМІ, то в Україні передбачена реєстрація відділень медіа, що засновані в інших країнах, вона також має багато інформації про фінансування та власників. Тому цього може бути достатньо”, – пояснює аналітикиня Центру стратегічних справ УГСПЛ Олена Семьоркіна,

Водночас досі в Україні, за її словами, не було прецеденту, коли б організацію чи медіа притягнули до відповідальності за просування російської пропаганди.

“Я таких ситуацій не пам’ятаю”, – стверджує вона.

За словами правозахисників, ініціативи парламентарів можуть мати дещо інший мотив, ніж боротьба з російською пропагандою.

Приміром, навесні минулого року Верховна Рада запровадила е-декларування для антикорупційних активістів, яке неодноразово критикували іноземні партнери, а якщо взяти до уваги дедалі більший тиск на активістів по всій Україні, то ініціатива про іноземних агентів видається черговим утиском громадянського суспільства, вважає Семьоркіна.

УКРАЇНА – НЕ США

За словами Бурбака, майбутній закон про іноземних агентів буде розроблений за приміром аналогічного у США, де норма, що скорочено називається FARA (Foreign Agents Registration Act), працює з 1938 року.

Згідно з ним, організації та особи зобов’язані реєструватися в американському Мін’юсті і кожні півроку надавати звіт про кошти, які надійшли на їхні рахунки, – чи то фінансування з боку іноземної влади або неурядових організацій – і витрати. Також документ вимагає маркувати пропагандистську інформацію, яка в ньому називається “інформаційні матеріали”, позначкою, що вона поширюється “від імені іноземного суб’єкта”. Копії цих матеріалів необхідно надсилати до Міністерства юстиції.

За порушення правил у законі передбачені покарання у вигляді п’яти років в’язниці і штраф у розмірі до 10 тисяч доларів. 

Проте найбільше занепокоєння у правозахисників викликають навіть не формулювання можливого українського закону, а застосування його норм. 

“У таких країнах, як Україна, де судова система перебуває в процесі реформування та існує болюче питання корупції в правоохоронній системі, такий закон є загрозою. По суті, будь-яка людина може застосувати його у своїх інтересах проти критиків або людей, які висловлюють непопулярні думки”, – зауважує директор представництва організації “Фрідом Хаус в Україні” Метью Шафф. 

Закони про іноземних агентів є не лише у США, але де б не працювали подібні ініціативи, за словами правозахисників, вони негативно впливають на громадянське суспільство, а тому не дивно, що Freedom House в одному зі звітів назвав практику використання подібних законів такими, що руйнують демократію.

РОСІЙСЬКА ФАБУЛА: “БУДЕМО МУЧИТИ, ПОКИ НЕ ЗДОХНЕ”

Найбільш яскравим прикладом негативного впливу на громадянське суспільство закону про іноземних агентів для України є не США, а Росія, де ця норма працює з 2012 року.

Ухвалення російського аналогу американського акту щодо реєстрації іноземних агентів, за словами директора “Будинку вільної Росії” Григорія Фролова, фактично спровокували протести 2011 року проти фальсифікації на виборах:

“Коли Путін повернувся до влади, то закон про іноземних агентів став стрижневим документом, який ударив по асоціації спостерігачів “Голос”. Завдяки їхній роботі з розкриття порушень під час голосування люди вийшли на вулиці. Логіка у депутатів була проста: в США діє така норма – вона добре працює. Для людей із громадянського сектору відразу все було ясно, але публічний міф залишався таким”.

У результаті ухвалення закону в Росії громадські організації розділилися на два табори: одні вирішили маркувати себе як іноземні агенти, а інші почали боротьбу в судах. Проте, за словами Фролова, результат був однаковим у будь-якому з випадків.

Ухваленню російського аналогу американського акту щодо реєстрації іноземних агентів посприяли протести 2011 року проти фальсифікації на виборах

“Формулювання закону і методи його застосування були дуже туманними. Перші організації, які потрапили під перевірки, вибирали зі списку найбільших НКО Росії. На практиці половина робочих можливостей там ішли на підготування необхідних документів до Мін’юсту. Тих, хто не визнавав себе іноземним агентом, звинуватили в невиконанні закону. Покаранням за це можуть бути не лише штрафи, але й кримінальна відповідальність. У результаті активісти працювали, щоб відстоювати свої права в суді. Система працювала так: будемо мучити їх, поки не здохнуть”, – зауважує він.

На сьогодні в Росії іноземним агентом, за словами Фролова, можуть визнати будь-кого:

“Якщо ви студентська організація, що займається обміном з іноземцями, то ви можете стати агентом. Якщо ви займаєтеся допомогою дітям, але використовуєте кошти іноземних донорів – ви можете стати агентом. Треба зрозуміти, що коли в органів є закон, який дозволяє за будь-що закрити будь-кого, то вони це зроблять. Цим українські колеги мало чим відрізняються від російських”.

Погоджується з ним і політолог Михайло Савва з експертного центру “Сова”, якого в Росії звинуватили у шахрайстві.

“Україні треба показати, до чого призвела ця ініціатива в Росії. Нещодавно Держдума розглянула законопроект, який дозволяє оголосити іноземним агентом блогерів, які отримують ресурси з-за кордону. Тепер будь-яку людину можна назвати агентом. У Росії працює 4 мільйони українців, які надсилають гроші сюди. Їхні родичі, які отримують ці кошти, можуть теж стати агентами в майбутньому. Такого абсурду зараз у Росії дуже багато”, – зазначив він.

ЩО РОБИТИ?

Усі експерти погоджуються, що заручитися підтримкою звичайних людей для протидії ініціативі про іноземних агентів дуже складно.

“Складно відбивати аргументи, якщо вони виходять з теорії змови про те, що хтось хоче знищити матінку Росію або неньку Україну. Зібрати великий мітинг проти такого закону дуже складно”, – зазначає Фролов.

Акція проти е-декларування для активістів під стінами Верховної Ради в березні цього року

Виходом у цьому випадку, на думку Олени Семьоркіної, може стати кампанія з інформування населення про діяльність активістів та правозахисників.

Ситуація з іноземними агентами краща, ніж історія про е-декларування для активістів, бо нам заздалегідь розповіли про ідею. Нам залишається продовжувати дискусію між собою, з депутатами, владою. Треба буде поставити ініціаторам законопроекту питання, чи є їхньою ціллю просто впровадження цього словосполучення, або ж все-таки боротьба з пропагандою? Ми бачимо на прикладі посилення атак на активістів, що повністю завалені реформи правоохоронної системи, а це продовжує нагнітати населення. Щоб протидіяти російській пропаганді, треба робити реформи та говорити правду про те, що відбувається в країні”, – наголошує вона.

Правозахисники підкреслюють, що в разі ухвалення закону можуть бути дуже несподівані наслідки, які позначаться не лише на активістах. Недержавні організації, що працюють з Кримом та Донбасом і займаються питаннями в’язнів Кремля, весь цей час співпрацюють з російськими адвокатами, адже тільки вони можуть захищати майже сотню українців, яких у Росії судять або вже засудили за політичними мотивами.

“Нещодавно я почула тезу представника президента в АРК Бориса Бабіна про те, що якщо ми контактуємо з російськими адвокатами, то ми впроваджуємо щось як іноземні агенти. Це не просто думки чиновника, а слова, що прописані в документах, які він подає у Київ”, – розповідає координаторка Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

Наразі активісти з різних організацій думають над тим, як за допомогою аргументів почати діалог з депутатами, а також про створення групи юристів, які б уже зараз почали готувати чернетку подання до Конституційного Суду, як це зробили з нормою про е-декларування. 

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter