Аналіз виборчих програм через призму прав людини: партія “Європейська солідарність”

Центр прав людини ZMINA продовжує серію публікацій, де ми розбираємося, що написано в програмах ключових політичних партій, які мають шанс потрапити до наступного парламенту.

Переконані: замість боротьби технологій і облич, замість маніпуляцій і популізму передвиборча кампанія має стати передовсім вдумливою розмовою про програми, наміри і механізми їхнього втілення. Сподіваємося, наші публікації допоможуть українцям зробити 21 липня 2019 року усвідомлений вибір.

Аналіз усіх програм політичних сил можна переглянути тут.

Нижче – аналіз програми партії "Європейська солідарність".

До програми політичної партії "Європейська солідарність" більш вимогливе ставлення з боку суспільства, оскільки вона була частиною коаліції в парламенті, а її лідер був президентом. Це надавало партії доволі широкі можливості втілювати власні наміри в минулому.

Партія декларує консервативно-ліберальний підхід: "Європейська солідарність" – об’єднання відповідальних громадян довкола принципів економічної свободи, поваги до власних історичних витоків і європейського цивілізаційного вибору, до прав людини".

Початок програми присвячений певним перемогам, які, на думку партії, сталися завдяки її діяльності. Хоча ми не маємо наміру оцінювати діяльність партії в минулому, а зосереджуємося на її планах, однак певних оцінок не уникнути.

"Європейська солідарність" чітко декларує, що робитиме все необхідне для вступу України до ЄС та НАТО: "Наша мета: на основі зробленого сприяти досягненню політичних, економічних, безпекових та правових критеріїв, необхідних для подання заявки на вступ до ЄС і отримання Плану дій членства в НАТО вже у 2023 році". Цей погляд є доволі романтичним. Україна втілила багато реформ за останні декілька років, однак наша країна досі дуже далека від критеріїв, що дають перспективу членства в ЄС. Це питання не тільки політичне, а й пов’язане з виконанням багатьох дуже конкретних критеріїв та вимог. Зокрема, у сфері інститутів демократії, поваги до прав людини та верховенства права Україна перебуває лише на півдорозі. У багатьох сферах за останні роки нічого не було зроблено, й виконати це до 2023 року неможливо. У більшості країн, які вступали до ЄС, ця підготовка тривала від семи до 12 років за умови швидких реформ. В Україні ж за попередні роки значною мірою була провалена реформа правоохоронних органів, проведена сумнівна судова реформа, існує проблема монополії адвокатури, яка не функціонує належним чином, ігнорується проблема дискримінації, відсутній захист персональних даних, і ще можна доволі довго перелічувати сфери, де Україна суттєво відстає від стандартів ЄС.

У програмі "Європейської солідарності" декларується, що тим, хто вимушено залишив окуповані території, держава має надати підтримку. Однак на практиці протягом останніх років переселенці отримували безліч проблем і фактично жодної істотної підтримки, хоча політична сила Петра Порошенка входила до керівної коаліції. Скільки повинно минути років з моменту переселення, аби ВПО отримали допомогу, аби представники влади не називали їх "пенсійними туристами" чи якимось іншими словами? Надзвичайно дивно це читати в програмі партії, що була при владі останні п’ять років.

"Відчуття власної безпеки кожним громадянином, довіра до правоохоронців, їх відкритість для громадського контролю мають стати критеріями оцінки роботи правоохоронних органів і змін у цій системі… Правоохоронні органи і органи безпеки мають бути позбавлені повноважень втручання у господарську діяльність", – йдеться далі в програмі "Європейської солідарності". Це звучить досить добре, однак так і не зрозуміло, що не дало цій партії реалізувати це за минулі роки. Реформа поліції, яка була проведена доволі успішно, наразі фактично відкочується назад, і багато з її елементів були зупинені, а подальша реформа МВС так і не відбулася. Довіра до поліцейських на початку реформи надзвичайно зросла, однак уже за декілька років вона знизилася. Жодних форм громадського контролю фактично не існує, а реформа СБУ не відбулася взагалі. Є об’єктивний сумнів, що партія насправді буде реалізовувати цей пункт програми.

"Європейська солідарність" декларує, що її мета – "розширення середнього класу: заможних людей, ініціативних громадян, які покладаються на власні сили та готові брати відповідальність за власне життя та майбутнє країни". Однак знову ж незрозуміло, що було зроблено для цього за минулі роки?

Позитивно, що партія декларує свою роботу у сфері ґендерної рівності: "Працюватимемо над забезпеченням реальної рівності можливостей для жінок і чоловіків в усіх сферах життя країни". Однак не зрозуміло, як це відбуватиметься? Також прикро, що проблема інших форм дискримінації не знаходить відгуку в цій програмі.

Програма "Європейської солідарності" передбачає "посилення громадянської освіти – навчання громадян захисту своїх прав, недопущення маніпуляції їхньою думкою". Це добре, хоча знову ж таки не зовсім зрозуміло, як це буде відбуватися.

"Перезавантаження усіх судів має завершити реформу судової системи" – дуже складно зрозуміти це речення, бо воно не має роз’яснення. Перезавантаження зазвичай має на увазі звільнення суддів і набір нових, за новою процедурою та з новими вимогами. Це, власне, минула влада й зробила, однак вона не послухалася громадськості, й багато недоброчесних суддів залишилися на посадах – фактично ця частина судової реформи провалилася. Чи означає це положення програми, що партія знову пропонуватиме звільнення всіх суддів? (Нагадаємо, що саме президент Порошенко за судовою реформою, яку він провів, мав вирішальні повноваження щодо призначення суддів, і це абсолютна сфера його відповідальності. Тому досить дивно бачити це положення тепер у програмі його партії.)

"Ми створили, разом із громадянським суспільством, спеціальні інституції для боротьби з корупцією. Зосередимось на ліквідації причин, що корупцію провокують" – це положення програми виглядає досить цинічно, зважаючи на спротив, який чинився створенню цих інституцій. Тут можна згадати й антиконституційне запровадження електронного декларування доходів для антикорупційних активістів, перешкоди у створенні антикорупційного суду та багато інших конфліктів між президентом Порошенком та активістами. Можна згадати й про десятки насильницьких злочинів, скоєних проти активістів, що боролися з корупцією, які так і залишилися без належного та швидкого розслідування. Очевидно, що владі довелося під тиском активістів та міжнародних інституцій (ЄС, МВФ та інші) створювати спеціальні інституції проти корупції, а не з власної волі. Показувати це тепер як власне досягнення – відверта маніпуляція. Не кажучи про те, що саме завдяки президенту Порошенку ці інституції до сьогодні не працюють на повну потужність.

Позитивно, що "Європейська солідарність" не використовує популістських обіцянок у соціальній сфері. Тут програма є доволі послідовною в тому, що метою партії є розширення середнього класу. Вона не обіцяє збільшення зарплат, однак показує, що готова "сприяти створенню робочих місць з високими зарплатами". Й далі, після обіцянки продовження економічних реформ, "зростання надходжень до бюджету дозволить підвищувати пенсії та допомогу малозабезпеченим".

"Європейська солідарність" обіцяє реалізовувати медичну реформу, яка була розпочата декілька років тому, що також є позитивним сигналом.

Загалом програма політичної партії "Європейська солідарність" часто не містить конкретних кроків для досягнення декларованих цілей, що не дає повною мірою проаналізувати, чи будуть ці дії відповідати стандартам прав людини.

З програми партії не випливає якихось серйозних дій щодо покращення ситуації з правами людини, натомість велика частина програми каже про зміцнення держави та її атрибутів. Видається, що в цьому є певна суперечність, оскільки "Європейська солідарність" начебто декларує, що в центрі її уваги відповідальний громадянин, економічна свобода та права людини, однак для утвердження цих понять у програмі виділено в десять разів менше місця, ніж посиленню міцності самої держави. Зрозуміло, що в умовах війни особливо важливо посилювати державу, однак у програмі партії існує явна диспропорція уваги: права людини та основоположні свободи в ній є другорядними, що показує, що насправді в центрі уваги "Європейської солідарності" зовсім не відповідальний громадянин, його права і свободи.

Підготував Володимир Яворський

Аналіз програм політичних партій з точки зору прав людини відбувається за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в межах Transition Promotion Program. Погляди, викладені в цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційної позиції МЗС Чеської Республіки.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: права людини Петро Порошенко вибори 2019 програми партій політика
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини