Андрій. “…Навіть мої однолітки говорять, як добре жилося у Радянському Союзі, хоча ми там не жили…”

Андрій з Луганська, нині проживає у Кам’янці-Подільському. Коли давав інтерв’ю, йому було принципово говорити українською… 

Ми продовжуємо публікувати історії людей, які представляють різноманітність єдиної України в рамках рубрики “Разом”.

Я не відчуваю себе переселенцем, мені не подобається це слово. Просто ми переїхали через складні обставини в місті.

Історію України люблю і вчу її, але останнім часом у Луганську почалась така тенденція, що навіть мої однолітки говорять, як добре жилося у Радянському Союзі, хоча ми там не жили.

Весною, в школі у Луганську, учень на перерві у коридорі крикнув: “Слава Україні”, ми з друзями відповіли: “Героям слава”. Завуч наша почула, викликала хлопця до себе, назвала його фашистом і погрожували вигнати зі школи, якщо ще таке почує від нього.

У Кам’янці-Подільскому багато церков. Батьки виховують мене у християнських традиціях. Для мене стало приємною несподіванкою велика кількість віруючих, особливо серед молоді. Цим мені Кам’янець ближчий.

Бабуся моя добре ставиться до західної України. Часто в санаторії сюди їздила. Але останнім часом вірить російським телеканалам.

Нам у Кам’янці не всі погоджувалися квартиру здавати, бо вважають луганчан сепаратистами. Хоч у Луганську дуже багато людей виступали проти Росії, підтримували Україну. Є люди хороші і погані в Луганську, є й на західній Україні.

Прожив у Луганську 16,5 років. Хочеться потрапити в улюблені місця і побачити друзів. Але в Луганську більше з’являтись не хочу – не бачу сенсу. По-перше півміста зруйновано, по-друге люди… Деяким навіть в очі дивитись незручно.

Знакова фігура для мене – Володимир Даль. Навіть коли він був на війні – продовжував збирати фразеологізми, не забував про своє призначення. А ще в нього було багато дітей. Як у нашій сім’ї.

Виставка “Разом” створена А. Ленчовською, К. Крейдерман, О. Войтенко, Д. Верстак у співпраці з Будинком Анни Франк (Нідерланди) за фінансового сприяння програми МАТРА у 2011 році. Виставка експонувалася у 17 містах України в 2011-2014 рр.

Фото – Дани Верстак, Яни Коробенко.