Чому в Україні не виносять виправдувальні вироки? Аналіз експерта

Дата: 22 Вересня 2016
A+ A- Підписатися

В Україні протягом багатьох років кількість виправдувальних вироків не перевищує 1%. У 2003 році цей відсоток складав 0,24, в 2015 – 0,94. Кількість вироків на користь звинувачених зросла в чотири рази – але по суті нічого не змінилось, і до 20-30% виправдувальних вироків, як у Західній Європі, усе так само далеко.

Про це пише у колонці на Українській правді голова правління ГО “Експертний центр з прав людини” Юрій Бєлоусов.

В публікації експерт розкриває причини такої ситуації і шляхи її виправлення.

За його словами, сприяти збільшенню виправдувальних вироків мав новий Кримінальний процесуальний кодекс, прийнятий у 2012 році. Він передбачає, що прокурор має керувати розслідуванням та разом зі слідчими збирати докази, які підтверджують вину особи і такі, що її виправдовують. Далі складається обвинувальний акт і направляється до суду, який і має вирішити, винна людина чи ні.

“Утім, жоден прокурор в Україні не захоче направити справу до суду, якщо є шанс на виправдувальний вирок, а якщо шанс великий – будьте певні, правоохоронці зроблять усе, щоб справу “зам’яли”. Чому? Бо для українських прокурорів виправдувальний вирок – це неминуче покарання”, – пише Бєлоусов.

Він нагадує, що у 1992 році відповідною постановою Верховної Ради був затверджений Дисциплінарний статут прокуратури України. У ньому написано, що винесення виправдувального вироку є однією з підстав, яка тягне за собою дисциплінарну відповідальність прокурорів та слідчих.

Тож тільки-но суд визнає підозрюваного невинним, прокурор автоматично отримує як мінімум догану. Це означає, що наступні півроку він не отримуватиме премію, а це часто 30-40% зарплатні.

Якщо у справі, скажімо, 50% доказів свідчать про те, що людина вчинила злочин, а 50% – що людина невинна, жоден прокурор в жодному регіоні країни не направить цю справу до суду. Він краще її закриє. А це може бути злочинець, який лишиться на свободі та вчинятиме правопорушення далі.

“Якщо ж закрити справу не вдалось, то прокурор робитиме все, аби людину визнали винною. Під час розслідування докази, які виправдовують особу, можуть “прибрати”, може проводитись “робота” з суддями…”, – зауважує експерт.

Тобто така ситуація спричинює виправдання винних і покарання невинних ще на етапі досудового розслідування.

Аби уникнути такої ситуації експерт пропонує, прибрати згадану норму зі статуту. “Якщо прокурор тягнув розслідування, не проводив необхідні слідчі дії – будь ласка, проводьте по ньому розслідування, а не автоматично карайте за виправдувальний вирок”, – пропонує Бєлоусов.

За його словами, відомі випадки, коли прокурор лише формально бере участь у розслідуванні, навіть не знає змісту кримінального провадження і все звалює на слідчих Національної поліції. І за таку бездіяльність ніхто не притягається до відповідальності.

Якщо ж прокурор сумлінно проводить розслідування, збирає всі докази і передає їх до суду – він наражається на небезпеку бути покараним. Це відбиває будь-яку мотивацію добре працювати.

“Сподіваюсь, що новий Генеральний прокурор якнайшвидше відмінить цю норму в статуті та дасть можливість прокурорам спокійно виконувати свою роботу згідно КПК”, – підсумовує експерт.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter