Демографи назвали точне число жертв Голодомору в Україні в 1930-х роках

За оцінкою Інституту демографії НАН України, через надсмертність втрати під час Голодомору в Україні в 1932-1933 роках сягають 3,9 мільйона осіб.

Про це розказали учасники прес-конференції “Втрати населення України внаслідок Голодомору 1932-1933 років”, повідомляє УНІАН.

Заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України Олександр Гладун каже, що за їхніми  розрахунками, втрати через надсмертність становлять 3,9 мільйонів людей. “Дуже часто у виступах політиків, у засобах масової інформації можна почути цифри сім, десять, а зараз вже говорять про 12 мільйонів втрат. Тому ми як науковці спробували з демографічної точки зору оцінити достовірність чи можливість таких великих втрат для України”, – сказав він.

Науковець радить дуже обережно ставитися до таких завищених даних, тому що вони в основному не мають демографічного обґрунтування.

Головна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень Наталія Левчук розповіла про методологію дослідження та інформаційну базу, завдяки яким було визначено, що втрати становлять 3,9 мільйона осіб.

Вона зауважила, що спочатку була проведена оцінка демографічних втрат внаслідок голоду для України в контексті колишнього Радянського Союзу. Потім – оцінка демографічних втрат окремо для міського і сільського населення України на національному рівні та обласному рівнях (зокрема у семи областях, які входили на той час до складу України), а також на районному рівні у 392 адміністративних районів станом на квітень 1933 року. При цьому, вона пояснила, що мається на увазі, коли мова йде про втрати від Голодомору і як вони оцінюються.

“Втрати від голоду – це не усі померлі за цей час, а їх надлишок. Тобто, це різниця між реальним числом померлих під час голоду та їх очікуваною кількістю, яка могла би бути за умов відсутності голоду. Це є прямі втрати. Різниця між числом реальних смертей та очікуваним числом, так би мовити, не кризових смертей. Непрямі втрати – це число ненароджених, ті, які могли би народитись за умов відсутності голоду, але не народилися, і які обчислюються як різниця між очікуваним числом народжень та числом тих, що реально народились”, – сказала Левчук.

Науковиця наголосила, що з демографічної точки зору голод в Україні відрізняється від інших регіонів СРСР. “В абсолютному відношенні, найбільші втрати – це Україна. За нашою оцінкою – це 3,9 мільйона. Але порівнювати абсолютні втрати між республіками є некоректним, оскільки вони мали різну чисельність населення.

За її словами, перше місце за рівнем відносних втрат займає Казахстан (22,4 відсотка), а на другому Україна (13,3 відсотка), далі Росія (3,2 відсотка), Білорусь (1,3 відсотка), а країни Закавказзя та Середньої Азії ще менше.