День видимості людей з аутизмом. Що потрібно знати про це порушення?
Аутизм – психічне порушення, через яке людина має труднощі у спілкуванні і взаємодії із навколишнім соціумом. Ці люди потребують особливих умов, але правильний підхід до дітей та дорослих з аутизмом дозволяє їм отримати освіту і соціалізуватися, бути повноправними членами суспільства.
Але щоб відкрити для людей з аутизмом широкі можливості, необхідно розуміти – у чому суть порушення, як взаємодіяти та чого робити не варто.
Чому виникає аутизм
Точні причини аутизму досі не встановлені. Сучасні дослідження доводять, що аутизм – це генетичне порушення. Однак розвиток аутизму відбувається на фоні соціальних чинників, поганого стану екології, впливу медикаментів, тощо. Тож вилікувати аутизм неможливо, але можна значно полегшити його перебіг. Отже основні (не генетичні) причини, які можуть сприяти виникненню аутизму:
порушення харчування й обміну речовин;
потрапляння в організм важких металів, нейротоксинів, схожий вплив можуть мати ліки, які приймають вагітні під час загрози переривання вагітності;
біохімічні чинники (неправильний обмін ферментів, тощо);
порушення мозкової діяльності;
порушення кісткового і загального моторного розвитку;
сучасний темп життя: стреси, нервозність, перевтома.
Науковці вважають, що найімовірніше аутизм виникає при поєднанні генетичних факторів і несприятливого зовнішнього впливу (від поганої екології до медикаментів під час вагітності).
Варто зауважити, що стосунки у родині (між членами родини і з дитиною зокрема) не мають впливу на виникнення аутизму. Також не підтвердженим є міф про зв’язок аутизму і вакцинації.
Симптоми аутизму
Аутизм може проявляється вже з перших місяців життя дитини. Помітити його можна за розвитком мови, поведінки дитини. Однак поставити діагноз може лише кваліфікований лікар – дитячий психіатр. Батькам не варто панікувати завчасно, однак, якщо є певні підозри, варто перевіритися.
Симптоми аутизму проявляються здебільшого до 3 років. Найчастіше, дитина майже не говорить і поводиться не так, як її однолітки. Бувають випадки, коли дитина таки говорить. Але з часом ці навички втрачаються.
Діти аутизмом під час ігор часто монотонно повторюють одну і ту ж дію. Вони бавляться одні, їм не цікаві ігри з однолітками чи дорослими. Батькам варто звернути увагу на типові похитування, надмірну любов до гойдалок, особливу увагу до кількох предметів.
Також такі діти не відкликаються на своє ім’я. З ними важко або неможливо встановити зоровий контакт. Вони часто мало жестикулюють, люблять приймати певні пози та фіксувати один вираз обличчя.
Загалом описати типову поведінку дитини, яка має аутизм. Проте можна виділити кілька ознак, з якими варто звернутися до лікаря:
проблеми з розвитком мови;
ігри на одинці;
проблеми у спілкуванні з однолітками;
повторюваність дій;
неможливість встановити зоровий контакт;
дитина мало жестикулює;
залежність від рутини: одного і того ж маршруту прогулянки, чіткого розпорядку дня, тощо;
складнощі стосовно координації рухів, ходіння навшпиньки;
підвищена чутливість до шуму, музики, світла, одягу, запахів, купання.
Статистика щодо людей з аутизмом сильно змінювалася разом із дослідженнями цього порушення. Загальна статистика говорить про одну таку дитина на тисячу. Однак, ці дані можуть змінюватися. Хлопчики, як мають аутизм, зустрічаються у 3-4 рази частіше, ніж дівчатка.
Існує підвищений ризик порушення, якщо в родині одного з батьків були люди з аутизмом.
Як допомогти
В Україні серед методів лікування переважає медикаментозний. Однак, часто цього не достатньо. Для покращення стану дітей з аутизмом потрібен комплексний підхід. З дитиною і батьками мають працювати лікарі, психологи, психотерапевти та логопеди. Також є велика кількість альтернативних методик.
Чим раніше виявлене порушення, тим краще. Правильний підхід у ранньому віці до дітей з виявленими проблемами дозволяє їх повертати у коло однолітків для подальшої соціалізації і навчання.
Аутизм часто пов’язаний з певними затримками розвитку. Однак ця статистика не є стовідсотковою. Люди з аутизмом бувають часто дуже обдарованими і навіть геніальними в одній сфері діяльності. Вони повністю концентруються на ній і ігнорують діяльність поза їхнім колом інтересів.
Серед відомих людей, у яких так чи інакше спостерігалися ознаки аутизму, режисер Вуді Аллен, один із засновників компанії Microsoft Білл Гейтс, музикант Боб Ділан, письменниця Вірджинія Вульф, шістнадцятий президент Сполучених Штатів Авраам Лінкольн і художник Леонардо да Вінчі.
Якщо у вашому оточенні є діти чи дорослі, які мають аутизм, варто дотримуватися простих правил спілкування.
Говоріть на теми, які справді їх цікавлять. Люди з аутичними розладами часто зациклюються на одному зацікавлені, вони стають справжні експертами у цій темі. Ви зможете почерпнути для себе щось цікаве, а вони – максимально розкритися.
Скорочуйте речення. Короткі повідомлення допомагають людям з аутизмом швидше опрацювати інформацію. Також їм легше дається письмове спілкування.
Люди з аутизмом мають образне мислення. Тож їм значно легше зрозуміти ідею за допомогою малюнків, схем.
Давайте час на відповідь. Людям з аутизмом часто потрібно більше часу на обдумування. Не підганяйте їх у розмові, дайте час обдумати. Якщо людина не відповіла на попереднє питання, не задавайте наступних. Майте терпіння.
Дотримуйтеся мовної сталості. Не висловлюйте одну і ту ж думку різними словами. Це збиває з пантелику людей з аутизмом.
Не сприймайте мовчання аутистів на власний рахунок. Будьте чуйними, поважайте межі.
Починайте розмову із ствердження, а не запитання. Банальне запитання як справи – може стати справжнім стресом для людини з аутизмом. Введіть їх в розмову поступово.
Приділяйте увагу. Навіть, якщо ззовні здається, що людям з аутизмом краще наодинці, насправді їм теж потрібна турбота та увага.
Вибирайте вдалий час для бесіди. Співрозмовник з аутизмом має бути спокійним, почуватися комфортно. Тоді шанси на співпрацю значно зростають.
Аутистам важко вловити жарти, іронію, сарказм, метафори. Говоріть прямо і чітко. Це спростить завдання вашому співрозмовнику.
Поважайте і любіть людей з аутизмом. Вони особливі і потребують особливого підходу, але це не робить їх гіршими.
