Депутатів закликали ухвалити законопроект для боротьби із сексуальним насильством щодо дітей

Народні депутати Олег Недава та Мустафа Найєм закликали парламентарів підтримати законопроект, який передбачає посилення відповідальності за сексуальні злочини проти дітей. Автори оприлюднили доопрацьовану версію проекту закону і висловили сподівання, що до 1 червня, Дня захисту дітей, його ухвалять за основу та в цілому.

Документ, зокрема, передбачає запровадження реєстру осіб, засуджених за статеві злочини проти малолітніх, а також хімічної кастрації як добровільного заходу медичного характеру.  

Про це йшлося на круглому столі за участю екcпертів та розробників законопроекту, повідомляє кореспондентка Центру прав людини ZMINA. 

За словами Ганни Маляр, юристки-кримінологині, сексуальне насильство щодо дітей є злочином з найвищою латентністю:

"У 2017 році Рада Європи робила опитування дітей в Україні. 20% з них повідомили, що зазнали сексуального насильства. Це близько 1 млн 300 тисяч дітей. Водночас, за даними Нацполіції, у цьому ж році відкрито близько 400 кримінальних проваджень за фактом таких злочинів. Це свідчить про те, що більша частина подібних злочинів узагалі не потрапляє в поле зору правоохоронців, оскільки є прихованою. Наприклад, коли дитину ґвалтують або розбещують у сім'ї. У таких випадках заявити в поліцію просто немає кому: дитина боїться, матері здебільшого приховують такі випадки, вихователі та вчителі не знають".  

Аби протидіяти злочинам щодо статевої недоторканості малолітніх, автори законопроекту хочуть збільшити санкції за зґвалтування дітей віком до 14 років з 8–15 до 12–15 років позбавлення волі. За повторне зґвалтування дитини пропонують засуджувати до довічного позбавлення волі. Також кажуть про довічне для тих, хто вчинив зґвалтування дитини і раніше вже був засуджений за статеві злочини проти дітей (розбещення, статеві зносини, статеве насильство).

Крім того, у проекті закону унеможливлюють умовно-дострокове звільнення засуджених за особливо тяжкі статеві злочини проти дітей. Зазначено й про неможливість заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням за гарну поведінку. 

Депутат Олег Недава зауважив, що проект закону також передбачає створення Єдиного реєстру осіб, засуджених за статеві злочини проти дітей. Реєстр має не допустити таких осіб до роботи в дитячих закладах, а також допоможе правоохоронцям у роботі. Доступ до нього матимуть Міністерство юстиції, керівники прокуратур та органів досудового розслідування, прокурори, слідчі та інші уповноважені особи Нацполіції та Державного бюро розслідувань.

Звернутися за інформацією з реєстру зможуть керівники закладів, які працюють з дітьми, аби перевірити, чи немає в реєстрі людини, яка претендує на роботу в такому закладі.  

Водночас в інформаційній брошурі щодо законопроекту зазначено: серед тих, хто скоює статеві злочини проти дітей, людей, у яких діагностована педофілія, "дуже мало": 

"Не всі, хто ґвалтує дітей, хворіють на педофілію. Не всі, хто хворіє на педофілію, ґвалтують дітей. Особа може хворіти на педофілію і не вдаватися до насильницьких дій". 

Учасники круглого столу зауважують, що засуджені за скоєння особливо тяжкого статевого злочину проти дитини, які мають встановлений діагноз, "зможуть претендувати" на хімічну кастрацію. 

"Хімічна кастрація не є покаранням, – пояснює Мустафа Найєм. – Лише після дев'яти років відбування покарання засуджений зможе звернутися з клопотанням до суду про те, щоб до нього застосували такий добровільний захід. Експертний висновок має визнати, чи дійсно у злочинця є розлад сексуальної переваги (педофілія). У разі позитивного рішення суду починається лікування – введення препаратів, які пригнічують сексуальний потяг. Потім людину звільняють з місця позбавлення волі, але за нею ще рік-два продовжують спостерігати лікарі та правоохоронці".   

Депутат наводить наступні цифри: після запровадження хімічної кастрації кількість повторних злочинів проти дітей у Великій Британії знизилась із 40 до 5 %, а в Німеччині – з 80 до 3 %. 

Сергій Шум, директор Центру психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України, каже про хімічну кастрацію як про єдиний засіб медичної протидії педофілії, який має доведену ефективність:  

"Терапія, інші препарати неефективні. Побічні дії від хімічної кастрації, звісно, серйозні: порушення функцій печінки та нирок, депресія, яка може призвести до суїциду. Утім, потрібно прийняти такі побічні дії. Адже зниження кількості таких злочинів приведе до покращення психологічного здоров'я дітей. Варто пам'ятати про психічне здоров'я жертв. Якщо порівнювати ризики, які несуть у собі побічні дії, та позитивний суспільний ефект, який матимемо, очевидно, що останній переважає".   

Раніше Центр прав людини ZMINA публікував авторську колонку експертів Харківського інституту соціальних досліджень Дениса Кобзіна та Андрія Черноусова. У матеріалі експерти дійшли думки, що ідея посилити боротьбу із сексуальними злочинами проти дітей під час реалізації деяких положень цього закону в Україні становить загрозу правам людини. 

Зокрема, занепокоєння викликало те, що законопроект не містить запобіжників від можливих зловживань, наприклад загрозою хімічної кастрації засудженим з боку адміністрації:

"Важливо, щоб показання до хімічної кастрації, як і діагноз, давали установи, незалежні як від керівництва місць позбавлення волі, так і від правоохоронних органів". 

Крім того, зазначили Кобзін та Черноусов, не додає ясності пропозиція депутатів доповнити Кримінальний кодекс України статтею 394-1 "Ухилення від проходження добровільного заходу медичного характеру у вигляді хімічної кастрації". "Її текст свідчить, що ухилення від кастрації карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років", – йдеться в колонці. 

Так само певні ризики, на думку експертів, становить й електронний реєстр. Адже фактично дані про людину, засуджену за статтею, пов'язаною зі злочинами проти дітей, стануть доступними величезному колу людей, що призведе до її стигматизації, ускладнюючи адаптацію в суспільстві вже після того, як вона відбула покарання:

"Законопроект буквально передбачає зробити покаранням довічним, без можливості ресоціалізації. Юридичне переслідування за скоєння злочину не повинне перетворюватися на довічне цькування, особливо якщо ми говоримо про захворювання і створюємо можливість для медичних процедур щодо роботи з його виявами".  

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини