Як Україні повернути в’язнів війни — рекомендації, що спираються на світовий досвід
Держава Україна має виробити всеосяжну стратегію для визволення всіх заручників Кремля – полонених під час конфлікту на Донбасі і тих, кого незаконно утримують в ув’язненні на території Росії та Криму.
Про це заявили сьогодні на прес-конференції в Укрінформі представники правозахисних організацій “Медійна ініціатива за права людини”, Українська Гельсінська спілка з прав людини та Euromaidam Press.
Правозахисники презентували звіт “В’язні війни”, який містить рекомендації щодо дій України, потрібних для звільнення українських громадян з неволі.
“До нашого звіту ми включили різні рекомендації. Наше бачення було таке, що державі потрібно мати всеосяжну стратегію щодо того, як усе-таки звільняти цих людей. Очевидно, що, як військові полонені так і цивільні заручники – всі вони є потужним інструментом в руках Російської Федерації, вони використовуються для потужної пропаганди на території Росії і в розпалюванні ненависті до України”, — заявила співавтор проекту юрист УГСПЛ Надія Волкова.
Вона наголосила на необхідності встановити правову визначеність в рамках гуманітарного права, визнати та закріпити на законодавчому рівні гарантії, які відповідають статусам осіб у конфлікті: військовополонені, цивільні заручники – в рамках міжнародного конфлікту.
У звіті автори, зокрема, зазначили роль залучення до переговорів професійних перемовників, які мають необхідні компетенції та досвід, а також залучення до процесу впливових міжнародних фігур.
Цю рекомендацію підтримав під час круглого столу колишній заручник ОРДЛО історик, релігієзнавець Ігор Козловський.
“Я знаю зі свого досвіду — катування і тортури були припинені саме тоді, як виступив посол США. Дійсно, є особи несимпатичні, наприклад, як Земан, котрий особисто їздив до Путіна на зустріч стосовно мене. Так, у нього є позиції, які я не поділяю. Але ж якщо через нього можна впливати на звільнення тієї чи іншої особи, чому ми не повинні використовувати такий вплив? Є проблеми, які треба вирішувати, використовуючи координацію дій”, — додав Козловський.
Автори звіту також наголошують на необхідності введення персональних санкцій на національному рівні проти громадян Росії, які причетні до порушень прав людини на території окупованого Криму та РФ. В той самий час – проти громадян України, які так само причетні до порушень прав українців у неволі — відкривати кримінальні провадження та збирати докази їх протиправної діяльності.
Крім того, у звіті рекомендують використати і дипломатичний ресурс задля введення країнами Заходу персональних санкцій проти зазначених осіб – як громадян РФ, так і громадян України.
Згадану рекомендацію підтримала під час круглого столу речниця МЗС України Мар’яна Беца.
“Надзвичайно потрібно посилювати індивідуальні санкції. Росія не розуміє мову права, лише мову санкцій і мову сили. Санкції вдаряють, з часом вони впливають на людей, це найбільш дієвий та ефективний засіб впливу на Росію на сьогодні”, — заявила вона.
Речниця також повідомила, що вже кілька місяців МЗС України веде інформаційну кампанію #Crimeaisbleeding у соцмережах, до якої залучають міжнародних акторів з метою показати проблеми в окупованому Криму – і це також є одним з інструментів боротьби за українських громадян у неволі.
Вона також висловила тезу, що в рамках боротьби за українських громадян в неволі варто тиснути на РФ особливо перед міжнародними та важливими політичними подіями, як, наприклад, чемпіонат з футболу влітку 2018 року чи вибори президента Росії.
У свою чергу присутній на заході екс-міністр з питань реінтеграції Грузії Паата Закареішвілі наголосив на окремих аспектах ведення переговорів щодо звільнення заручників в умовах військового конфлікту.
“Особливий момент – не змішувати між собою гуманітарні та політичні питання. Риторика має бути помірною, нейтральною. Особливо треба пам’ятати, що це передусім допомагає людям, які чекають від цих перемовин рішень про свою долю. Учасники переговорного процесу перемагають тоді, коли “прискіпатися” до їхніх слів фактично неможливо. Також важливий фактор – коли протилежна сторона рахується з тим, хто веде переговори. Втім, вирішальний фактор – наскільки ти свої зобов’язання виконуєш”, — поділився екс-міністр Грузії.
