“Гуманітарна місія”: як в Україні шукатимуть людей, зниклих безвісти під час війни

В Україні створять міжвідомчу координаційну комісію, яка шукатиме людей, зниклих безвісти під час війни і працюватиме над соціальною допомогою їхнім рідним. 

Створити таку комісію зобов’язав ухвалений парламентом у липні закон “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”. Які нововведення в новому законі? 

СТАТИСТИКА БЕЗВІСТИ ЗНИКЛИХ

Точних даних про таку категорію немає. За словами Уповноваженої президента з мирного врегулювання конфлікту на Донеччині та Луганщині Ірини Геращенко, представники України на переговорах у Мінську використовують список, складений об'єднаним центром СБУ. У ньому зафіксовано 294 людини, включно із цивільними, яких розшукує Україна. 

Громадська організація "Мирний берег", що працює над пошуком зниклих безвісти, володіє даними про 1288 таких людей, тоді як Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) наводить число у 1500 зниклих за весь час військового конфлікту в Україні. Близько тисячі тіл людей, які вже поховані або перебувають у моргах, неідентифіковані. Експерти переконані, що кількість неідентифікованих тіл зростатиме, оскільки пошуки досі тривають.   

"Жодна сторона не зможе усвідомити повні масштаби загиблих у цій війні до її завершення. У нас немає повної інформації з окупованої території, де відбувалися найбільші бойові дії. Разом з тим поки незавершена війна, поки не закритий україно-російський кордон, через який заходять російська техніка, "патєряшки", дані про зниклих, загиблих будуть збільшуватись", – переконана Ірина Геращенко.

Ірина Геращенко повідомляє, що за 2017 рік вдалось ідентифікувати тіла 71 людини. Із них 18 тіл передали на тимчасово непідконтрольну Києву територію. Окрім цього, за її словами, у лютому 2018 року Україна передала Росії тіла двох загиблих, які були ідентифіковані та впізнанні родичами. 

"Українська сторона ставиться до питання пошуку та ідентифікації тіл без політизації – як до гуманітарного та гуманного питання. Якщо ми ідентифікували тіло чи останки, їх треба передати родині для того, аби поховали і за християнською традицією з людиною змогли попрощатися", – каже вона і шкодує, що Росія не вдається до подібних кроків.  

Ірина Геращенко вказує, що за роки збройного конфлікту МКЧХ жодного разу не допустили до в'язниць як у Росії, так і на окупованих територіях, де утримуються українські заручники та політв’язні. Водночас в українських державних органів та інших міжнародних організацій немає доступу до окупованих територій. 

ЯК ПРАЦЮВАТИМЕ ЗАКОН

Менеджерка з адвокації Центру інформації про права людини Альона Луньова пояснює, що саме в таких випадках потрібно створювати координаційний механізм, до якого увійдуть організації, що розшукують людей, і державні органи. Це має підвищити ефективність розшуку. 
 
Відповідальний за виконання норм закону – Кабінет Міністрів України. До листопада він має створити комісію, зокрема за участю представників СБУ, Міноборони, Генпрокуратури, Нацполіції, громадських організацій, що працюють над пошуком безвісти зниклих, Міжнародного комітету Червоного Хреста, Комітету Верховної Ради з прав людини та Омбудсмана. Ця комісія координуватиме зусилля з пошуку людей між структурами.
 
Альона Луньова
"Ми від імені громадських організацій вже звернулися до прем’єр-міністра з пропозицією організувати робочу зустріч із представниками різних організацій, щоби можна було обговорити повноваження та процедури цієї комісії, оскільки її положення буде затверджувати уряд. І саме через широкі консультації з тими організаціями, які вже мають досвід у створенні подібних комісії, з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, повинна відбуватися така робота”, – каже правозахисниця.  
 
За словами Альони Луньової, ухвалений законопроект базується на модельному законопроекті МКЧХ про зниклих безвісти. Такі комісії в різних модальностях і формах працювали або працюють у Косово, Сербії, Шрі-ЛанціКолумбії, Боснії та Герцеговині. 
 
"Ухвалення цього закону – це прогрес. У багатьох країнах і через десятиліття після конфлікту немає подібного закону і не створені комісії. А для нас це шанс, що під час конфлікту ми зможемо адекватно збирати інформацію та ефективно будувати комунікацію між органами влади, громадськими організаціями, які документують порушення прав людини", – коментує вона.  
 
Закон стосується збройного конфлікту, воєнних дій, заворушень всередині держави, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру та інших подій, що можуть спричинити масову загибель людей.
 
Ця комісія має створити та наповнювати Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Він акумулюватиме інформацію з різних установ, які працюють над пошуком зниклих. 
 
У реєстр потраплятимуть лише ті люди, про місцеперебування та долю яких немає жодних відомостей.
 
"Закон стосується лише тих людей, про яких немає жодної інформації про місце, обставини зникнення та зачіпки, аби розуміти долю цієї людини. Якщо є інформація, що людина утримується як заручник в ОРДЛО чи Росії, то такі люди не можуть розглядатись у категорії зниклих безвісти", – пояснює Ірина Геращенко. 
 
Окрім цього, автори документа сподіваються, що цей реєстр інформуватиме рідних про долю зниклих безвісти. Адже правозахисники неодноразово нарікали, що сім’ї не обізнані, як просувається пошук. 
 
Інсталяція МКЧХ у Південному залізничному вокзалі Києва "Застиглі в очікувані"
 
Ухвалений закон дозволяє комісії створювати пошукові групи та уможливлює комунікації з організаціями, що можуть допомогти із розшуком на окупованих територіях. 
 
"Цим законом держава каже: задля того щоб розуміти, де перебувають наші громадяни, ми готові робити багато. Навіть іти на перемовини з де-факто владою на окупованих територіях. Як саме відбуватиметься обмін інформацією, це буде обережно і детально прописано на рівні Положення комісії", – каже Альона Луньова. 
 
Про обмін інформацією можна обмірковувати з де-факто владою на окупованих територіях, коли Україна збере дані з усіх можливих сторін. Так вважає голова делегації МКЧХ в Україні Аллан Ешліманн.
 
Аллан Ешліманн
"Це буде наступна проблема, яку потрібно буде вирішувати. МКЧХ може виступати нейтральним посередником задля передання інформації, або ж можна придумати платформу, де можна обмінюватися такими даними. Але важливо зрозуміти, що задля вирішення цих питань потрібні роки, а не кілька місяців", – застерігає Аллан Ешліманн. 
 
Держава зобов’язана розшукувати зниклу людину аж допоки не встановлять її місце перебування, поховання чи поки не знайдуть останки. Права й інтереси такого громадянина та його майно підлягають захисту до моменту припинення розшуку чи оголошення його померлим.
 
Закон забороняє дискримінацію зниклих та їхніх родичів, зокрема за ознакою раси, кольору шкіри, статі, віросповідання, політичних чи інших поглядів, національного чи соціального походження, належності до будь-якої соціальної групи, території походження чи зникнення, економічного чи соціального становища, сексуальної орієнтації, фізичних можливостей.
 
СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА
 
За словами Ірини Геращенко, сім’ї зниклих безвісти через горе мають психологічні проблеми й часто живуть у фінансовій скруті. Вона переконана, що це завдання влади – надати психологічну та соціальну допомогу таким родинам.  

Фінансову допомогу рідним зниклої людини надаватимуть через органи Пенсійного фонду України. Зокрема, таку виплату можуть отримувати непрацездатні члени сім’ї, які були на утриманні зниклої людини, а також її діти. 

Допомога буде сплачуватися у формі пенсії по втраті годувальника. Сума залежатиме від кількості людей, якім вона належатиме, і від розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір виплати. 

Допомогу сплачуватимуть весь час, допоки не буде припинено розшук особи, зниклої безвісти, – тобто до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків. 

НАСИЛЬНИЦЬКІ ЗНИКНЕННЯ – ЦЕ ЗЛОЧИН

Іншою перевагою закону експерти називають криміналізацію насильницького зникнення. Законопроект ввів до Кримінального кодексу нову статтю – 146-1. Відповідно встановлюється кримінальна відповідальність за арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі, вчинені представником держави, у тому числі іноземної, з подальшою відмовою визнати факт таких дій або приховуванням даних про долю такої людини чи місце її перебування. Санкція статті передбачає від трьох до п’яти років ув’язнення. А видавання наказу вчинити такий злочин чи бездіяльність, коли посадовцю стало відомо про насильницьке зникнення, караються позбавленням волі від п’яти до семи років.  

"Наразі документування та розслідування злочинів насильницьких зникнень вкрай важливе. Це посилить позиції України у Міжнародному кримінальному суді. Адже Римський статут цього суду визнає цей злочин як злочин проти людяності в разі широкомасштабної та системної практики застосування насильницьких зникнень", – каже Альона Луньова.  

УСПІХ КОМІСІЇ
 
Утім, голова громадської організації "Мирний берег" Геннадій Щербак скептично ставиться до ефективності роботи комісії.
 
"Цей закон не вплине на роботу уповноважених з розшуку органів. Нова комісія не матиме інструментів впливу на ефективність розшуку правоохоронцями. Усе й надалі залежатиме від того, наскільки добросовісно виконуватиме свої повноваження слідчий, прокурор та від їх моральних якостей. Наш досвід показує, що на сьогодні слідчі органи не відповідають критеріям ефективності", – каже правозахисник. 
 
Геннадій Щербак наголошує, що Кримінальний процесуальний кодекс надає слідчим достатньо інструментів, завдяки яким вони можуть зібрати інформацію про долю безвісти зниклих. Він розповідає, що йому відомі випадки, коли родичі самостійно збирали інформацію про зниклого члена родини, передавали її слідчим, однак вони такі дані процесуально не оцінювали.
 
Геннадій Щербак вважає, що комісію потрібно наділити правом надавати рекомендації слідчим органам та ініціювати розшукові заходи. 
 
"Враховуючи кількісний та експертний склад комісії, такі права підвищать ефективність розшуку зниклих. Очевидно, довіра громадян до слідчих органів Нацполіції низька. А репутація новоствореного органу ще не заплямована. Це означає, що якщо надати громадянам, наприклад, можливість анонімно інформувати комісію, то люди надаватимуть інформацію про зниклих", – коментує правозахисник. 
 
Окрім цього, він вважає, що закон почне працювати ефективно, якщо для слідчих буде відповідальність за порушення обов’язку проводити ефективне розслідування та відкрито екстрену телефонну лінію, зокрема й для громадян з непідконтрольних Києву територій.
    
Поки уряд створює комісію, Міжнародний комітет Червоного числа закликає повідомляти про безвісти зниклих за телефоном: 0 800 300 155. 
 
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети "Дзеркало тижня"

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: Верховна Рада Кабмін СБУ окупація Уповноважений Верховної Ради з прав людини Міжнародний Комітет Червоного Хреста Міноборони Незаконне збройне формування Донеччини зниклі безвісті Нацстратегія з прав людини незаконне збройне формування Луганщини Росія
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини