"Хай вам міністр відкриває!" – на Львівщині не виконують вимогу МОН пускати студентів до гуртожитків вночі

Попри те, що Міністерство освіти й науки в жовтні цього року надіслало керівникам вищих навчальних закладів листа з вимогою не обмежувати доступ студентів до гуртожитків, студентів деяких львівських вишів продовжують не пускати до гуртожитків вночі.

Про це йдеться у публікації видання "Твоє місто".

"Чого такі веселі о першій ночі? Де можна ходити вночі? Міністерство? Йдіть до свого міністра, хай він вам відкриває!". Такі слова, за даними видання, нещодавно почули від вахтерки двоє студенток львівського вишу, повернувшись після опівночі до гуртожитку з концерту улюбленої групи.

У публікації також нагадують, що разом з вимогою не зачиняти двері для студентів вночі МОН розіслало лист "Української асоціації студентів", рекомендаціями якого виші мали б користуватись в роботі.

У листі, зокрема, йшлося про те, що обов'язкове записування причин запізнення у спеціальні журнали чи пояснювальні записки порушують право на повагу до особистого життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Водночас, журналісти видання з’ясували, що лист МОН не вплинув на режим у гуртожитках Національного університету "Львівська політехніка". Вахтери пускають студентів вночі після дзвінку, але записують їхні прізвища та годину повернення. Крім того, студенти нарікають, що часом уночі їм доводиться довго чекати на вахтера, та ще й вислуховувати від нього повчання й погрози, що наступного разу не впустить.

Анна Дев’ятко з першого гуртожитка каже, що щоразу, повертаючись пізно, отримує з боку вахтера "величезний тиск, зіпсовані нерви та настрій".

Також, за словами дівчини, обов’язковою умовою для поселення в гуртожиток є підпис у зошиті, який означає, що з графіком "роботи" гуртожитку студент ознайомлений.

Директор студентського містечка Ігор Гельжинський запевняє, що зміни до правил внутрішнього розпорядку обговорюються вже, і орієнтовно в лютому ректорат їх затвердить. Директор студмістечка вважає цілодобовий доступ цілком доцільним.

Студенти Львівського національного медичного університету запевняють, що в них усе добре: вахтери впускають і випускають коли треба, розуміючи, що студенти можуть мати роботу чи пізній поїзд. Журналів запізнень у гуртожитках немає.

Водночас проректорка з адміністративно-господарської роботи Олена Шевага не вважає цілодобовий доступ цілком правильним.

"Так як я сама мама, то я вважаю, що дітям треба мати якийсь режим. Вони ж ще дуже молоді, вони ще того не розуміють. В нас дуже насичений графік, дуже серйозні предмети. Студентам потім віддадуть життя людей, тому вони повинні гарно вчитися. А якщо дитина невиспана, їй буде важко засвоїти те, що говорять викладачі, вона буде непрацездатною", — коментує Олена Шевага.

У правилах внутрішнього розпорядку Українського католицького університету зазначено, що вхід у колегіум (гуртожиток) дозволяється з понеділка по четвер до 23:00, з п'ятниці по неділю до 24:00. Після цього часу картки для електронних замків у дверях не працюють. Проте черговий пускає студентів цілодобово. Ті, хто вертається пізно, мусять записуватись у журнал запізнень, "щоб забезпечити максимальну безпеку мешканців, не дозволивши потрапити до колегіуму тим, хто в ньому не живе". Коли студент хоче зайти до колегіуму або вийти з нього після 24:00, він повинен заздалегідь попередити куратора колегіуму. Дозволяти або забороняти куратор не може.

Отець Юрій Козловський, який керує колегіумом УКУ, каже, що він замислювався як "середовище, котре б максимально стимулювало розуміння власної гідності та просувало шану до гідності іншої особи. Тому заборони та обмеження використовуються виключно для того, щоб уможливити пошану кожного". Він погоджується, що текст правил потрібно оновити, проте запевняє, що документ не відіграє ролі для університету.

Втім, є ще одна проблема. На проспекті Червоної Калини УКУ винаймає поверх у гуртожитку №4 Львівського торгово-економічного університету. Доступ на поверх обмежується електронними замками, які в нічний час працюють тільки на вихід. Отець Юрій називає цю проблему технічною: заявку на перепрошивку програми, котра контролює двері, було подано в минулому навчальному році, проте фірма, котра мусить це зробити, не поспішає. Мешканці гуртожитку знайшли вихід: повертаючись пізно, просять сусідів відчинити їм зсередини.

Але є і складніша проблема з доступом. За правилами внутрішнього розпорядку гуртожитку ЛТЕУ вхід після 23:00 дозволений у виключних випадках. Комендантка Галина Хміль запевняє, що ці правила старі: "Колись нас попереджали, що ми не маємо випускати студентів, ми за них відповідальність несемо. А зараз є нове розпорядження. Тут ніхто нікого не закриває. Студенти – дорослі люди, вони самі за себе несуть відповідальність". Проте двері на ніч у четвертому гуртожитку зачиняють – пояснюють, що з міркувань безпеки.

Студентка Валерія Аркашова розповідає: одного ранку поспішала на поїзд. Спустилась до виходу, проте двері були зачинені й на вахті нікого не було. Дівчині довелося чекати на вахтера 20 хвилин і платити за простій таксистові. "А якби хтось мав проблеми зі здоров’ям і потрібна була б швидка?", – запитує Валерія. Галина Хміль пояснює: під час обходу вахтер має залишати на вході нічного чергового, а він один на два гуртожитки – на другого нема грошей. Тож комендантка радить заздалегідь попереджати чергового про намір вийти чи прийти вночі.

Водночас, за свідченнями співрозмовників видання, університетські гуртожитки у Західній Європі бувають різні: з вахтерами чи без, із дверима, які відкриваються карткою чи власним ключем. Але доступ до них завжди цілодобовий.

Львівська студентка Марія Стрельцова зараз навчається в університеті міста Бамберґа в Німеччині. Розповідає, що в її гуртожитку немає ні камер спостереження, ні охорони. Є гаусмайстер – завідувач, який приходить до студента, коли той має побутові проблеми, й не турбує в інший час. "Ключ від вхідних дверей, ключ від кімнати. Це вважається твоїм особистим простором", – каже Марія. Ціна цього простору – 248 євро на місяць.

Єгор Стадний з аналітичного центру CEDOS, який займається питаннями освіти, вбачає причину обмежень доступу до студентських гуртожитків в Україні саме в тому, що жити в них коштує дешево. "Все вирішиться, коли в нас будуть справжні договірні відносини зі справжніми ринковими цінами", – каже аналітик.

Для цього університети мали би відремонтувати гуртожитки, покращити умови, скасувати режим і вахтерів, поставити камери й охоронців.

"Проте зараз університети не мають права встановлювати оплату за гуртожиток, вищу за 40% академічної стипендії. І студенти не можуть платити більше", – констатує Стадний. Зачинені двері гуртожитка, наголошує він, є обмеженням доступу до орендованого майна. Виш надає послугу мешкання в гуртожитку, студент – оплачує її.

Пункт 8 частини 1 статті 62 Закону України "Про освіту" гарантує особам, які навчаються у вишах, "право на забезпечення гуртожитком та цілодобовим доступом до нього на строк навчання у порядку, встановленому законодавством". Та найбільше покарання за обмеження доступу до гуртожитку – догана керівникові вишу від Міністерства освіти та науки. Студенти, які не можуть потрапити до своєї кімнати, можуть викликати поліцію, а якщо порушення їхніх прав є регулярним, звертатись до суду.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: Міністерство освіти і науки гуртожиток
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини