“Ми приречені зробити все, щоб прийдешні покоління дякували нам за можливість жити в країні”
Український політичний в’язень Кремля Володимир Балух відповів на листи та слова підтримки всім небайдужим до його долі людям.
Мої вітання, Україно!
Доброго часу доби всім, хто дописує мені в Фейсбуці, надсилає листи та просто молиться за мене!
Щиро дякую Вам за Вашу підтримку! Тут, за ґратами, в московитському полоні, важко переоцінити її значення. На жаль, із великим запізненням і далеко не всі дописи дістаються адресата. Коли це сталося вперше, із запорошених архівів пам’яті на язик мимоволі лягли рядки української народної пісні:
Будуть пташки прилітати
Калиноньку їсти,
Будуть вони приносити
З України вісті…
Віками українці через зради князів та гетьманів змушені були терпіти наругу від чисельних загарбників, ласих до володіння родючою українською землею та панування над її розумним і працьовитим народом. Нас гонили в рабство, ми самі полишали рідну землю в пошуках кращої долі, подалі від катівень та репресій. Де в світі є родюча земля, там є могили українців і росте червона калина.
Бог дасть, до калиноньки на могилі в чужім краї цього разу не дійде. Запорукою тому є Ваші молитви, зусилля цивілізованого світу та кропітка праця Кримської правозахисної групи.
Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішніми і внутрішніми ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну.
Ми приречені зробити все, щоб прийдешні покоління дякували нам за можливість жити в країні, де найвищою цінністю є культурна, освічена, чесна людина із відчуттям власної гідності і ревним ставленням до традицій предків. Як на мене, то саме таким Всевишній мріяв бачити цей світ, коли створював його.
Слава Україні!
Ваш друг і побратим Володимир Балух.
