“Кримська влада” склала список для переслідування євромайданівців

2 червня стало відомо, що прокуратура самопроголошеної кримської влади відкрила нову кримінальну справу проти прихильників українських праворадикальних рухів. “Слідчі” звинувачують євромайданівців у нападі 19 лютого на кримських правоохоронців, відряджених до Києва у дні розгону Майдану. 

“Встановлено, що 19 лютого 2014 року в районі с. Подібна Маньківського району Черкаської області група невстановлених осіб з числа прихильників українських праворадикальних рухів “Тризуб”, “Правий сектор”, “Свобода” напали на автобус, в якому перебували відряджені до Києва для виконання наказу щодо охорони громадського порядку працівники правоохоронного органу республіки“, – йдеться на сайті “прокуратури” Криму. 

Заступник голови Кримської польової місії з прав людини Ольга Скрипник розповіла Центру інформації про права людини, навіщо “кримській владі” нові справи, а також дала поради активістам, які лишаються в Криму. 

Нова справа щодо інциденту з беркутівцями на Черкащині. Яку мету переслідує “кримська влада” цією справою? 

Ми про це говорили ще у квітні 2014 року. Тоді у Криму був створений так званий “Комітет із захисту постраждалих від Майдану”. Ми вже тоді були переконані, що цей “Комітет” буде збирати різні документи, інформацію, аби потім переслідувати активістів Євромайдану як в Криму, так і в Києві. Якраз вони формували базу даних. Це не було проблемою, тому що була інформація про активістів. 

А по-друге, вони шукали формальний привід, щоб почати це переслідування. Спочатку ми бачили жорсткі репресії проти кримських татар. Бо вони були більш організованими і говорили про бойкотування референдуму і т. д. 

Далі вони почали займатись проукраїнськими активістами і в першу чергу представниками Євромайдану. Немає різниці – чи кримського, чи київського. 

У цій справі вони встановили, що начебто постраждало 49 осіб і одна людина загинула. Поклонська (Наталя Поклонська, так званий прокурор анексованого Криму – ред.) також посилається на цей автобус, на який напали страшні радикали і “Правий сектор”, і після цього постраждали ці співробітники “Беркуту”. 

Ми бачимо, скоріш за все, для Поклонської буде дві категорії у цих справах – це беркутівці з цього автобусу та беркутівці, які, на її думку, постраждали в Києві. 

Щодо київських подій вже є порушені справи. Це не тільки справа Костенка, а й справа Станіслава Краснова, який є фактично другим Костенко. 

Зараз з’явились списки так званих командирів та організаторів масових заворушень в Києві під час Майдану. Вони зараз підпадають під кримінальне переслідування з боку “кримської влади”. Там багато активістів та журналістів, які, на щастя, зараз вже виїхали з Криму, але якщо повернуться на півострів, то потраплять за ґрати. Це факт! Ми бачили документи, і там – дуже великий перелік цих осіб. 

Наскільки ці справи юридично законні? 

Все, що відбувається в Криму, важко юридично оцінювати, тому що з точки зору міжнародного права там все порушується ще з початку лютого 2014 року, коли незаконно вторглися російські підрозділи. 

Кримські суди взагалі апріорі нелегітимні, тому що вони створювались з порушенням міжнародного права. Суб’єкт Крим як республіка Крим у складі Російської Федерації взагалі не визнається міжнародним правом. Тому все, що там створюється – це не тільки нелегітимно з точки зору українського законодавства, а й з міжнародного. Важко навіть намагатись оцінювати з боку принципів кримінального права ці так звані формальні приводи Росії. 

Наприклад, тут порушено принцип територіальної підсудності. Яким чином Росія може порушувати кримінальні справи за події, які відбувались в Києві, на території України, та мають відношення до громадян України?

Але ж в Кримінальному Кодексі Російської Федерації є 12-та стаття, яка дозволяє порушувати кримінальні справи щодо будь-яких подій у світі… 

Вона не підходить у цій ситуації. Там чітко сказано: якщо це має відношення до громадян Російської Федерації. Але ми ж розуміємо, що люди, які були у лютому на Майдані у Києві, і навіть, якщо вони були беркутівцями, які зараз взяли російські паспорти Росії, вони не вписуються в рамки цієї статті. Вони на той час були громадянами України. Це треба, щоб Україна передала юрисдикцію Росії. Таке взагалі можливо, але для цього повинна існувати домовленість між Україною та Росією. 

Якщо читати ці карні справи, вироки судів, то Росія навіть не посилається на цю статтю. Вона взагалі ставиться до цього навіть з порушенням власного законодавства. 

Чому переслідування відбуваються саме в Криму, а не з боку слідчих в Москві? 

Москва – це все ж таки легітимний суб’єкт міжнародного права. Він визнаний. Росія повинна хоч щось, але виконувати в рамках Ради Європи, в рамках Європейської Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод. 

Крім того в Росії хоч є так звані “ОНК” (ОНК – “Общественный наблюдательный совет”, громадський орган в Росії, який контролює дотримання прав людини в місцях примусового утримання – ред.). Так, туди не можуть входити громадяни України, але там можуть бути російські адвокати, правозахисники, які відвідували Сєнцова, Кольченка. 

Територія Криму взагалі закрита. Там можна чинити все що завгодно. Тому туди не можуть потрапити ані міжнародна спільнота, ані неурядові організації, ані правозахисники. Крим – це чудове поле для розправ та беззаконня. 

По-друге, певні російські адвокати, які ведуть справи в Криму, говорять: те, що відбувається у Криму, навіть в російських судах неможливе. Вони кажуть, що це місцева розборка. Тобто є Поклонська, Аксьонов (Сергій Аксьонов, невизнаний Києвом прем’єр-міністр Криму – ред.), які намагаються в цій ситуації застосувати російське право для того, щоб ліквідувати усіх, хто їм загрожує. Це якраз ті люди, які можуть відверто говорити, що події в Криму минулого року були незаконними, що в Криму діє кримінальна верхівка і т. д. Вони якраз використовують цю можливість. 

Якщо говорити про Москву, то у них такий бартер. Аксьонов допоміг, щоб відбулась окупація Криму, а Москва у відповідь на це віддала територію Криму на його власний розсуд. Тому там чиняться розправи за допомогою російського законодавства. Ця територія буде повністю закриватись, аби туди ніхто не зміг потрапити, щоб якось допомогти кримчанам. 

Інтерпол може затримувати євромайданівців за кордоном?

Щодо громадян України порушення карних справ у Криму в такій ситуації є неможливим. Тому що є міжнародне право. І ми ж говоримо, що до Інтерполу можуть потрапити згідно норм міжнародного права. А воно чітко визначає, що Крим –  це територія України. От Україна може подати в Інтерпол в розшук на Поклонську, а Поклонська – на Костенка, наприклад, не може.   

Те, що чиниться легітимними органами влади України щодо Криму – це визнається. А якщо запит йде з Криму, від нелегітимних органів влади, то це неможливо. Інакше треба буде щось міняти в цьому світі. Але на сьогодні міжнародне право чітко говорить, що суб’єктом є Україна. 

Як кримським активістам не потрапити у лещата кримського беззаконня? Є поради?

Майже неможливо давати поради. Перша порада – це просто не потрапляти до Криму, якщо чесно. Мені прикро про це говорити. Я сама з Криму. Я хочу повернутись додому, але не можу. Я вже півтора роки потому зрозуміла, що треба бігти з Криму. І це було правильно. Я – на свободі і жива. 

Ті, хто знає, що має відношення до людей, які зараз перебувають у рамках кримінальних справ (наприклад, – до Чийгоза, до Чорненка, до Станіслава Краснова, Чубарова) – тим краще зараз виїжджати. Тому що в них проводять обшуки, викликають на допити. Вони можуть прийти як свідки, а вийти як фігуранти кримінальної справи.

По-друге, там не можна розраховувати на правові механізми захисту. Це треба чітко розуміти. Там немає суду в нормальному сенсі. Там немає міжнародних органів, які приїдуть тебе визволяти. Там немає Омбудсмана, який зайде в колонію і буде допомагати. 

Навіть справа Костенка показує, що фізичний і психологічний тиск продовжився навіть тоді, коли до нього приїхав представник російського Обмудсмана. Навіть ця структура не діє. Треба чітко розуміти, що там немає системи правового захисту. 

Ми рекомендуємо одразу скласти договір з адвокатом. Не чекати, коли щось трапиться, а скласти договір. Це дасть можливість адвокату потрапити у СІЗО або у відділок поліції. 

Те ж саме стосується журналістів, які, наприклад, хочуть туди поїхати, тому що теж немає гарантії, що до них не будуть вчинятись протиправні дії. 

Адвокат може бути кримським, українським, але він має обов’язково мати російську ліцензію. Без російської ліцензії нічого не вдасться. Адвоката не допустять до затриманого. 

Якщо все ж таки людина або їде до Криму, або там знаходиться, то треба постійно бути на зв’язку. Знайти шляхи, як передавати про себе інформацію рідним. Наприклад, наших знайомих, родичів, активістів, якщо вони їдуть до Криму або з Криму, ми просимо повідомляти, де вони, щоб ми бачили, де людина знаходиться у який час. Якщо вона зникне, то ми знатимемо, з якого місця її шукати. 

Не вступати у конфлікт з правоохоронними органами або “кримською самообороною”. Тому що “кримська самооборона” зараз безкарна. Вона може абсолютно безкарно застосовувати насильство. Тому краще просто не провокувати її на це. 

Намагайтесь не бути самі. Намагайтесь думати про фізичну безпеку, не ходити вночі, провулками і т. д. 

Якщо людина все ж таки в Криму і вона розуміє, що там може бути затримана, то краще, щоб у телефоні не було жодних фото, смс-повідомлень, які можуть якось її пов’язати з Майданом. Щоб не було навіть українського прапору. Хоч український прапор і не є екстремістською символікою, але це може дати підстави, наприклад, щоб людину відвезли до центру протидії екстримізму. А далі там ФСБ-шник проводить бесіду, яка може завершитись визнанням, що людина причетна до “Правого сектору”. 

Ми бачимо, що у справі Костенка та інших справах навіть не треба доказів. Там є просто Поклонська, яка виходить і несе нісенітницю про крематорії, про гестапо в Києві. І цього достатньо, аби людина отримала 4 роки і 2 місяці.