Міжнародні правозахисники не відобразили різницю у масштабах катувань між Україною та бойовиками – Захаров

Дата: 29 Липня 2016
A+ A- Підписатися

У міжнародній доповіді “Тебе не існує”, яка була підготовлена організаціями Amnesty International та Human Rights Watch і оприлюднена 21 липня, не відображена різниця масштабів порушення прав людини на окупованих і на контрольованих Україною територіях.

Про це йдеться у розгорнутому коментарі голови Харківської правозахисної групи Євгена Захарова, розміщеному на сайті організації.

За його словами, ця доповідь викликала неоднозначні оцінки в українському суспільстві. Багато хто роздратований і навіть образився та вважає доповідь необ’єктивною та упередженою.

Він нагадує, що інформація про дії обох сторін конфлікту подається в доповіді симетрично.

“Вже на обкладинці доповіді – дзеркальне зображення катованого чоловіка. Справді, способи катування у обох сторін майже тотожні, бо бекграунд у катів однаковий – радянський. Катування в 1937 році були легалізовані за спеціальним наказом Сталіна, і відомі 24 способи тортур переходили з покоління в покоління правоохоронців й збереглися до наших часів”, – пише Захаров.

Але, за його словами, в доповіді докладно описані по 9 випадків катувань з боку агентів української держави та бойовиків ДНР/ЛНР, і жодним чином не простежується різниця між цими страшними подіями, які відбулися на окупованих та контрольованих територіях.

“А ця різниця є великою, і вона, на жаль,  зовсім не відображена в доповіді AI та HRW”, – констатує правозахисник.

По-перше, за його словами, такі дії на контрольованій території кваліфікуються як тяжкі та особливо тяжкі злочини, і жертви можуть подати заяви про ці злочини, які будуть зареєстровані і мають бути розслідувані. Військовою прокуратурою відкриті кримінальні провадження проти обвинувачених у скоєнні цих злочинів, у якості запобіжного заходу, як правило, обрано перебування під вартою. Правда, це зовсім не означає, що притягнуто до відповідальності справді винних: під вартою іноді перебувають невинні, а винні гуляють на волі. Проблема неефективного розслідування злочинів, і зокрема, катувань та насильницьких зникнень, як була, так і залишається невирішеною для України. Проте стверджувати, що царює повна безкарність, не можна.

Як наголошує Захаров, нічого подібного немає в ДНР та ЛНР, де такі дії не сприймаються як злочин і де не можна навіть поскаржитися, оскільки саме ті, хто вбивав, катував, знущався, викрадав людей, якраз і увійшли до складу так званої народної поліції.

Він також вказує на те, що дуже різниться масштаб цих злочинних дій. За підрахунками правозахисників кількість жертв аналогічних злочинів на окупованих територіях вже перевищила 5200 людей, і це ще далеко не остаточна цифра.

“Кількість жертв на контрольованих територіях ми точно оцінити не можемо. За всіма відомими оцінками це декілька десятків людей, хоча, на мою думку, можна очікувати, що остаточна цифра буде більшою, ніж вважається зараз. Але все ж таки це не тисячі і навіть не сотні”, – каже Захаров.

Він погоджується, що з погляду проблеми безкарності це не має значення: однаково погано, що безкарним залишається і той, хто катував хоча б одну людину, і той, хто катував багато людей. 

Але велика кількість жертв дуже серйозно впливає на психологічне самопочуття великої кількості людей і суспільства в цілому. Чим більше жертв, тим більше страждань, тим гостріше і ширше втрата здоров’я, зокрема, психологічна травма.

“На мою думку, навіть не згадати в доповіді про різні масштаби цих злочинів є некоректним”, – наголошує правозахисник.

Він додає, що автори доповіді мали також вказати, що в катуваннях на окупованих територіях брали участь російські військові та офіцери російських спецслужб і що полонених вивозили на територію РФ та катували там. Відповідні факти наводилися в доповіді  “Ті, що пережили пекло”, яку підготувала коаліція українських правозахисних організацій “Справедливість заради миру на Донбасі”. Ця доповідь є результатом детального аналізу 165 випадків незаконного позбавлення волі, подальшого утримання під вартою і катувань.

Ще однією відмінністю Захаров називає те, що умови утримання під вартою на окупованих територіях були значно гіршими, ніж на контрольованих.

“Легко було помітити на відео обмінів, що українські військовополонені та заручники були дуже худі, ледь рухались, підтримуючи один одного, тоді як полонені з контрольованих територій виглядали загалом добре”, – пише він.

“AI та HRW, бажаючи бути об’єктивними та безсторонніми, виявилися упередженими. Але все одне я хочу подякувати їм за увагу до українських проблем в царині прав людини. Рекомендації українській владі, надані в доповіді нашими західними колегами, є важливими, точними і суттєвими, певен, що під ними підписалися би й українські активісти правозахисту”, – підсумовує голова ХПГ.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter