Мова ворожнечі vs свобода слова: російська агресія гібридна, а жертви реальні

Дата: 14 Серпня 2015 Автор: Микола Мирний
A+ A- Підписатися

Збройний конфлікт в Україні породив дискусію про те, як протидіяти мові ненависті з боку Росії. До цього не були готові ані Україна, ані світова спільнота.

Нижче – міркування експертів про те, де ж має пролягати лінія поділу між свободою слова та мовою ненависті.   

“Агресія щодо України почалась задовго до наступу російських військ”

Тетяна Попова, заступник міністра інформаційної політики

Агресія щодо України почалась задовго до наступу російських військ. Вона почалася з наступу російських ЗМІ. Більше 50% новин у Криму перед анексією Криму були російськими. Більше третини новин на Донбасі вже в березні 2014 року були знов-таки російськими.

І перше, що захоплювали російські “ополченці”, як їх називають російські ЗМІ, – це були телевежі і кабельні оператори. Я знаю історії на Донбасі, коли у тих кабельних операторів, які відразу не відключали українські канали і не хотіли вмикати російські, в полон захоплювалися діти. Їх примушували включати російське телебачення. Тобто це зброя.

Українські громадські організації, такі, як Stop Fake, виявили сотні фейкових новин, химерних сюжетів, які сфабрикували російські ЗМІ. Вони щодня проводять пропаганду ненависті і розповсюджують химерні історії. Тисячі ботів працюють на Кремль в інтернеті в Росії і за кордоном.

У нас відбувається нова спроба кейсу “радіо Руанди”. Це історія 1984 року, коли, розпалюючи мову ворожнечі, було вбито близько одного мільйона мешканців Руанди.

У нас поки кількість жертв не така велика, але вона зростає. Зараз російські канали офіційно заборонені постановами суду або компетентними органами в Україні, Молдові і країнах Балтії через їхній сфабрикований контент, який розпалює ворожнечу, що призводить до загибелі людей.

Поширений вплив російської компанії “Газпром” через їхніх лобістів і піар-спеціалістів. Вони спонсорують праві та ліві політичні партії, їхні кампанії, плекаючи надію, що одного дня вони прийдуть до влади. А в деяких країнах вони досягли успіху.

Гібридна війна, яку Росія розв’язала проти України, має бути сигналом для Європи, для всього світу. За агресією російських ЗМІ треба дуже уважно стежити і боротись з нею, адже війна гібридна, а жертви – реальні.

“Наші сусіди збудували щось на кшталт інформаційної матриці”

 Григорій Шверк, заступник голови Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення

Наші сусіди збудували щось на кшталт матриці – свого власного світу, в якому є українська хунта, українські фашисти, розп’яті хлопчики та багато чого іншого, чого не існує. Ось цей образ “русского міра” активно транслюється багатьма російськими ЗМІ не тільки на Росію, Україну, а й на увесь світ.

Я вважаю, що крім реальних жертв у цій війні є багато жертв, які отримали ураження головного мозку. Ще не дуже зрозуміло, як з цим ураженням треба працювати, лікувати як зараз, так і в майбутньому. Це мільйони людей, які отримали цей укол і зараз перебувають під цим впливом, багатомільйонним з точки зору грошей, які витрачає наш інформаційний ворог у цій реальній війні.

Новий склад Нацради, обраний у липні 2014 року, був на той час майже єдиним органом, який почав щось протиставляти цій військовій інформаційній агресії. До того не було іншого координаційного центру, який би мав у своїх повноваженнях щось робити з цього приводу.

Один із перших кроків, які ми зробили – прийняли рішення про невідповідність деяких російських телевізійних каналів українському законодавству та європейській Конвенції з питань телебачення і радіомовлення. Прийнявши таке рішення, ми звернулись до суду. Бо саме така процедура передбачена законом.

Ми отримали не дуже схвальні слова з цього приводу від Ради Європи, Дуньї М’ятович, яка спочатку вважала, що ці наші дії якось впливають на свободу слова. Але після того, як вона приїхала до нас, вона побачила, у який спосіб ми діємо і що цей спосіб відповідає діючому українському законодавству.

Тоді представник Ради Європи з питань свободи слова прийняв особливе зауваження, в якому було зазначено, що “заклики до геноциду та мови ненависті щодо меншин та вразливих груп населення, які можуть призвести до злочинів на ґрунті ненависті, можуть бути заборонені відповідно до міжнародних правових документів та зобов’язань ОБСЄ без нав’язування непропорційного обмеження“. Наші дії були значною мірою схвалені.

Сьогодні діють постанови суду, які забороняють трансляцію деяких російських каналів на теренах України. До нас звертаються багато людей, мовляв, в ефірі українських каналів є багато речей, які можна віднести до так званої “мови ненависті”.

Наприклад, один з українських каналів отримав з прес-служби попереднього прем’є-міністра України Миколи Азарова ролик на 45 хвилин. У ньому Микола Азаров дає інтерв’ю про те, що зараз коїться в Україні. Канал двічі показав це інтерв’ю і каже: “Так це ж інша думка! Чому ми не маємо показати іншу думку?”. Але коли в іншій думці є слова “хунта”, “незаконний український уряд” абощо, я вважаю, потрібна дискусія. Це тонка межа, де завершується інша думка і починається невиконання законодавства України щодо захисту її інтересів.

“…журналіст реально вірить, що подати в ефір 45-тихвилинний ролик про Азарова – це прояв демократії”

Богдан Червак, перший заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України            

В Росії – повномасштабна інформаційна війна з боку російської влади, яку підтримує російський народ. Ця суцільна пропаганда має на меті збаламутити український народ, підірвати віру українського народу в те, що він може мати свою державу і таким чином сприяти повномасштабній військовій агресії, вторгненню з метою поставити українську націю, народ на коліна.

Що ми маємо з боку України? Не зважаючи на інформаційну війну, на реальні військові дії, ми маємо у сфері ЗМІ плюралізм. До того ж цей плюралізм інколи є доволі широкомасштабним. Через це журналіст реально вірить, що подати в ефір 45-тихвилинний ролик про Азарова – це прояв демократії.

При Державному комітеті телебачення і радіомовлення нещодавно була створена комісія з питань свободи слова, до складу якої увійшли провідні медіаексперти, провідні громадські організації, які діють у сфері медіа. Ми готові дискутувати щодо цієї проблеми.

Але чи ми вирішимо цю проблему? На моє переконання, поки йде українсько-російська війна – не вирішимо. Бо що таке ця війна? Це війна ідентичностей. Ми змагаємось за те, щоб зберегти свою ідентичність, а росіяни змагаються, щоб у нас не було ніякої ідентичності.

Розв’язання цієї проблеми можливе за однієї умови – якщо росіяни врешті-решт чи під силою української зброї, чи українського духу зрозуміють, що ми інші, що росіяни і українці – це різні нації і народи. Або вони цього не зрозуміють, і тоді буде війна на знищення.

(Далі буде…)

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter