МОЗ вбиває людей, не починаючи закупівлю ліків – правозахисники
МОЗ вбиває людей, не розпочинаючи процесу закупівлі ліків і не врегульовуючи законодавство. На цьому сьогодні зауважили правозахисники, презентуючи доповідь “Права людини в галузі охорони здоров’я” за 2014 рік.
Про це повідомляє кореспондент Центру інформаціїї про права людини.
Так, голова ГО “Інститут правових досліджень і стратегій” Андрій Роханський наголосив, що минулий рік означився лише декларативними гаслами. Зокрема, за рік не були виконані жодні рекомендації, надані Верховній Раді, Кабінету міністрів, зокрема, Міністерству охорони здоров’я (МОЗ), органам місцевого самоврядування тощо.
“Стратегія розвитку галузі охорони здоров’я” на 2015-2025 роки містить правильні й потрібні цілі. Однак стратегія не пояснює, які практичні кроки потрібно здійснити. А пацієнти більше хвилюються, що їх очікує нині або ж у 2016 році. Адже огляд у районній поліклініці й можливість поміряти тиск сьогодні безкоштовний, чи не станеться так, що і за ці послуги доведеться платити?”, – коментує Роханський.
Експерт переконаний, що медична реформа має починатися зі скасування ст. 49 Конституції України, яка гарантує безоплатні медичні послуги.
“Ми всі буваємо в поліклініці, і всюди все одно платимо. Однак допоки це не буде вирішено на законодавчому рівні – доти не можна очікувати ані страхової медицини, ані будь-якої прозорої оплати медичних послуг”, – підкреслив Роханський.
Водночас експерт додає, що цим серйозним конституційним змінам має передувати докладний економічний аналіз, а реорганізація лікувальних закладів повинна здійснюватися тільки після консультацій з місцевими громадами.
Дмитро Шерембей, представник БФ “Пацієнти України”, вважає, що МОЗ, окрім того, що не здійснює ефективно медичну реформу, ще й не виконує своїх прямих обов’язків.
“Я би заборонив МОЗ займатися будь-якими реформами. Найперше – вони не виконують своїх функцій. Уперше в Україні заблоковано регіональні, національні, міжнародні закупки препаратів”, – зауважив Шерембей.
За його словами, за жодною з 18 національних програм не почався процес закупівлі.
“Дочекаються, що міжнародні організації будуть вимушені відмовитися від участі в торгах. І все піде за старими зручними схемами. Тільки у 2014 році купівля онкологічних препаратів здійснювалася так: коли міжнародні організації закуповували одну пачку за ціною 7 доларів, Україна платила 208 доларів. Різниця в ціні – 201 долар! Три місяці МОЗ саботує передачу закупівлі ліків. А для цього потрібно змінити всього лише три підзаконних акти – це тиждень роботи”, – каже Шерембей.
І додає, що процес закупівлі гальмує також діюча Постанова Кабінету Міністрів № 240 від 2 липня 2014 року, яку слід відмінити.
“Дев’ятсот тисяч людей можуть залишитися без лікування, якщо в липні не будуть відкриті торги”, – наголосив Шерембей.
Через неврегульоване законодавство (як і відсутність деяких важливих законів) страждають, зокрема, пацієнти-діти, наголошує Ольга Луб’яна, керівник тренінгового центру з паліативної допомоги.
“Ніхто з нас – ані законотворці, ані лікарі, ані пересічні громадяни України – не допускають, що можуть помирати діти. Однак у 2014 році померло 17,5 тисяч дітей від важких захворювань, зокрема, онкологічних, неврологічних, від вроджених захворювань тощо. Найгірше, що таких пацієнтів фактично відправляють помирати додому. Немає ані дитячих хоспісів, ані мобільних дитячих паліативних служб. Уже в Білорусі створені умови, що дітки на штучному диханні можуть купатися в басейні, гуляти на вулиці – для України це ще недосяжно. Якщо дитині стає дуже погано, її забирають у реанімацію – де вона може тижнями перебувати навіть без допуску батьків, і зрештою, помирати під лікарською лампою…”, – коментує Луб’яна.
Минулий 2014 рік ознаменувався тим, що в законодавстві зрештою прописали перелік захворювань, які відносяться до орфанних (рідкісні вроджені чи набуті захворювання). Однак досі не складено порядок фінансування закупівлі лікарських засобів для лікування орфанних хворих, зауважує Тетяна Кулеша, голова Спілки орфанних захворювань України.
Найдешевше лікування орфанного хворого складає близько 10 тисяч доларів на рік, найдорожче – до півмільйона доларів.
Однак лікування таких хворих не може лягти на плечі волонтерів – це відповідальність держави. Також ці лікарські засоби не можна купити в аптеці – тільки держава здійснює такі закупівлі.
Наприклад, в Україні у 2013 році в державному бюджеті були передбачені кошти на закупівлю лікарського засобу для лікування хворих на мукополісахаридоз, але компанія-виробник не захотіла виходити на український ринок через те, що реєстрація – довготривала і дорога, а ринок збуту невеликий – лише 50 хворих.
“Слід розуміти, що деяких орфанних хворих, які отримують якісне лікування, ніяк не можна відрізнити від нас з вами – вони ведуть повноцінний спосіб життя. Однак як тільки зупиняється лікування – дуже швидко такі люди набувають інвалідності. І помирають вони в тяжких муках”, – коментує Кулеша.
Актуальною залишається і проблема створення місць для колишніх споживачів ін’єкційних наркотиків, які вирішили перейти на замісну терапію. Так, всього на Київ працює п’ять кабінетів, які обслуговують не більше 700 пацієнтів.
“Сьогодні, щоб включити вагітну жінку в цю програму, потрібні неабиякі зусилля… Парадоксальна ситуація. У той час, коли Україна завалена нелегальними наркотиками, блокується закупівля препаратів для замісної терапії”, – підкреслює Андрій Яровий, член правління Асоціації учасників замісної терапії України (ASTAU).
Найбільш гостро ця проблема відчувається на території, не підконтрольній Україні. За словами Ярового, якщо у минулому році на замісній терапії на сході України перебувало 1039 осіб, то цього року – лише 275.
“Але й для цих пацієнтів програми замісної терапії скоро закінчаться за браком препаратів. Причому керівники так званих “ДНР” і “ЛНР” згодні приймати ліки для цих пацієнтів. Однак у нашого уряду – очевидно це вирішується на вищих рівнях – дуже дивна позиція: вважає територію і людей своїми, однак не дає дозвіл на ввезення препаратів”, – коментує Яровий.
