Акція на підтримку бранців Кремля на Банковій. Чого активісти вимагають від України?

Дата: 22 Травня 2018
A+ A- Підписатися

Сьогодні зранку під адміністрацією президента України активісти провели акцію “Досить сидіти!” на підтримку режисера Олега Сенцова та інших українських політв’язнів, незаконно ув’язнених на території Росії та Криму. 

Активісти, зокрема, вимагали від влади призначити відповідального за звільнення бранців Кремля, який також мав би інформувати родичів політв’язнів про дійсний стан справ, передає кореспондент Центру інформації про права людини.

На акції не було партійної символіки, офіційних спікерів та промов. Учасники принесли з собою плакати з іменами утримуваних у російських в’язницях українців і створили імпровізовану інсталяцію зі старих стільців, яка символізувала бездіяльність влади щодо звільнення заручників у Росії. 

В один момент активісти почали ламати стільці та трощити їх об землю, закликаючи владу припинити “сидіти і нічого не робити”, аби в тюрмах не сиділи політв’язні.

ХІБА ВИННА УКРАЇНСЬКА ВЛАДА?

Напередодні акції її організаторам дорікали користувачі Фейсбуку: навіщо збиратись біля адміністрації президента, чому не біля посольства РФ? 

“Маю намір туди йти (під АП  ред.), не тому, що “боюся піти під посольство РФ,   написав у відповідь активіст Комітету солідарності з кримськими заручниками Максим Буткевич Находився туди вже, на скільки протестів  не порахувати, і маю побоювання, що до цієї зачиненої будівлі таки доведеться ще ходити, говорити із колючим дротом. І не тому, що зрадофіл. А тому, що в Україні люди питають у влади, що вона робить для порятунку долі їхніх співгромадян,  і нікому на думку не спаде піддавати сумніву це їх право. А влада має і відповідати, і робити усе, що може. Ця акція  це маленькі кроки у цьому напрямку, на відміну від напрямку, куди намагаються просувати, свідомо чи ні, усю нашу спільноту ті, хто у такому праві людям відмовляє і звинувачує у “зраді”  з “патріотичних міркувань”.

На бездіяльність влади звернула увагу і журналістка видання “Гордон” Наталія Двалі. Вона нагадала, як речниця МЗС Мар’яна Беца на вчорашній конференції відповідала на питання журналіста про анонсований після звільнення лідерів Меджлісу переговорний майданчик на базі Анкари або пошук інших закордонних переговорників.  

Для нас головна мета як для МЗС і для уряду  це звільнення політв’язнів. Якщо це буде за допомогою будь-якої третьої країни (це не обов’язково може бути Туреччина, будь-яка третя країна), ми будемо тільки раді. Це все, що можу сказати”.

Це все, що вони взагалі можуть сказати на п’ятий рік”, – написала Наталія.

Журналістка нагадала, що вимоги до влади не нові: родичі політв’язнів декілька років поспіль просять призначити конкретну, уповноважену від держави людину займатися питанням звільнення українських бранців саме в Росії та окупованому Криму. “Наразі такої людини або державного органу не має. Зовсім. А має бути, бо треба на державному рівні систематично збирати інформацію, розробляти план дій, вивчати міжнародний досвід, залучати іноземних перемовників, координувати зусилля західних посольств, міжнародних організацій”.

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ?

На початку року правозахисники презентували звіт “В’язні війни”, який містить рекомендації щодо дій України, потрібних для звільнення українських громадян з неволі. У ньому наведений міжнародний досвід зі звільнення заручників з прикладами конфліктів на Кавказі, у Придністров’ї, Ірані та в інших регіонах. Звіт містить конкретний інструментарій та рекомендації для України.

  1. Ввести персональні санкції на національному рівні проти громадян Росії, які причетні до порушень прав людини на території окупованого Криму та РФ. В той самий час – проти громадян України, які так само причетні до порушень прав українців у неволі, – відкривати кримінальні провадження та збирати докази їх протиправної діяльності.
  2.  Встановити правову визначеність у рамках гуманітарного права, визнати та закріпити на законодавчому рівні гарантії, які відповідають статусам осіб у конфлікті: військовополонені, цивільні заручники – в рамках міжнародного конфлікту.
  3. Залучити до переговорів професійних перемовників, які мають необхідні компетенції та досвід, також залучити до процесу впливових міжнародних фігур.
  4. Використати і дипломатичний ресурс задля введення країнами Заходу персональних санкцій проти зазначених осіб – як громадян РФ, так і громадян України.

З іншими рекомендаціями і конкретними прикладами успішних перемовин щодо звільнення заручників можна ознайомитись у відкритому доступі звіту “В’ЯЗНІ ВІЙНИ. Міжнародна практика щодо звільнення полонених, заручників і політв’язнів: висновки для України”.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter