Перемоги твої, Україно, або Про щоденні порушення прав людини

Ірина Виртосу

26 річниці Незалежності України присвячується.

Нещодавно в українських ЗМІ та соцмережах зазвучала новина про те, як киянка з інвалідністю викликала поліцію, аби вибратись із недоступного будинку на урок англійської.  29-річна Юлія Миронюк, яка з дитинства пересувається на інвалідному візку, мешкає в дев’ятиповерховому будинку в Деснянському районі. Але в її будинку, від ліфта до виходу з під’їзду, ведуть лише кілька сходинок з рейками. І скористатися ними самостійно без сторонньої допомоги ніяк не можна. 

Дівчина не розгубилася — викликала поліцію. За словами Юлії, вона вже готова була виборювати своє право на вільне пересування, але диспетчерка її "розчарувала" — сказала, що поліція за кілька хвилин прибуде. Так, зрештою, і сталося. Поліцейські допомогли дівчині спуститися сходами.

Як потім коментувала Юлія, вона розуміє, що виклик поліції, м’яко кажучи, дивний спосіб вийти з будинку, але для неї то був справді порятунок. За її словами, листування з держструктурами та місцевою владою про облаштування будинка пандусом, яке розпочалося, ще два роки тому, ні до чого не призвело. З того часу дівчина отримували відписки на кшталт "ваш будинок не можна обладнати, бо він старий" або "квартиру в доступному будинку ви повинні придбати самостійно".

У цій короткій новині справжнє обличчя молодої держави: дискримінація й професійне виконання обов’язків, байдужість і безнадія, людяність і гумор, впевненість у собі й готовність захищати свої права.

А ще ця історія нагадала мені, що зовсім скоро Україна звітуватиметься в Женеві перед 193 державами-членами ООН, як вона дотримується прав людини в межах Універсального періодичного огляду (УПО).

У рамках УПО низка українських громадських організацій підготувала свої звіти, в яких зазначила проблеми і запропонувала варіанти їх вирішення.

Ці звіти – вишукане чтиво для тих, хто хотів би структуровано й чітко дізнатися, що ж коїться з правами людини в Україні сьогодні. Як на мене, готуючись звітувати в Женеві, державі було б також добре — принаймні як репетиція — прозвітувати перед своїми громадянами. До 26-річчя Дня незалежності — самий раз!

На жаль, порушень прав людини не бракує. І це до купи проблем від збройного конфлікту на сході України й анексії Криму. Серед ночі розбудіть — і кожний назве свою "зраду".

Кілька з них…

Дискримінація за різними-різними ознаками. Наприклад, маломобільних осіб (люди з інвалідністю, літні люди, мами й тати з дитячими візочками, дітки до трьох років тощо), які потерпають від фізичної недоступності міст і сіл нашої країни (історія киянки Юлії — красномовно свідчить).

Якщо ти кримчанин — не факт, що зможеш безперешкодно відкрити в банку рахунок чи отримати гроші. Маєш це довести купою інших документів, які засвідчують, що ти дійсно проживаєш тут, а не десь у лоні агресора.

Родом з Донбасу? Шукаєш житло, роботу чи сподіваєшся отримати послуги в лікарні? Спочатку переконай, що ти… не верблюд.  А для тих, хто має довідку ВПО й отримує мізерні 800 грн допомоги від держави — хоч чіпляй запобіжний браслет собі на ногу, щоб доводити щораз держслужбам: якщо на час перевірки тебе не було вдома, то це не означає, що ти повернувся в "Д/ЛНР", а просто був на роботі чи виходив у магазин по хліб.

Якщо ти жінка… Ти чомусь на третину менше отримуєш заробітну плату. Для тебе понад 450 професій —під забороною. А якщо ти й "не народжувала", то роботодавці ще тричі подумають, чи брати тебе на роботу, коли є претендент-чоловік. До того ж Верховна Рада не поспішає ратифікувати Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Ефективне розслідування злочинів на ґрунті ненависті… Звісно, простіше оформити "хуліганку" на такі злочини, як вандалізм, нанесення тілесних ушкоджень, навіть погрози і побої під час мирних акцій, презентацій книжок. Тільки тому, що не сподобалися твоя зовнішність або ж сексуальна орієнтація. Однак така безкарність породжує нові злочини ще з більшою силою. Сюди ж можна віднести і мову ворожнечі, якою нерідко рясніють промови чиновників, правоохоронців, лідерів думок…

Права дитини. І вони не в пріоритеті… Щонайменше, національне законодавство в Україні досі не приведене у відповідність з Конвенцією про права дитини, зокрема, факультативний протокол, який спрямований на захист дітей від впливу збройного конфлікту.

Переслідування активістів і журналістів. Залякування, напади, відкриті провадження за надуманими обвинуваченнями... Прикро говорити, що це відбувається не тільки на непідконтрольній Україні території. Це така оновлена тактика тримати під контролем тих, хто може кинути тінь на існуючу владу?

Цей перелік порушення прав можна продовжувати ще на 200 сторінок дрібним шрифтом (з огляду на обсяг звіту громадськості). І згадати про проблеми правосуддя, незаконні місця несвободи, порушення прав біженців, обмеження свобод вираження поглядів…

Та в День народження прийнято бажати всього доброго, а не критикувати. Тож бажаю тобі, Україно, не втрачати орієнтирів прав людини в цих складних обставинах. Бо лиш так ти зможеш зберегти обличчя й довести світові й своїм громадянам свою незламність, силу й незалежність.   

LB.ua

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: День Незалежності
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини