Порядок зарахування до школи не може спиратися на радянську систему "прописки" – правозахисники

У четвер, 7 червня в офісі Реанімаційного пакету реформ відбулося експертне обговорення на тему “Чи може держава гарантувати дитині місце навчання в школі біля дому?”.  Під час дискусії учасники обговорювали можливі рішення проблем, що їх викликав цьогорічний порядок зарахування до першого класу, розроблений Міністерством освіти і науки України. Згідно з нормативним документом, першочергове право на місце в школі отримали ті діти, які “прописані” на території її обслуговування. 

В обговоренні взяли участь понад 20 осіб – представники МОН та правозахисних організацій, депутати міських рад та експерти з освіти, а також ініціативні батьки дітей, що особисто зіткнулися з недоліками порядку.

Під час заходу Олександр Сич, керівник експертної групи з питань координації політики директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки України, запевнив, що порядок суттєво доопрацюють до наступної вступної кампанії.  

"Ми завжди працюємо заради наших дітей, тому намагатимемося виправити всі недоліки, які сталися в цьому документі", – сказав експерт.

За його словами, над удосконаленням документу робоча група почне працювати восени цього року. Олександр Сич наголосив, що до роботи залучать усі зацікавлені сторони. Зокрема, до співпраці він запросив і правозахисників, які раніше висловилися щодо недоліків і порушень прав людини, які містить документ.

Із тим, що порядок потребує суттєвих перероблень, погодився й Сергій Горбачов, член колегії МОН і робочої групи, яка розробляла проект порядку, директор СШ №148 м. Києва. 

Водночас експерти правозахисних організацій, які брали участь у дискусії, зауважили, що варто переглянути самі принципи, на яких базується процес зарахування, щоб надалі уникнути порушень прав людини та успішно реалізувати освітню реформу. 

Так, Людмила Янкіна, заступниця керівника робочої групи при МВС України з реформи системи реєстрації місця проживання, акцентувала – всі подальші напрацювання мають ставити на перше місце права дітей, зокрема на рівний доступ до освіти, а не спиратися на чинну систему радянської "прописки", яка породжує порушення прав людини. 

Серед інших проблем, що їх озвучив Сергій Горбачов та які потрібно вирішити протягом року – створення адекватного алгоритму розподілу на територіальні округи, до вулиць або будинків яких приписані школи, а також електронного реєстру дітей шкільного та дошкільного віку.  

Утім, Альона Луньова, менеджерка з адвокації Центру інформації про права людини, висловила занепокоєння, що до цього реєстру також прийматимуть за документом, що підтверджуватиме місце проживання. Але вона нагадала, що у порядку зарахування до першого класу жодного переліку документів, які б мали підтверджувати місце проживання дитини, немає. Крім того, жоден документ зі списку орієнтовних, який запропонувало МОН, за її словами, не підійде більшості батьків без "прописки".    

"Потрібно з’ясовувати, чи саме школа поруч з домом – це те, що потрібно батькам. Нещодавно ми провели онлайн-опитування. В ньому взяло участь 600 людей. Звісно, опитування не є репрезентативним, але показує, що для більшості батьків важливішими за школу поряд з домом є: ставлення до дитини та відсутність цькування в навчальному закладі, а також висока кваліфікація та зразкова особистість вчителя",  – підсумувала експертка.  

*Можна було обрати кілька відповідей

З тим, що на законодавчому рівні має бути переглянутий принцип "територіальної доступності школи", погодився й Микола Скиба, експерт з питань освіти Українського інституту майбутнього.  Його пропозиція полягає в тому, що пункт 2 Статті 8 Закону "Про повну загальну середню освіту" варто викласти у наступній редакції: "Кожна дитина має право здобувати початкову та базову середню освіту у закладі освіти, що є найбільш доступним з огляду запиту дитини та її батьків, а також на щоденну логістику членів родини учня".

Під час заходу також йшлося про інші проблеми української освіти, що їх зробив очевидними цьогорічний порядок зарахування. Це, по-перше, диспропорція освітньої мережі: недовантаженість одних шкіл та перевантаженість інших. А, по-друге, кричуща нестача навчальних закладів.

"Особливо гостро ця проблема відчувається в новозбудованих житлових комплексах", – каже Юлія Тищенко, експертка Українського незалежного центру політичних досліджень. Вона пояснює, що забудовники зводять житлові райони, утім, без розбудови необхідної освітньої інфраструктури. Надалі, наголошує експертка, проблема тільки загострюватиметься. "Необхідність закласти норми для забудовників, що зобов'яжуть їх зводити школи – це вже питання до держави, а не до МОН", – зазначила Юлія Тищенко. 

Олександр Равчев, піар-менеджер УНЦПД, у свою чергу, висловив думку, що для вирішення означених проблем, стратегічно – необхідно закріпити відповідальність місцевого самоврядування за певну якість та кількість шкіл. А тактично – якщо школа отримуватиме забагато заяв на місця в початкових класах, слід скасовувати старші класи, тобто робити школу I-II ступенів. 

Експертне обговорення “Чи може держава гарантувати дитині місце навчання в школі біля дому?” – це перша з серії дискусій, організованих Центром інформації про права людини, Українським незалежним центром політичних досліджень та Реанімаційним пакетом реформ в межах реформи системи реєстрації місця проживання. 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини