Як права людини ускладнюють життя та чому без цього не можна

Аркадій Бущенко

Розглядати всі суспільні процеси і зміни крізь призму прав людини, щоразу враховувати їхнє існування під час призначення покарання для злочинців, створювати суспільний добробут, не забуваючи про інакшість меншин, – такий шлях до успіху може бути значно довшим і складнішим. Але він правильний, бо дозволяє зрештою досягнути стабільності й уникнути катастроф.

У цьому переконаний колишній голова правозахисної організації "Українська гельсінська спілка з прав людини", а нині суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко, який виступив з промовою на Освітньому фесті з прав людини під Черніговом.

У своєму виступі Бущенко пояснював присутнім освітянам, навіщо всім громадянам потрібно знати та відчувати права людини. Наводимо основні тези.

"ПРАВА ЛЮДИНИ ЗАВАЖАЮТЬ" 

Сучасному суспільству здається, що з переслідуванням злочинців сьогодні все не так, як було раніше. Але раніше було гірше. Кримінальне право не перетиналось із правами людини. Вони існували десь поряд.

Вивчаючи курс кримінального процесу, мій викладач раптом згадав, що забув розповісти про права людини. Але насправді це інтегральна частина кримінального процесу. Без прав людини не існує кримінального процесу.

Часто можна спостерігати суперечки в ЗМІ, що не засудили ту чи іншу особу, а того випустили. Кажуть, розслідуванню та покаранню злочинців заважають права людини. Набагато легше без прав людини знайти людину, розстріляти і вирішити проблему. 

Суспільству важко "перетравити", що права людини ускладнюють життя. Вони роблять процеси загалом довшими, змушують нас багато обговорювати, який саме варіант обрати, і радитися з народом. Але це хоч і ускладнює життя, та, на щастя, дає суспільству стабільність. Нехай бурхливу стабільність, але стабільність. У такий спосіб країна уникає катастроф.

В Музеї Другої світової війни

Права людини – це дуже прості та основоположні права і свободи. Не можна через них переступати. Людство вже знає, до яких катастроф це може призвести. Я нагадаю, що катастрофа у вигляді виникнення нацистської доктрини та створення Третього рейху сталася в такій прогресивній країні, як Німеччина. Європа жахнулася від того, до чого можуть призвести філософські ідеї та набуті цивілізацією технологічні досягнення.

ПРИЙНЯТТЯ ІНАКШОГО

Що найскладніше для сприйняття концепції прав людини? Дуже важко визнати наявність прав у того, кого ми не любимо. Ну як ми можемо ставитися до того, хто нам не подобається, як до того, хто нам подобається? Це психологічно важко.

Сучасну західну цивілізацію критикують через холоднуватість та відсутність щирості. Але це наслідок розвитку суспільства до стадії прийняття інакшого, незвичного, того, що не подобається. Ми також мусимо прийти до цього етапу, бо сприйняття інакшого – це також про права людини. У конвенціях є окремі статті, які забороняють дискримінацію через відмінності.

У нас був важкий вихід із тоталітарної культури, коли люди жили приблизно однаково. Ми читали приблизно ті ж самі книжки, о 21-й годині всі дивилися програму "Время", а потім кіно. І тому той, хто живе відмінно від нас, нам не подобається. Мозок людини намагається знайти обґрунтування, чому це шкодить суспільству, але часто така раціоналізація ні на чому суттєвому не ґрунтується.

Я вважаю, що вчителі мають доносити своїм учням думку, що права людини мають усі.

У школі діти перебувають у тепличних умовах. Але коли вони вийдуть у доросле життя, вони почують, що права людини мають тільки "генетично чисті українці", а не, до прикладу, "інородці", "сєпари" чи "ватніки". Зіткнувшись із агресивним середовищем, діти мають розуміти, що навіть ті громадяни, які ненавидять усе інакше, також мають права.

Важко буде зберігати гідність, терпимість та спокій в агресивному середовищі, але допоки в Україні не з’явиться більшість таких людей, на суспільство чекатимуть випробування. 

ПРАВОЗАХИСНИКИ – ЕГОЇСТИ

Правозахисникам часто закидають, що вони захищають "усякий непотріб", до прикладу емігрантів, навіть нелегальних, підозрюваних у скоєнні злочину. Але відповідь проста: завтра будь-хто з нас може здатися комусь поганим. Захищаючи людей, які часто не подобаються більшості, захищаючи базові права людини, ми захищаємо себе. Адже настрої мінливі. 

Рекомендую переглянути фільм "Народ проти Ларрі Флінта". Ларрі Флінт – відомий порнограф, головний редактор та власник порножурналу "Hustler". Цей фільм цікаво подивитися з правозахисного погляду. Чоловіка притягали до кримінальної відповідальності та закривали його журнал. Він був заможною людиною і витрачав кошти на судову боротьбу. Коли його адвокат запитав, навіщо він борониться, той зауважив: "Розумієте, я найгірша людина. Я – порнограф. Але якщо ви захистите мої права, ви захистите права інших на свободу висловлювання"

Тож можна сказати, що правозахисники захищають права людини не з альтруїстичних, а з егоїстичних міркувань.

СТВОРЮЙТЕ СПІЛЬНОТИ СОЛІДАРНОСТІ

Що робити, коли від учителів вимагають незаконно виводити дітей на зустріч із високопосадовцем? Складне питання. Права людини – це біль. Доводиться ризикувати. Розумію, що в школах є цілі вчительські клани і не завжди можна відстояти свої права. 

Але якщо ви хочете опиратися незаконним діям, я раджу спочатку порадитись із юристами, щоб прорахувати ризики.

Хоч я все життя заробляю гроші юридичною професією, я не люблю спори і не вважаю це найкращим вирішенням питання. Ефективніше буде сформувати стабільну помітну спільноту солідарності. Саме ви створюєте атмосферу в школі. Наші службовці дуже чутливі до виявів солідарності та суспільної думки. Зверніться до медіа. Публічність – вагомий захист. Працюючи в судовій системі, мушу визнати, що система чутлива до суспільної думки. Службовці не менше за вас турбуються за своє місце. Скористайтеся цим!

СПРАВЕДЛИВІСТЬ І ПРАВА ЛЮДИНИ В СУДАХ

Суддя зв’язаний кодексом поведінки. Я не можу своє уявлення про справедливість покласти в основу свого рішення. Це було б свавіллям. Це самовпевнено – думати, що твої уявлення про справедливість найсправедливіші. Я не все знаю. Я не Бог, щоб усе бачити. Закон визначив певні межі справедливості, а відтак суддя діє в межах цього закону. І якщо я буду порушувати закон, то це буде несправедливо. Ми можемо сперечатися, що закон занадто жорсткий чи ж бо призводить до певних наслідків, але він застосовується до всіх однаково, і в цьому полягає справедливість.

У справедливості дуже багато відтінків. Нею, верховенством права та правами людини часто маніпулюють. Мені це нагадує, як раніше в дисертаціях цитували Маркса, Енгельса та Леніна. От Маркс знав усе про біологію, а Енгельс – про фізику, і їх цитували в у своїх наукових роботах. Зараз так само. Тільки замість Леніна – Європейський суд з прав людини, а замість Маркса – верховенство права. Раджу насторожитись і слідкувати за руками, коли хтось говорить про справедливість та верховенство права.

Business as usual, популізм, домовленості, відкати – наразі побільшало загроз для прав людини. Але хочу звернути увагу: завдяки правам людини ми змінились. Сьогодні ми на значно вищому рівні, ніж 30 років тому. Ми часто не усвідомлюємо змін. Але через те, що вони є, ми відчуваємо зараз загрози. 30 років тому таких дискусій не було б, бо ми не відчували прав людини. 

Записав журналіст Центру прав людини ZMINA Микола Мирний

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини