“Правоохоронці” запитують сусідів, чи вони знають, що я – терорист” – Краснов

Правозахисники Центру громадянських свобод заявляють про тиск на родичів активістів в Криму, які переслідуються окупаційною владою. 

“Стратегія залякування не тільки активістів, а й інакомислячих в Криму, на жаль, масово використовується. Я нагадаю, що на рідного брата Олександра Костенка, Євгена, було так само заведено кримінальну справу. На жаль, ми не знаємо, де зараз знаходиться рідний батько Олександра Костенка, Федір Костенко. Припускаємо, що його викрали”, – каже Олександра Романцова, координаторка проектів Центру громадянських свобод.

Про подібні переслідування чудово знає 69-річна Надія Краснова у Сімферополі. 1 вересня співробітники ФСБ о 7:00 почали виламувати двері її помешкання. Слідчий комітет Росії звинувачує її сина, який є командиром батальйону “Крим”, у порушенні ст. 282 Кримінального кодексу Росії (розпалювання ненависті або ворожнечі… з використанням ЗМІ).

“Швидше за все поняті – це їхні співробітники, що порушує КПК РФ. Прийшло близько 12 осіб, так само, як і при обшуку дружини Олександра Костенка – Ольги Уколової. Тепер так модно: вдиратися до безпорадних людей (до жінок з дітьми, літніх жінок) колективно, як до ворогів народу! І час вибрано не випадково – рано вранці, щоб почати штурм, поки людина ще не прокинулася, нічого не тямить. Нагадаю, мати Станіслава Краснова – Надія Олександрівна, 69 років, 40 з яких присвятила Міжнародному Червоному Хресту в Криму, медсестра вищої категорії, має безліч нагород в галузі медицини”, – каже адвокат Олександра Костенка Дмитро Сотніков.

Станіслав Краснов розповідає, що тиждень тому двоє невідомих людей біля входу до квартири схопили його матір і доставили її до Слідчого комітету, де чинили на неї психологічний тиск.

“Там протягом трьох годин запитували про мене. Ставили незрозумілі питання: як я вчився, де я працював, які у мене звички, чи зберігаю я зброю вдома, чи відомо їй, що я став фашистом, вбиваю людей на Донбасі. Це був більше психологічний тиск”, – каже хлопець.

“Мінімум раз на тиждень “правоохоронці” обходять усіх сусідів з однаковими питаннями: чи вони мене не бачили, чи вони знають, що я терорист, що вбиваю сотнями, тисячами людей на Донбасі. Мене вже знає увесь район, бо там вішають орієнтування”, – розповідає Станіслав Краснов.

Боєць каже, що 1 вересня співробітники ФСБ вперше прийшли саме з постановою про обшук, однак були інші незаконні обшуки.

“1 вересня був насправді третій обшук. Відразу після офіційного арешту Олександра Костенка 8 лютого вони теж прийшли до мене додому. Вони цілий день обшукували усі гаражі, сараї, а потім через день – знову обшук. Робили театральні постанови з евакуацією жителів будинку, знайшли якусь каску, протигаз, виносили їх із собаками при телекамерах і казали, що вони знайшли схрон “Правого сектору”, – каже Станіслав Краснов.

Хлопцю знайоме прізвище судді Київського районного суду у Сімферополі Андрія Долгополова. Це той самий суддя, який у 2010 році видав постанову на обшук його помешкання.

“Тоді були масові репресії після вибуху пам’ятника Сталіну в Запоріжжі. Сотні патріотів за наказом Януковича були обшукані, заарештовані. У мене був тоді профілактичний обшук. Вони там потрощили усі меблі і попередили, щоб я більше не брав участь у проукраїнських заходах в Криму”, – згадує хлопець. Обшук тоді робили ті ж самі працівники СБУ Андрій Тішенін та Артур Шамбазов. 

Станіслав Краснов твердить, що саме ці двоє вкрай активно співпрацюють з окупаційною владою.

“Вони ще з часів Майдану почали свій тиск. Артур Шамбазов сам зізнався в тому, що він з колегами з тодішнього СБУ працював по всіх активістах. Вони розклеювали орієнтування про те, що ми з Олександром вбивали на Майдані працівників “Беркуту”. Як послухаєш їх, то зрозумієш, що ми масові вбивці. Вони особисто нападали і на батьків Олександра Костенка, і на мою маму також. Били вікна вночі вдома, переслідували її з погрозами, коли вона йшла додому. Це все було ще за пару тижнів до перемоги Майдану. Потім вони ходили, усіх опитували”, – згадує комбат.

“Мабуть, вони намагались утриматись на роботі, але вже в жовтні 2014 року, до зникнення та арешту Олександра Костенка, вони прислали мені додому повістку, де я фігурував як підозрюваний. Виходить, є інша невідома кримінальна справа за участь у Майдані. Вони особливо завзято це все роблять. Не знаю, чому. Можливо, намагаються показати, що вони вже стали гарні ФСБ-шники?”, – припускає Станіслав Краснов.

Комбат звертався до прокуратури АР Крим з приводу переслідування його рідних, та він не вірить в ефективність роботи правоохоронних органів.

“Зрозуміло, що це все марно. Вони тільки після півтора року окупації починають заарештовувати майно цих суддів-зрадників, які вже давно їх продали. Починають відкривати кримінальні справи, які треба було рік тому відкривати. На відміну від тих окупаційних органів, які ефективно працюють, я не пам’ятаю, щоб були обшуки родичів зрадників. На мою думку, уся державна політика спрямована на те, щоб, навпаки, зберігати статус окупації. Вони тільки допомагають їм там прекрасно жити і відпочивати”, – вважає Станіслав Краснов.

За словами комбата, у його матері немає адвоката, однак його адвокат Дмитро Сотников підтвердив, що утримування в Криму жінки, навіть у статусі свідка, незаконно.

“Я хотів привезти її в Київську область. Я сподіваюсь, що у мене вийде, але знову ж таки з боку держави немає мінімальної підтримки. Куди мені її зараз забирати? В казарму, в офіс чи в окоп?”, – каже комбат.

За його словами, він планує надіслати скаргу до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) проти Російської Федерації “за цей терор”, а також проти України “за повну бездіяльність”.

Нагадаємо, за даними третього звіту “Крим: Хроніки окупації” Центру громадянських свобод, у липні та серпні 2015 року в Криму проведено щонайменше 17 допитів, 3 обшуки, затримано 8 людей за політичними мотивами, проведено 18 судових засідань у різних справах, відкрито 3 кримінальні справи та була одна відмова у проведенні мирного зібрання.