Білорусь. Правозахисників – за ґрати

Юрій Луканов

Доля громадських організацій Білорусі залежить від політичної кон’юнктури?

Коли в Мінську я прийшов на зустріч з правозахисницею Тетяною Ревяко, то не застав її на місці. Ми домовилися зустрітися біля Костричницької площі, де мала відбутися акція протесту проти масових затримань напередодні. Мені повідомили, що її, правозахисницю з 20-річним досвідом, заарештувала... міліція.

Здивувало, що про це повідомили буденно, наче нічого не сталося. Її затримали, але цьому ніхто не перешкоджав. Місцеві люди пояснили, що, опиратися нема сенсу, бо міліції більше, ніж протестувальників, коли опиратися, то дадуть більше.

Тетяна Ревяко

Тож з перших же годин перебування в столиці Білорусі я побачив, як працює тамтешня міліцейська машина.

Тетяну Ревяко протримали у райвідділі понад чотири години. Вона передавала телефоном у соціальні мережі інформацію про себе та інших затриманих, поки міліціонери не помітили цього і не відібрали в неї телефон. Вона була учасницею традиційної принизливої процедури, коли затриманих примушують ставати у позу ноги на ширині плечей, а руками спиратися на стінку. Якщо хтось спробує звести ноги, то отримує удар по ногах кийком.

Її зненацька відпустили після того, як вона сказала, що не даватиме жодних свідчень, крім базових (ім’я, прізвище, адреса), оскільки її права порушено, їй не дозволили скористатися послугами адвоката. За кілька днів їй надійшла повістка до суду, який відбудеться 18 квітня. Тетяна каже, що їй закидають лайку матом у публічному місці і непідкорення працівникам міліції. Вона припускає, що їй теж не оминути або штрафу, або посадки до в’язниці. Такі припущення Тетяна робить на основі попередньої практики білоруських судів.

Уявіть собі картину: стоїть натовп білорусів і матюкається, розмахуючи при цьому руками. Коли міліція робить натовпу зауваження, то він не звертає на це жодної уваги. Коли міліція намагається навести порядок, то натовп білорусів всіляко опирається, хапає відданих слуг правопорядку за формений одяг і чинить інші неподобства.

Така картина випливає з рішень білоруських судів, які засудили "порушників порядку" від штрафів до 25 діб перебування за ґратами. Так завершилися акції протесту проти так званого закону про дармоїдство від президента Александра Лукашенка.

Насправді він називається Декрет президента Республіки Білорусь "Про запобігання соціальному утриманству", який має силу на рівні закону – є в Білорусі така форма законодавчої ініціативи. Декрет передбачає, що громадяни й іноземці, які працювали менше 183 днів, мають заплатити штраф у еквіваленті 180 євро. Цей декрет суперечить, як Конституції країни, яка передбачає, що праця - не обов’язок, а право, так і міжнародним документам, підписаним Білоруссю, котрі зобов’язують держави-підписанти не вдаватися до примусової праці.

Коли до 470 тисяч громадян країни прийшли листи від податкової з вимогою сплатити штрафи, громадянам це не сподобалося і вони вийшли на протести, які почалися 15 березня. Як це не дивно, але влада дала дозвіл на проведення таких акцій. Однак ця деталь не перешкоджала міліції хапати учасників мітингів і посилати їх до суду. Так само вона чинила з тими, хто 25 березня вийшов відзначати День волі, річницю проголошення 1918 року Білоруської Народної Республіки.

Затримання мітингувальників

Влада сама порушила закон, не відповівши вчасно на запит про проведення акції. Лише напередодні, коли люди були проінформовані про місце проведення, влада дала дозвіл, але назвала інше місце. Утім, люди ішли туди, куди попередньо домовлялися. Їх масово арештовували і везли до міліції.

Влада створила широке поле для роботи захисників прав людини. Але далеко не всі з них отримали можливість виконувати свою роботу. Бо у День волі натовп міліціонерів, частина яких була в балаклавах, увірвався до офісу правозахисної організації "Вясна" (Весна), поклав всіх присутніх – понад 57 осіб – обличчям на підлогу. Потім їх заарештували. Одному з них вдарили по голові, він отримав струс мозку і опинився в лікарні.

За уявленнями білоруської влади, "Вясна" є нелегальною організацією, адже вона не зареєстрована. А не зареєстрована тому, що відповідний закон дає можливість владі реєструвати громадські організації в залежності від своїй уподобань: хочу реєструю, а не хочу – ні. Відповідно "Вясну" не зареєстрували. До речі, такий самий підхід застосовується і до реєстрації ЗМІ.

Застосування репресій щодо неугодних залежить від політичної кон’юнктури. Якщо у президента Александра Лукашенка теплішають стосунки із Заходом, то незареєстрованим ЗМІ й правозахисним організаціям дають працювати відносно спокійно. Коли ж стосунки не дуже, то Лукашенко здійснює справжні погроми, як це трапилося після виборів 2010 року, коли маси народу опинилися за ґратами, а його конкуренти на виборах навіть відсиділи по кілька років у тюрмі.

Останніми роками спостерігалася відносна лібералізація. Але раптові протести спонукали президента Білорусі вдатися до старих методів. Правда, на відміну від попередніх років міліція діяла не грубо, фізично майже ніхто не постраждав. На тривалий термін нікого не посадили. Експерти вважають, що він намагається, з одного боку, вгамувати протестувальників, а, з іншого боку, зберегти обличчя перед Заходом, мовляв, ми діємо за законом і не поводимося брутально.

Зараз ніби настала пауза після розгону протестів. Але напругу в суспільстві не знято. Тому не можна виключати повторення протестів. А це значить, що протестувальників знову почнуть масово ставити на місце. А разом з ними і правозахисників з "Вясни".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: Білорусь протест
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини