Кількість проявів дискримінації в Україні зростає

Дата: 01 Квітня 2016 Автор: Аксана Філіпішина
A+ A- Підписатися

З 2012 року Уповноважений Верховної Ради з прав людини є чи не єдиною інституцією у цій країні, на яку покладено моніторинг і реагування на випадки дискримінації в Україні. 

Щорічно у доповіді Уповноваженого ми висвітлюємо результат цього моніторингу.

Останнім часом кількість проявів ксенофобського характеру в Україні збільшується.

Якщо, наприклад, в 2014 році Уповноважений ініціював 22 звернення до різних органів влади через прояви дискримінації, то у 2015 році таких звернень було 53. До того ж ці звернення не були продиктовані громадянами, вони ініціювались через зазначений моніторинг Омбудсмана. Ми також відстежуємо прояви дискримінації учасників мирних акцій, в тому числі Марші рівності, прояви ксенофобії стосовно біженців, мігрантів, представників національних меншин.

Ми чітко підтримуємо позицію правозахисних організацій, аби МВС, Генпрокуратура надали належну оцінку діям або бездіяльності правоохоронних органів із забезпеченням безпеки учасників Маршу рівності.

Ще 16 березня, за кілька днів до початку Фестивалю рівності у Львові, я надіслала звернення до мера міста та виконуючого обов’язки керівника місцевої поліції з проханням сприяти проведенню заходів в рамках “Фестивалю рівності” та забезпечити безпеку учасників мирної ходи відповідно. Зазначені звернення були реакцією офісу Омбудсмана на повідомлення учасників акції про надходження на їх адресу погроз з боку радикально налаштованих осіб. На жаль, уся країна спостерігала за тим, за чим спостерігала.

Ми з нетерпінням очікуємо відповіді і від мера й від місцевої поліції про те, яким чином вони відреагували на звернення офісу Уповноваженого з прав людини.

Окреме занепокоєння викликає те, що собі останнім часом дозволяють посадові особи, в тому числі, і мери деяких міст, висловлюючись на адресу уразливих до проявів дискримінації груп. І ми це бачили на прикладі висловлювань мерів Львова, Яготина, Івано-Франківська. У своїх висловлюваннях посадовці дозволяють собі виражати ксенофобські настрої, заклики, які не сприяють толерантному ставленню до тієї чи іншої групи.

Не можна не згадати вже відомого пана Ківу. Офіс Уповноваженого реагував двічі на висловлювання цього працівника Нацполіції. Вперше, коли він виражав думку стосовно громадян ромської національності і прямо отожнював їхню національність зі злочинною діяльністю. Також він на сторінці  Facebook розмістив конфіденційну інформацію про осіб, які підозрюються у скоєнні злочину. Не оминув Ілля Ківа своєю увагою і львівські події, розмістивши коментарі, що носять дискримінаційний характер. За цими двома епізодами ми надіслали звернення до керівника Національної поліції з вимогою вжити заходів до зазначеної посадової особи в межах діючого законодавства. На мій погляд, такі дії і переконання несумісні з роботою в правоохоронних органах.

Посадовці не лише як громадяни України не мають право на подібні висловлювання, а й як службовці мали б якраз сприяти, аби в суспільстві не допускались прояви дискримінації.

Неправильне розслідування

Вагоме питання, як реагують правоохоронні органи на дискримінацію, незалежно від того, від кого проявляється ксенофобія, лунають заклики до нетерпимості тощо.

Сьогоднішній Кримінальний кодекс України за великим рахунком важелю впливу немає у цьому питанні. Та й постраждалі не завжди скаржаться правоохоронним органам.

Уповноважений постійно звертає увагу правоохоронців на необхідність дослідження мотиву скоєння правопорушення. У минулому році ми мали два успішних кейси.

Як відомо у Миколаєві забороняли відвідувати бар “Сотка” людям кавказької національності. Також у київському метрополітені побили неповнолітнього хлопця через темний колір шкіри. Нам вдалось домогтись того, аби була визначена кваліфікація злочинів за ст. 161 Кримінального кодексу України. Відповідно до цієї статті кримінальна відповідальність встановлюється за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності.

Але, на жаль, в усіх інших випадках кваліфікація відбувається за статтями “хуліганство”. Яскравим прикладом є минулорічний Марш рівності у Києві. Слідчі передали цю справу до суду з кваліфікацією за статтею “хуліганство”.

Ми проводимо навчання правоохоронців, працівників прокуратури, залучаючи донорські кошти. Ми завжди пропонуємо свої послуги у підвищенні обізнаності представників правоохоронних органів у питаннях, пов’язаних з протидією дискримінації, з тим, як мають реагувати правоохоронці у тих чи інших ситуаціях. Але не завжди є бажання до навчання. Це можна розцінити як небажання рухатись вперед і змінювати ситуацію в країні.

Проте, як неодноразово зазначалося в щорічних доповідях Уповноваженого практика притягнення до кримінальної відповідальності за прояви дискримінації є малоефективною. Відсутність інших механізмів реагування майже зводить на внівець боротьбу із цим явищем. На необхідності запровадження інших, відмінних від кримінальної, видів відповідальності за дискримінацію наголошувала Єврокомісія за результатами оцінки виконання Україною Плану дій з лібералізації візового режиму.

Маємо сподівання прийнятий  Верховною Радою у першому читанні 16 лютого цього року проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)”. Цей законопроект, до розробки якого долучилися Секретаріат Уповноваженого спільно з Міністерством юстиції України, покликаний суттєво вдосконалити чинне антидискримінаційне законодавство, зокрема шляхом розширення переліку форм дискримінації, які забороняються законом, а також вдосконалення механізму притягнення до юридичної відповідальності осіб, що вчинили дискримінацію. Документ також запроваджує адміністративну відповідальність за дискримінацію.

Пункт тимчасового розміщення у Яготині будувався понад десять років. Мешканці міста прекрасно знали, що будується і для чого. Блокування будівництва пункту супроводжувалося ксенофобськими закликами, спрямованими на розпалення ненависті й агресії щодо біженців та шукачів притулку з боку посадовців, зокрема міського голови м. Яготина, окремих мешканців міста та депутатів Київської обласної ради.

Незрозуміла,  штучно створена,  на мій погляд, ситуація у місті відкидає Україну на десять кроків назад в питанні рівня толерантності до тих людей, які змушені шукати притулку у нашій країни. Ми дуже сподівались на цей пункт в плані розміщення і надання послуг дітям, які прибули до нашої країни  без супроводу дорослих, оскільки сьогодні у жодному із двох пунктів – в Одесі і Мукачево – немає відділень для  дітей без супроводу.

Ми закликаємо правоохоронні органи надати належну правову оцінку подіям, які відбувалися у містах Львові та Яготині.

 Аксана Філіпішина, представник Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та ґендерної рівності

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter