Ром чи циган? Шість міфів про ромську громаду в Україні

Дата: 05 Квітня 2017 Автор: Антоніна Карташева
A+ A- Підписатися

8 квітня – Міжнародний день ромів.

Флеш-моб ромських активістів: “Я – ром, але не злочинець”

Якщо охарактеризувати людину за трьома ознаками, про кого ви б найперше подумали? Вони люблять свободу, коней та золото. Ці стереотипні характеристики часто приписують ромам. Утім, ці самі речі однаково люблять українці, італійці та представники інших народів…

Стереотипи про ромів складаються від незнання та несприйняття їх такими, якими вони є. І хоч кожний з нас стверджуватиме, що немає головних та другорядних людей, що всі ми народжуємося з однаковими правами. Однак якщо в різдвяний вечір до вас на поріг зайде колядувати ромський вертеп, як часто ви пускаєте таких колядників? А якщо б ваша оселя приймала український вертеп, очевидно, ви відчули б щастя і тепло…

Ромку, маму 4 дітей, не беруть на роботу. Ром, якому 45 років, не має паспорта. Ромці, жінці похилого віку, відмовили в отриманні медичної допомоги. Не так багато осіб переймається по-справжньому цими проблемами.

А от якщо сказати по-інакшому? Маму чотирьох дітей не беруть на роботу. 45-річний чоловік немає паспорта. Жінці похилого віку відмовили в отриманні медичної допомоги. Якби ви не знали, що всі ці люди – роми, чи змінилося до них ваше ставлення?  

У 2013 році в Україні була затверджена Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини. Та, як раніше коментував голова парламентського комітету з прав людини Григорій Немиря, на виконання цієї стратегії з українського бюджету ніколи не передбачались кошти.

“Коли приватна донорська структура – фонд “Відродження” має щорічну програму інтеграції ромів у 500 тисяч доларів, а держава – нуль, то це також спонукає до якихось висновків. Якщо в бюджеті є конспірована політика, то для будь-кого, хто аналізує цей бюджет, стає зрозумілим, Стратегія та план дій не мають ніякого стосунку до реальних пріорітетів, а належать до паперових”, – зауважує політик.

Григорій Немиря, як і багато правозахисників, переконаний, що подальша неінтеграція ромів в українське суспільство може призвести до погромів ромських помешкань подібних тим, які відбулись у селі Лощинівка на Одещині після вбивства 9-річної дівчинки.

Щоб прийняти людину, варто пізнати її справжню. Тож для тих, хто готовий міняти свої погляди, долати мову ворожнечі та сприймати інших, пропоную маленьке знайомство з великими людьми. Ні, в них немає світових рекордів, Оскарів чи наукових відкриттів. Вони великі – тому що вони прекрасні, чуйні, добрі, талановиті, розумні люди.

“МРІЮ ПРАЦЮВАТИ ЗА ПРОФЕСІЄЮ”

Володимиру Сердюченко 22 роки, хлопець проживає в місті Сміла Черкаської області. Уже п’ятий рік здобуває освіту в Черкаському національному університеті ім. Богдана Хмельницького.

Стереотип, що роми не навчаються, а з восьмого класу, а то й раніше, починають бродити вулицями і красти, він коментує так: “Існує частина ромів, які не бачать сенсу в навчанні. Батьки спочатку бояться віддавати дітей до школи, а про університети я взагалі мовчу. Проте ми самі, активні молоді роми, змінюємо ситуацію. Освіту мають мої батьки, старша сестра і ми з братом скоро отримаємо дипломи. І я планую працювати за професією”.

Навчається Володимир на факультеті обчислювальної техніки інтелектуальних та управляючих систем. Професію програмного інженера обирав самостійно, отримує стипендію. Він обожнює вивчати нові технології та мріє потрапити в Токіо, адже це місто є одним із освітньо-наукових центрів світу.

УЧЕНИЦЯ РОКУ

“Я – Діана Григориченко. Мені 18 років. Я навчаюся на другому курсі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя на факультеті іноземних мов. Вивчаю німецьку мову та літературу.

Закінчила загальноосвітню школу, де отримала звання не тільки учениці року, а й активістки.

З 8 років займаюсь волейболом, раніше я захищала спортивну честь школи, а нині – університету. До того ж зараз я є волонтером організації “Романо дром”, відвідую різні тренінги та курси.

Величезних проблем, через те, що я ромка, не виникало, але є люди, які ігнорують мене (інколи пригнічують). Можливо це не тільки через те, що я ромка, а й через те, що у світі є заздрість…”.

У 15 РОКІВ – СТУПІНЬ МАГІСТРА

Шістнадцятирічний Василь Білоус з міста Дніпро. Екстерном закінчив екзамени в школі й у 15 років отримав наукову ступінь магістра по психології.

“Я народився в ромській сім’ї, де всі спілкуються рідною мовою і шанують традиції, які формувалися століттями. Мій рід бере свій початок з 1733 року. Мій пращур був поміщиком і мав своє село на Закарпатті – село Зимові Води.

Я ніколи не відчував утисків стосовно свого національного походження. Часто люди інших національностей радяться зі мною і не можуть зрозуміти, як ром може вирішувати проблеми не ромів і при цьому ще й “правильно міркувати”.

Дивувало всіх і те, що я пішов навчатися до університету. Як це циган у виші при президенті України?

Мої однокурсники проявляли до мене надзвичайну цікавість. Їм хотілося дізнатися не про тих ромів, які на вокзалі чіпляються до перехожих, не про відомих заможних “баронів”, а про “звичайних” людей, які серед нас. Цікавляться часто нашими традиціями, адже дивуються, як можна так жити в 21 столітті. А я завжди намагаюся доводити протилежне. Не в ромах справа, а в ставленні до них. Якщо до ромів добре ставитися, то ми відповідатимемо в 100 разів краще. Ми – мирний і чудесний народ, який допоможе всім людям, всім націям!”…

НЕБЕЗПЕЧНІ МІФИ

За допомогою ромів ми спробували розвіяти найбільш усталені й небезпечні стереотипи.

Міф 1. Цигани – кочовий народ.

Роми давно ведуть осілий спосіб життя. Кочовим народом ромів вважали в середньовіччя, а вже декілька століть не зафіксовано жодного масового переселення.

Міф 2. Цигани крадуть дітей.

“Якщо не будеш слухатися, то прийдуть цигани і заберуть тебе”, – такі слова чула чи не кожна дитина від своїх батьків. Та це так закарбовується в пам’яті, що необдуманий вислів став безсумнівним фактом у суспільстві.

Міф 3. Існування “циганського барона”.

Більшість думає, що це поважний дорослий чоловік, який вирішує проблеми табору з владними структурами і тримає всіх ромів під своїм контролем.

Трохи дивно, що свободолюбивий народ підкоряється одній людині. Роми інтегруються в те суспільство, де проживають. І підкоряються владі так само, як й інші громади. А важливі питання вирішують спільними зборами, де немає головного, а враховується думка кожного.

Міф 4. Усі ромки вміють ворожити і розкладати на картах або прочитати по руці долю людини.

З давніх-давен таким чином жінки заробляли гроші, проте гадати вміє не кожна, а то й взагалі одиниці. Але доки люди в це вірять – доти цим стереотипом користуються нечесні люди.

Міф 5. Усі цигани ледь не з народження вміють грати на гітарі.

Колись у деяких регіонах Російської імперії поміщики полюбляли на своєму весіллі три речі: ведмедя, червоні сорочки та гітари. Роми за гроші розважали публіку. Проте не кожен з ромів має такий талант. Угорські роми, наприклад, полюбляють грати на скрипці, але теж не всі.

Міф 6. Усі роми у світі однакові.

“Циган – він і в Африці циган”? Це твердження далеке від істини. Є ромська мова, але як і українська, має кілька діалектів, які залежать від географічного розташування. Так само відрізняється і ромська культура, адже на неї впливає релігія того регіону, де вони проживають.

Роми мають свій гімн, прапор, художню культуру, літературу. Проте 24 серпня з гордістю співають “Ще не вмерла України ні слава, ні воля”, хоча Україна так мало піклується про них…

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter