Російські паспорти для українців в окупації: карати за те, чого не визнаємо

Альона Луньова

Хоча чутки про те, що Росія видаватиме паспорти мешканцям окупованого Донбасу ходили давно, та щойно з’явився відповідний указ Путіна, як вибухнули дискусії. Зокрема про те, чи слід позбавити громадян України, які проживають на окупованих територіях, українського громадянства та чи повинні вони нести відповідальність за добровільне прийняття громадянства країни-агресора; чи може взагалі вважатися добровільним отримання паспорту держави, яка де-факто контролює частину території України?

24 квітня був оприлюднений указ президента Російської Федерації про визначення в гуманітарних цілях категорій осіб, які мають право звернутися із заявою про прийняття їх до громадянства Росії у спрощеному порядку. Як стверджується в указі, "з метою захистити права і свободи людини і громадянина, керуючись загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права". Відтак, особи, які постійно проживають на території окремих районів Донецької та Луганської областей України (ОРДЛО), мають право звернутися із заявою про надання їм громадянства Російської Федерації "у спрощеному порядку", тобто без вимоги щодо безперервного п’ятирічного строку проживання на території Росії, підтвердження законного джерела отримання засобів до існування, відмови від наявного громадянства та підтвердження володіння російською мовою.

Паспортна ситуація на Донбасі суттєво відрізняється від тої, яка склалася в Криму у 2014 році.

Нагадаємо, що після анексії півострова, Росія в автоматичному режимі розповсюдила своє громадянство на всіх осіб, які на момент окупації проживали (були зареєстровані) у Криму. Україна трактує цю ситуацію так: громадянам України примусово та автоматично надали громадянство РФ, що не визнається Україною і не може бути підставою для втрати українського громадянства.

З окупованими територіями Донецької та Луганської областей все інакше. По-перше, не йдеться про автоматичне розповсюдження громадянства РФ на окуповану частину Донбасу – Росія лише спрощує умови для набуття свого громадянства. По-друге, відповідно до визначеного переліку, уповноважені на прийняття документів міграційні органи розміщені на території Ростовської області (міста Покровське та Новошахтинськ), а це означає, що хоча б формально поки що Росія не видає свої паспорти на території окупованої частини України. По-третє, відповідно до указу, для отримання паспорту громадянина Російської Федерації українці мають самостійно звернутися до уповноважених органів МВС РФ, що може свідчити про добровільність набуття громадянства іноземної держави.

І презюмувати при цьому добровільність набуття громадянства РФ мешканцями окупованих територій, на якій відсутні будь-які гарантії захисту прав і свобод людини, – більш ніж сумнівно: ідеться про збройну агресію, яка не тільки впливає на "добровільність", а й порушує норми міжнародного права, що тягне за собою невизнання жодних дій (документів), які є наслідками такого порушення.

РЕАКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ СТОРОНИ

У день оприлюднення указу, 24 квітня, Міністерство закордонних справ України зробило офіційну заяву, в якій висловило рішучий протест у зв’язку з указом президента Росії, який відкриває шлях до незаконної видачі російських паспортів на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях України. МЗС України вважає указ президента РФ "юридично нікчемним" та таким, що не змінить приналежність мешканців окупованих Росією територій Донбасу до українського громадянства.

Проте, як з’ясувалося, таку позицію міністерства поділяють далеко не всі політики та топ-чиновники інших міністерств.

Одразу після оприлюднення новини про прийнятий президентом Росії указ, у медіа з’явилися численні заяви про необхідність притягнення до відповідальності за отримання паспортів РФ, позбавлення громадянства України та анулювання внутрішніх та закордонних паспортів українців тощо.

Так, наприклад, 27 квітня народний депутат Семен Семенченко заявив про те, що він особисто зареєструє у Верховній Раді законопроєкт щодо автоматичної втрати громадянства України тими, хто отримав громадянство РФ. Щоправда, цей проєкт закону так і не був внесений.

Водночас народні депутати-члени парламентського Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин оприлюднили свою заяву, в якій висловили занепокоєння “каральною риторикою” публічних звернень стосовно негативних наслідків отримання паспортів Російської Федерації громадянами, які проживають в ОРДЛО. Подібні заяви, на думку членів Комітету, несуть шкоду національним інтересам України і можуть сприйматися як визнання легітимності дій влади Російської Федерації.

Крапки над "і" у позиції українського уряду щодо ситуації з російськими паспортами були розставлені під час засідання 8 травня. Тоді прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що Україна не визнаватиме “фейкових російських паспортів і закликатиме міжнародну спільноту так само не визнавати цих документів”. На цьому засіданні уряд ухвалив два відповідні рішення – постанову №444 та розпорядження 362-р.

По суті, постанова надає право Кабінету Міністрів України не визнавати і не реєструвати паспортні документи іноземної держави у разі, якщо вони видані з порушенням норм міжнародного права та/або з метою заподіяння шкоди суверенітету, незалежності, територіальній цілісності України.

У розпорядженні закріплюється перелік уповноважених органів Російської Федерації, які видають паспорти, що не визнаються Україною. Серед них — міжрайонний відділ Управління федеральної міграційної служби Росії в Ростовській області в с. Покровське (з 30 квітня) та відділ Управління федеральної міграційної служби Росії в Ростовській області в м. Новошахтинську (з 29 квітня), які, за офіційною інформацією МВС Росії, займаються оформленнями паспортів громадян РФ мешканцям окупованої частини Донбасу.

Як наслідок, за цими паспортними документами іноземці не зможуть в’їхати на територію України.

КОНФІСКАЦІЯ МАЙНА ЗА РОСІЙСЬКИЙ ПАСПОРТ

На початку червня народний депутат Олег Мусій зареєстрував у Верховній Раді України проєкт Закону про цивільну конфіскацію майна осіб – громадян України, котрі добровільно отримали громадянство Російської Федерації та проживають в окремих районах Донецької та Луганської областей (реєстр. 10363).

Якщо коротко, то законопроєкт пропонує ввести в Цивільний кодекс України нове поняття – цивільна конфіскація – щодо майна мешканців ОРДЛО, які отримали громадянство РФ. Така конфіскація, тобто позбавлення права власності на майно, має відбуватися за рішенням суду, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі набуття громадянином України, який проживає в окремих районах Донецької та Луганської областей, громадянства Російської Федерації. Передбачається, що конфіскації може підлягати як рухоме, так і нерухоме майно мешканців ОРДЛО виключно після припинення його власником громадянства України.

Варто зазначити, що взагалі поняття "цивільна конфіскація" є запозиченням з міжнародної практики боротьби із корупцією і означає цивільний позов, спрямований на стягнення незаконно набутих активів у власність держави (non-conviction based asset forfeiture). Це є окремим інструментом примусового припинення права власності, про необхідність появи якого в українському законодавстві мова йде давно, проте нещодавно ці дискусії актуалізувалися з реєстрацією президентом України відповідного законопроєкту. Можливо, саме це надихнуло пана Мусія на внесення до парламенту пропозиції щодо конфіскації майна мешканців ОРДЛО, які прийняли громадянство РФ, утім застосування подібної санкції виглядає, м’яко кажучи, непропорційним.

Звичайно, законопроєкт 10363 майже не має шансів на розгляд у Верховній Раді до дострокових парламентських виборів, що відбудуться у липні. Утім, сама філософія, закладена у тексті проєкту закону, продовжує дискусію про те, яка відповідальність має наступати (і чи має взагалі наступати будь-яка відповідальність) українських громадян за отримання ними іноземного громадянства, зокрема, громадянства Російської Федерації.

ЧОМУ "КАРАЛЬНА РИТОРИКА" НЕ СПРАЦЮЄ

Перед тим, як пропонувати варіанти покарання мешканців окупованих територій Донецької та Луганської областей, слід зупинитися все ж на тому, а чи може Україна таку відповідальність встановлювати, і чи не суперечить це Конституції та законодавству в сфері громадянства.

По-перше, громадянин України не може бути позбавлений громадянства. Про це каже стаття 25 Конституції України. Це означає, що розмови про будь-яке автоматичне чи "майже автоматичне" позбавлення громадян України громадянства є такими, що суперечать Конституції і не можуть бути реалізовані на практиці.

По-друге, прийняття громадянами України будь-якого іншого громадянства не є порушенням законодавства України. Ба більше, відповідно до закону "Про громадянство України", якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

По-третє, факт добровільності набуття громадянства РФ мешканцями окупованих Росією територій, є сумнівним. Не виключаючи той факт, що для вступу до громадянства Російської Федерації необхідно подати заяву і певний перелік документів (зокрема, копію паспорту так званих "ЛНР" та "ДНР"), за повідомленнями Міністерства оборони та інформації правозахисних організацій, на окупованих територіях де-факто влада зобов’язує певні категорії осіб отримувати громадянство Російської Федерації. Крім того, необхідно брати до уваги отримання громадянства РФ дітьми, за яких документи подають їхні батьки чи законні представники, і таке набуття громадянства неповнолітніми особами не можна вважати добровільним.

По-четверте, навіть добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави не тягне за собою автоматичної втрати громадянства України. Справді, закон каже про те, що однією з підстав втрати громадянства України є добровільне набуття її повнолітнім громадянином громадянства іншої держави. Проте, відповідно до процедури, факт набуття іноземного громадянства чи підданства необхідно підтвердити. Чи є таким підтвердженням публічні дані, які оприлюднює Росія? Навряд, особливо якщо враховувати, що в нас наразі триває гібридна війна.

По-п’яте, із питаннями громадянства тісно пов’язані питання правосуддя. Позбавлення українського громадянства у зв’язку із набуттям громадянства Російської Федерації осіб, причетних до вчинення воєнних злочинів або до широкомасштабних порушень прав людини під час збройного конфлікту на території України (особливо її окупованій частині) може призвести до ускладнення процедури притягнення таких осіб до відповідальності за вчинені дії.

Тож, якщо буде неможливо позбавити громадянства України тих, хто отримав громадянство будь-якої іноземної держави, зокрема РФ, навіщо тоді численні публічні обіцянки позбавлення громадянства, притягнення до відповідальності мешканців ОРДЛО? Поки вони більше схожі на популістичну браваду у передвиборний період, яка не продукує нічого, крім ненависті до жителів окупованих територій.

З одного боку, уряд не визнає паспорти РФ, що, ймовірно, будуть отримані громадянами України; з іншого – депутати пропонують притягати до відповідальності мешканців окупованого Донбасу за отримання ними документів РФ.

А це трохи дивно: карати навіть за те, чого не визнаємо, тобто знову й знову перекладаючи відповідальність за наслідки агресії на простих громадян.

Навпаки ми маємо не карати, а активно працювати над тим, як полегшити життя людей, які змушені були залишитися на окупованих територіях. Йдеться й про полегшення доступу до адміністративних послуг і процедур (зокрема, встановлення фактів народження і смерті на окупованих територіях), видачі паспортів, забезпечення права на освіту тощо. Тільки такі дії, а не погрози й покарання здатні забезпечити підтримку зв’язків із жителями окупованих територій – саме це є надважливим для відновлення миру та подальшої реінтеграції територій і людей.

Альона Луньова, менеджерка з адвокації Центр прав людини ZMINA для Громадського 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: Росія Донбас громадянство окуповані території
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини