Шахраї за підтримки міліції та суддів відібрали квартиру у киянина – Гельсінська спілка

У Києві діє група шахраїв, які за підтримки правоохоронців та суддів, привласнюють собі чужі квартири.

Такого висновку дійшли юристи Української Гельсінської спілки з прав людини, взявшись за справу киянин Олександра Кучерявенка, який вже 2 роки живе фактично на вулиці.

Два роки тому, у жовтні 2013-го, міліціонери з автоматами вломилися до його київської квартири, що на вулиці Фучика, 7 та силою виштовхали з оселі. Його змусили їхати до Солом’янсього відділку міліції, при цьому вмовляли не брати із собою паспорт. 

Коли Кучерявенко повернувся додому, то зрозумів, що вже не може зайти у власну квартиру: замки були змінені, старі дерев’яні вхідні двері замінені на нові металеві, а на вікнах виблискували нові металеві решітки.  Все виглядало так, ніби він ніколи тут і не проживав.

“Міліціонери вмовляли мене не брати з собою паспорт, а залишити дома. Заспокоювали, що, мовляв, ні про що серйозне не йдеться, що моя особа їм відома. Але я, відчуваючи що щось тут не так, все ж взяв з собою документ. Якби не взяв, то ще й б залишився без посвідчення особи, де є сторінка з печаткою прописки за адресою”, – розповідає чоловік. 

Кучерявенко отримав двокімнатну квартиру у спадок від рідної тітки, яка заповіла йому своє майно.  Однак пізніше до Солом’янського районного суду Києва через свого представника звернулась Алевтина Бутко. У своєму позові вона просила суд закріпити за нею право власності на ту саму квартиру, де проживав пан Олександр. Жінка нібито була знайома з покійною тіткою Кучерявенка та “проживала з нею однією сім’єю”. Суд на чолі з суддею Олександром Бобровником задовольнився поясненнями представника і навіть не вважав за потрібне заслухати пані Бутко особисто. Він визнав заповіт, оформлений на Кучерявенка, недійсним. Сам чоловік про судовий процес нічого не знав.

У листопаді 2013 року юристи Гельсінської спілки почали шукати зачіпки у цій справі. Як виявилось, шахраї оформили від імені Кучерявенка чимало фальшивих довіреностей, а також встигли звернутися до Дев’ятої київської державної нотаріальної контори і на підставі підробленої довіреності забрати оригінал заповіту.

Лише після того, як юристи вказали на це правоохоронцям, прокуратура порушила кримінальну справу.

Справа дійшла до Апеляційного суду Києва. Суд не лише скасував рішення Солом’янського районного суду, а і остаточно визнав Кучерявенка спадкоємцем. Відповідно до рішення Апеляційного суду пан Олександр вже давно мав би вселитися до квартири, однак шахраї подали повторний позов до Солом’янського суду із тією ж вимогою – визнати пані Бутко (яка жодного разу не з’явилась на судове засідання) спадкоємицею. Справа знову опинилась на розгляді того самого судді, і він виніс аналогічне рішення, ігноруючи постанову Апеляційного суду. 

Куди подівся оригінал заповіту та хто його забрав, невідомо. Дев’ята київська державна нотаріальна контора на запит юристів відповіла, що не знає імені людини, якій було видано заповіт, і де він тепер.

За чоловіком почали стежити, а одного разу навіть напали, але прокуратура ніяк не реагує на ці випадки.

“Згідно з законодавством, суд не має права повторно розглядати справу, якщо у цій справі вже постановлено рішення. Тим паче після того, як це зробив суд апеляційної інстанції. Найбільше в цій ситуації обурює і дивує поведінка судді Бобровника, який розглянувши справу повторно, свідомо пішов на злочин” — коментує дії судді Олег Левицький, керівник громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини.

Генеральна прокуратура відкрила проти судді Бобровника кримінальне провадження, однак він продовжує працювати на тому ж місці. Поки триває слідство, суддя  Бобровник й надалі розглядає справи щодо права власності на квартиру. Справу так і не передали іншому судді. Юристи декілька разів подавали заяву про відвід судді, даючи йому шанс добровільно вийти з гри. Проте Бобровник жодного разу заяву про самовідвід не задовольнив.