“Скільки донецьких не годуй”: львівське видання надрукувало дискримінаційний матеріал про переселенців
Львівське видання “Високий замок” опублікувало на своєму офіційному сайті дискримінаційний матеріал про переселенців з Донбасу.
Увагу до публікації привернув пост головної редакторки видання Наталії Балюк, який вона зробила на своїй сторінці у Facebook.
Текст під назвою “Спочатку раділи, потім боялись, тепер ненавидять” вийшов на сайті 14 березня. Журналістка Юлія Підлужна описала в ньому свій діалог у потягу з чоловіком, який переїхав на підконтрольну уряду України територію.
“Заговорили ми і про політику. Побачила, що в голові у чоловіка каша. Порошенка не любить. Каже, влада винна, що допустила такий розвиток подій. Так, ніби в 2014-му від неї щось залежало. Каже, перегнула палицю, “перевищила межі самооборони, коли почала наводити порядок у Донецьку”. Тобто занадто сильно чинила спротив агресору, треба було, на думку Дениса, лагідніше поводитись з ворогом, “не провокувати”, – розповідає вона.
У підсумку Підлужна стверджує, що “скільки донецьких не годуй, все одно у душі – “сепари”…”.
На думку менеджерки з адвокації Центру прав людини “Зміна” Альони Луньової, журналістка у своєму матеріалі порушила стандарти журналістської етики, а цитату, яку винесла у своєму пості на Facebook головна редакторка, можна розцінювати як використання мови ворожнечі.
“Фраза, винесена нею (редакторкою видання – ред.) в коментар, є агресивною і такою, що принижує велику групу людей за їхнім територіальним походженням. Використання подібних висловів журналістами, а тим більше – редакторами, які несуть відповідальність за загальний контент медіа, є неприпустимим. Хоча в Україні і відповідальність за використання мови ворожнечі доволі обмежена, можна стверджувати, що використання висловів, подібних тим, які є і в статті, і в коментарі головної редакторки, є порушенням жураналістських стандартів”, – зазначила Луньова.
В Україні журналісти доволі часто використовують мову ворожнечі, коли описують деякі групи населення. Одним з яскравих прикладів такого підходу була ситуація з колонкою в газеті “Чортківський вісник” на Тернопільщині, в якій головна редакторка видання Мар’яна Полянська як причину всіх проблем в Україні називала велику кількість євреїв при владі. Згодом комітет Незалежної медіа-профспілки України (НМПУ) виключив зі своїх лав журналістку, зазначивши, що вважає неприпустимим не лише продукування, але й звичайну ретрансляцію “недолугих меседжів печерного шовінізму”.
Про те, які бувають види мови ворожнечі, читайте в публікації “Чому мова ворожнечі потрапляє у ЗМІ і як цьому запобігти?