Станіслав Шевчук: "Поки я голова Конституційного Суду, я завжди опиратимусь узурпаторам влади"

Українські правозахисники втішені квітневими рішеннями Конституційного Суду. Адже цього місяця КСУ визнав неконституційним розслідування злочинів у місцях несвободи слідчими із системи Мін’юсту та скасував закон про референдум часів Віктора Януковича, який містив ризики узурпації влади. 

Наразі Конституційний Суд переживає етап реформ. У лютому його суддям таки вдалось обрати голову суду. Ним став Станіслав Шевчук, професор та доктор юридичних наук.

Про свій життєвий шлях, про те, чому пішов у Конституційний Суд та чого хоче досягти на цій посаді, Станіслав Шевчук розповів на відкритій зустрічі зі студентами юридичних факультетів та журналістами у Києві. 

Станіслав Шевчук народився 11 червня 1969 року в Харкові. Із відзнакою закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, аспірантуру цього вишу за спеціальністю "теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень".

З 2009-го – професор кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Києво-Могилянської академії. 2010 року обраний членом-кореспондентом Національної Академії правових наук.

З 2009 по 2012 роки – суддя Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) ad hoc. З середини березня 2014 року – суддя Конституційного Суду, а 21 лютого 2018 року 11 суддів з восьми необхідних обрали його головою інституції.
Працював експертом з правових питань ООН, Всесвітнього банку, був координатором проектів ОБСЄ в Україні. Автор наукових праць з конституційного права, захисту прав людини та практики ЄСПЛ. 

"СПОЧАТКУ ХОТІВ БУТИ ФІЗИКОМ-ТЕОРЕТИКОМ"

Я сам з Харкова, хотів бути фізиком-теоретиком. Але мене щось надихнуло стати юристом. У Харкові я вступив до Української державної юридичної академії. Спочатку, коли я навчався, моє завдання було підтримувати державне обвинувачення у суді, але потім я зрозумів, що це достатньо негативне завдання. Врешті-решт я обрав собі більш філософське спрямування конституційного права. Я весь час відчував, що мені чогось не вистачає, що треба їхати вчитися за кордон.

Так я як професор за обміном потрапив до Дюкського університету (медична, юридична та бізнесова школи університету перебувають у списку 15-ти найкращих університетів США – ред.). Моє завдання було вивчити міжнародне та конституційне право США. Там я вперше зрозумів, що конституційне право – це не те, чого нас вчать в Україні. Я так зачитався Джоном Локом, Джеймсом Медісоном, федералістами, рішеннями Федерального суду Німеччини, американських судів, що зрозумів: чому б не запроваджувати зміни в Україні? Тож після повернення до України я почав викладати, а потім пішов до Конституційного Суду науковим консультантом судді.

Коли почалася Революція гідності, мені поставили питання: "Якщо ти такий розумний, то чого не йдеш у судді Конституційного Суду? Бери свої роботи, теорії і застосовуй їх на практиці". Це був виклик, і я на нього відповів. Я розумів, що не можна було відмовлятись від цього в таких умовах. Я відчував, що на мені лежить відповідальність. Було зрозуміло, що потрібно будувати суд, зміцнювати та йти далі.

Це було 13 березня 2014 року, коли Верховна Рада призначила мене суддею Конституційного Суду. Наступного дня ми прийняли рішення про неконституційність референдуму в Криму.

РІШЕННЯ НАВКОЛО АНЕКСІЇ КРИМУ

Ми вирішили не мовчати, бо у нас анексували Крим за допомогою фейкового референдуму. 14 березня ми ухвалили відповідне рішення. У ньому ми чітко визначили, що за нашою Конституцією зміна території – це винятково прерогатива загальноукраїнського референдуму, але аж ніяк не місцевого. Референдум був фейковий. Це була анексія Криму Російською Федерацією. 

Потім за місяць ми розірвали меморандум про співробітництво з Конституційним судом Російської Федерації. Це було моє перше рішення, де я був головою комісії та доповідачем.

Через 5 днів після нашого рішення, тобто 19 березня, росіяни ухвалили закон про порядок прийняття нових суб’єктів федерації. Ми цей закон між колегами назвали "Закон про анексію". Якби не було цього їхнього рішення, не було б юридично зафіксованої анексії Криму, не було б смертей на Донбасі та величезної кількості біженців. Тут був безпрецедентний випадок: уперше в історії після Другої світової війни Конституційний суд використали для механізму анексії.

"НАМ ПОТРІБНЕ СОНЦЕ, ЯКЕ ГРІЄ" 

Верховний суд США видає не просто рішення. Вони насичені політичною філософією, яка розкриває, навіщо потрібна судова влада та конституція. Я чітко усвідомив, що Конституція – сакральний документ для кожного американця. Вона захищає людей від влади. Політикам ніколи не буває мало влади. У них завжди є інстинкт узурпування влади, бо вона – від диявола. Хм, хоча я теж представник влади...

Конституція – це акт установчої влади народу, який спрямований на демократію. У цьому документі він фіксує основні цінності, принципи, основні права й свободи, які треба захищати і які є фактором обмеження державної влади.

Нас Верховний Суд назвав політичним органом. Це спровокувало дискусії серед колег. Але ми не можемо бути політиками. Ми – судді. Ми виносимо рішення в межах Конституції. Основний закон містить філософсько-доктринальні концепції. Це як для Європейського суду з прав людини – Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод.  

Засновник європейської моделі Конституційного Суду як окремого судового органу Ганс Кельзен казав, що Конституція без Конституційного Суду схожа на сонце, яке світить, але не гріє. У нас в Україні було приблизно так само. 

ТРЕБА МАТИ СМІЛИВІСТЬ ВИЙТИ ІЗ СТРОЮ

Я не можу сказати, що хтось із влади тисне на мене як на голову суду. Поки всі мовчать. Ніхто не впливав на процес обрання голови суду.  

Я не прихильник частих змін Конституції. Кожна нова політична влада починає змінювати Конституцію. Як спеціаліста мене це завжди бентежить. Чим більше змін, тим більше абсурду і зменшення легітимності Основного закону.

Якщо будуть кампанії проти демократичних інституцій, у тому числі Конституційного Суду, то до влади можуть прийти узурпатори. Я цьому буду завжди опиратись, поки я голова цього суду. Я зроблю все для того, аби Конституційний Суд став Конституційним Судом. 

Треба повернути довіру людей до цієї інституції. А це можна зробити належним виконанням своїх функцій, у тому числі через розгляд конституційних скарг та подань. У нас немає іншого механізму повернення авторитету, аніж рішення суду. Я можу з вами хоч сто разів зустрітись, але якщо у нас знову не буде рішень або вони будуть ухвалюватись під впливом інших сил чи будуть блокування, то мені краще подати у відставку та піти знову читати лекції в Києво-Могилянській академії. 

В армії ходять строєм. Судді повинні мати сміливість, аби вийти зі строю. Судді не можуть ходити строєм. Це мають усвідомити політики.  

"КОНСТИТУЦІЙНА СКАРГА ВІД ГРОМАДЯН – ЦЕ РЕВОЛЮЦІЯ"

Революція полягає в тому, що людина, чиї права порушились, може поскаржитись на будь-який неконституційний закон. До того ж скаржитись можуть не лише українці, а й іноземці, які проживають в Україні. 

Законодавець визначив, аби подати конституційну скаргу, треба пройти судові інстанції, які не захистили права людини. Це прямий доступ до Конституційного Суду. Не треба більше ставати в чергу до народних депутатів, до президента України чи Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. 

Попередні механізми – конституційні подання від президента, парламенту – лишились. Такі скарги потрапляють відразу у Велику палату. А по конституційних скаргах діють два сенати. Кворум – шість суддів. Для того щоб визнати неконституційність закону чи норми, вистачить п’ять суддів. Якщо є суперечність практики, справа передається у Велику палату. 

Через введення конституційних скарг ми можемо розвантажити Страсбург (ЄСПЛ – ред.), щоб нашим людям непотрібно було їздити туди і якщо вони визнаватимуть нас як ефективний засіб захисту. Венеційська комісія (дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права – ред.) наполягає на тому, що слід користуватися перш за все національними юридичними механізмами.

Ми отримали близько 550 конституційних скарг. У 77% випадках справи не потрапили до суддів через типові помилки скаржників. Перш за все у скарзі має бути аргументовано зазначено, яке записане в Конституції право є порушеним. Скаржаться на все: і на сусіда, і на Верховний Суд. Ми суд, який судить закони, а не людей. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як написати конституційну скаргу та змінити закони – інструкція для громадян

Я сподіваюсь, що суд не буде заблокований через велику кількість скарг. Зрештою 550 скарг за півтора року – це мало. Половина скарг стосуються соціальних питань. Це знову ж таки пов'язано із народними обранцями, які приймають популістські соціальні закони, які не забезпечуються бюджетом. Звертаються у Мінфін, щоб той знайшов гроші. А їх немає. Потім люди звертаються в Європейський суд з прав людини. Конституційний Суд має доктринально визначитись із соціальними правами. 

Мене непокоїть неможливість поновлення права громадянина після того, як судові рішення виконали за неконституційною нормою чи законом. Законодавець прописав у кодексах, що рішення суду після рішення Конституційного Суду на користь громадянина переглядається, якщо його не виконали. Тут потрібно розпочинати кампанію задля законодавчої зміни. Людина має отримати компенсацію за порушене право.  

Якщо суд останньої інстанції застосував закон, який скаржник вважає таким, що суперечить Конституції, він може подавати скаргу і в Конституційний Суд, і в ЄСПЛ. Поки немає практики. ЄСПЛ має ще визнати наш розгляд ефективним засобом правового захисту.  

СИНХРОНІЗАЦІЯ ЗІ СТРАСБУРГОМ

У тлумаченні наших конституційних положень ми маємо брати за основу усталену практику ЄСПЛ.

Так, Конституція України має найвищу юридичну силу. Це означає, що акти міжнародного права під Конституцією. Але практика ЄСПЛ виходить на рівень Конституції як джерела інтерпретації, як я бачу. Таким чином, дуже важливо уникнути суперечок зі Страсбургом, щоб ЄСПЛ не казав, що ми, приймаючи рішення по конституційних скаргах, порушуємо Конвенцію про права людини та основоположні свободи. Моє завдання полягає в тому, аби так скоординувати роботу, щоб не допустити таких порушень.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: Конституційний Суд Станіслав Шевчук
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини