С14 виграла позов проти Громадського на захист честі і гідності. Чому суд не правий?

Господарський суд Києва задовольнив позов ультраправої організації С14 проти Громадського телебачення через публікацію, в якій С14 характеризується як “неонацистська” організація. 

Про це повідомляє сайт Громадського телебачення. 

Позов “на захист честі, гідності та ділової репутації” проти журналістів видання ультраправі подали ще наприкінці минулого року. Одним із документів у позовній заяві була копія поста у твітері англомовної служби Громадського, в якому група С14 характеризується як “неонацистська”. На підтвердження своїх претензій С14 надало експертизу від Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України про тлумачення термінів “націоналізм”, “нацизм” та “неонацизм”. 

В експертизі, зокрема, йдеться про те, що “поняття націоналізму у його узагальненому вигляді не містить в собі ані позитивної, ані негативної конотації; воно є констатуючою, а не оціночною категорією”, “нацизм – ідеологія і практика німецького націонал-соціалізму”, а неонацизм – “загальна назва політичних або соціальних рухів, які виникли після Другої світової війни… Неонацизм продовжує відстоювати такі позиції нацистської ідеології, як біологічний расизм, антисемітизм, гомофобія та радикальний націоналізм”.

Рішення задовольнити позов С14 проти Громадського телебачення винесла суддя Юлія Картавцева. Вона зазначила, що інформація, розповсюджена Громадським “шкодить репутації” С14 і зобов’язала Громадське спростувати інформацію шляхом публікації рішення суду та стягнути на користь С14 3,5 тис грн судового збору.

“Рішення є помилковим і незаконним, воно запроваджує кричущу тенденцію, яка пригнічує свободу слову. Ми будемо його оскаржувати”, — зазначила адвокатка Громадського телебачення Оксана Чайковська.

Водночас експерт з питань ксенофобії та аналітик Центру прав людини ZMINA В’ячеслав Ліхачов зазначив, що символіка С14, яку вона використовує у публічному просторі, дозволяє називати організацію неонацистською, як це зробило Громадське. 

“Число 14 в символіці (назві, емблематиці тощо) праворадикальних організацій однозначно відсилає до “14 слів” Девіда Лейна і саме по собі є маркером приналежності організації до неонацистських. База даних символів ненависті Антидифамаційної ліги (ADL), найбільш авторитетної американської організації, що спеціалізується на моніторингу та протидії проявам ненависті, вказує на використання самого по собі числа 14 в ультраправій символіці”, – розповідає він. 

Лідер групи С14 Євген Карась, як зазначає Ліхачов, публічно ніколи не підтверджував припущення, що “14” в назві – це алюзія на “14 слів”, проте і не спростовував таке трактування.

“Багато хто з ультраправих чи навпаки ліворадикалів міг трактувати цифру “14” у назві С14 як означення використання футбольними хуліганами у власній міфології формули з чотирнадцяти слів про збереження своєї нації. Однак кожен має право вільно трактувати будь-що на власний розсуд”, – розповідав він журналістам “Радіо Свобода” у 2018 році.

Окрім використання числа 14 у символіці організація активно демонструє інші символи, які асоціюють з неонацизмом, зокрема, кельтський хрест та руну “тюр”.

“Прапори і банери із зображенням кельтського хреста в специфічній формі характерній саме для використання в неонацистському контексті раніше постійно були присутні на заходах С14. Фотографії учасників групи з прапором розміщувалися на ресурсах С14 в інтернеті. Хоча останнім часом на заходах С14 прапор не використовують, його системне використання раніше дає підстави кваліфікувати організацію як неонацистську: ніякого іншого контексту для інтерпретації цього символу в цій формі просто не існує. С14 також широко використовувала в написанні назви організації на банерах та інших місцях руну “тюр” (стрілочка, спрямована вгору), для позначення букви “i” в слові “Січ”. Значок з руной “тюр” використовувався для нагороди за досягнення в русі Гітлерюгенд, руна була емблемою однієї з дивізій СС”, – додає Ліхачов. 

Також у інтернеті легко можна знайти фотографії лідера С14 Євгена Карася, який на знак вітання піднімав праву руку з відкритою долонею (“римський салют”).

Це, за словами Ліхачова, є однозначним маркером неонацизму у політичному контексті. 

Відомо, що це не перший випадок в Україні, коли суд розглядав позов від ультраправих та націоналістичних організацій щодо захисту честі і гідності через публічне використання у контексті них таких слів, наприклад, як “фашистська”. У 2013 році ВО “Свобода” подало позов до суду проти нардепів, які викрикували на адресу представників партії слово “фашисти” прямо у сесійній залі. Тоді “Свобода” програла справу. 

Наостанок Ліхачов зазначив, що суд не має права вирішувати питання того, як журналістам називати подібні організації, адже визначення “фашисти” та “неонацисти” не можна сприймати як образу чи лайку. 

“Це термін, яким визначається деяка ідеологія і політична практика. Щодо визначень місця в політичному спектрі тієї чи іншої політичної організації можуть вестися і ведуться дискусії. Це не математика. Допустимі різні оцінки. Навіть якщо сама партія не згодна з визначенням, яке їй присвоюють журналісти або експерти, їхня думка однозначно не може бути предметом розгляду в суді. Рішення суду не означає, що С14 – не неонацисти. Суд це вирішувати не має права. Але в рішенні суду можна побачити наступ на свободу слова, на право журналістів на свою думку, право експертів на свою оцінку”, – підсумував він. 

Нагадаємо, що організація “С14” причетна до низки зривів акцій правозахисників. Крім того, у квітні минулого року ультраправі з С14 розігнали табір ромів на Лисій горі в Києві. Саме з цього випадку в Україні почалася хвиля ромських погромів. Останній з них закінчився вбивством у Львові ромського хлопця Давида Папа.