Свобода в інтернеті чи нацбезпека: як знайти баланс в умовах війни?

Ще сім років тому міжнародна правозахисна організація Freedom House у своєму рейтингу "Freedom on the net" визначала Україну як абсолютно вільну за рівнем свободи в інтернеті. У звіті за 2012 рік наша країна посідала в 25-те місце. Але протягом наступних років цей показник почав погіршуватись. І незважаючи на те, що в Україні відбулася Революція Гідності, після якої мали б запанувати демократичні цінності, рівень свободи в українському інтернеті продовжував знижуватись. І у 2017 році Україна посіла вже 45-ту позицію. У звіті експерти пов'язують це, зокрема, із ознаками цензури в інтернеті, блокуванням контенту та переслідуванням за дописи в мережах. 

Натомість ініціатори обмежень в українському інтернеті пояснюють згадані явища необхідністю захищати національну безпеку. 

Про те, чи можна знайти баланс між захистом кібербезпеки та дотриманням цифрових прав людини, говорили 3 жовтня на круглому столі, організованому Freedom House та компанією Google у Комітеті Верховної Ради з питань інформатизації та зв’язку.

 ЗАКОН, ЯКИЙ МІГ ЗРОБИТИ КІБЕРТЕРОРИСТАМИ ВСІХ НАС

Останньою ініціативою української влади, яка обурила захисників свободи в інтернеті, став законопроект №6688 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері", який, зокрема, пропонував дозволити Службі безпеки України блокувати сайти без рішення суду. 

У липні цього року парламентський комітет з питань національної безпеки і оборони рекомендував депутатам ухвалити цей законопроект у першому читанні. 

Водночас правозахисники наголошували, що законопроект порушує ратифіковану Україною Конвенцію про захист прав людини та Конституцію, а також фактично вводить цензуру в інтернеті. Адже документ, на їхню думку, продублював підхід Росії щодо ведення реєстру заборонених сайтів, на підставі якого провайдери і хостери зобов’язані закрити доступ до такого ресурсу. Також закон у разі ухвалення надавав би владі можливість обмежувати на невизначений період доступ до будь-якого веб-сайту через занадто широке визначення підстав для блокування та відсутність дієвих механізмів контролю. 

Присутня на круглому столі голова Телекомунікаційної палати України Тетяна Попова також підкреслила, що законопроект про кібербезпеку за своєю суттю мав би базуватися на ратифікованій в Україні Конвенції про кіберзлочинність, а там немає жодного слова про обмеження доступу. 

На її погляд, статті конвенції номер 16 та 17 мали б стати законодавчими, але саме ці статті досі не імплементовані в Україні. 

Також, за словами експертів, законопроект давав занадто широке і заплутане визначення терміна "технологічний тероризм". 

"Ми з вами всі могли б раптом стати терористами", – зауважує Тетяна Попова.  

Медіаюристка організації "Платформа прав людини" Людмила Опришко звернула увагу, що тлумачення законопроекту №6688 давало можливість визнати підставою для повного блокування будь-якого сайту будь-який негативний коментар, залишений сторонньою особою. 

При цьому, за її словами, вже існує достатня практика Європейського суду з прав людини, згідно з якою навіть якщо сайт містить негативний контент, то не можна блокувати весь ресурс, а потрібно блокувати його лише в частині цього контенту.

Через критику з боку громадських організацій та низки народних депутатів, зокрема з комітету з питань свободи слова, закон не був розглянутий і був скерований на доопрацювання. А на круглому столі 3 жовтня стало відомо, що замість нього взагалі розроблятимуть новий документ, який базуватиметься на інших принципах. У цьому запевнив керівник секретаріату Комітету Верховної Ради з питань інформатизації та зв’язку Олександр Старинець. Він пообіцяв, що комітет докладе зусиль, аби новий законопроект не порушував право на свободу слова. 

Тетяна Попова, яка долучилася до консультацій під час розроблення нового законопроекту, повідомила, що він має насамперед імплементувати статті 16 та 17 Конвенції про кіберзлочинність. Крім того, там буде прописано, що будь-яке блокування контенту відбуватиметься лише за рішенням суду. 

УСІ ДЕРЖАВНІ СТРУКТУРИ НАМАГАЮТЬСЯ ЩОСЬ БЛОКУВАТИ В ІНТЕРНЕТІ

Водночас не лише Комітет ВР з національної безпеки і оборони намагається бездумно зарегулювати інтернет і запровадити блокування. Протягом останнього року різні державні структури розробили свої документи, які передбачають блокування з міркувань національної безпеки.

Але, на думку голови громадської організації "Лабораторія цифрової безпеки" Ірини Чулівської, питання безпеки країни ці документи зачіпають дуже поверхнево.

"Викликом для свободи слова є те, що кожна державна структура, яка вважає себе дотичною до цієї теми, намагається щось контролювати та блокувати. Але згадайте, коли в нас були закони 16 січня, якими передбачалося позасудове блокування сайтів, ми називали їх тоталітарними, проте тепер, якщо до подібної ініціативи додається словосполучення "національна безпека", багато людей готові це проковтнути", – зауважує вона.

На думку експертки, подібні ініціативи надалі можуть використовуватися спецслужбами для контролю за свободою слова та фактичного введення цензури.

"Мене лякає, що ми закриваємо очі на те, що більше року в Україні вже працює механізм позасудового блокування сайтів. Двома указами президента в країні заблокували найпопулярніші соціальні мережі та деякі сайти з "ДНР" та "ЛНР". Проте як це допомогло національній безпеці? Адже сайти не заблокували на окупованій території. А хто читав їх на підконтрольній?" – запитує Чулівська.

Її організація має копії непублічних листів, які СБУ розсилає провайдерам і вказує там назви сайтів, що мають бути заблоковані.

"Ми відправляли запити, щоб дізнатись, хто займається цією роботою. Виявляється, що в службі є одна людина, яка фактично вирішує, які сайти треба блокувати в Україні. В нас питання кібербезпеки чомусь стоять поряд зі свободою слова, але це різні сфери. Свободою слова мають займатись експерти, які розуміються на правах людини", – наголошує голова "Лабораторії цифрової безпеки". 

Вона також навела приклади інших ініціатив із регулювання інтернету. Це, зокрема, розроблений Національною поліцією законопроект про позасудове блокування, який є ще гіршим, ніж законопроект 6688, оскільки там передбачається блокування за приписом цілої низки державних структур – починаючи з СБУ, закінчуючи Генштабом. 

Водночас Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, на засіданні в лютому погодила проект постанови Кабміну про встановлення технічного обладнання провайдерам, яке дасть можливість СБУ контролювати трафік користувачів. Про це ж обладнання йдеться і в законопроекті 6688, і законопроекті від Нацполіції.

РЕГУЛЮВАТИ ПОТРІБНО, АЛЕ ВИВАЖЕНО

На думку президента Freedom House Майкла Абрамовіца, який взяв участь у круглому столі під час візиту до Києва, ініціативи влади, які під приводом боротьби з пропагандою та фейками закривають чи блокують ЗМІ, підривають довіру до медіа та журналістів у цілому. А це дуже шкодить свободі слова.

Він визнає, що фейки та викривлення інформації сьогодні є викликом у всьому світі, а надто там, де є міжнаціональні конфлікти. І на них потрібно реагувати, але не застосовувати непропорційних заходів. 

"Як президент Freedom House я не можу говорити, які закони вам ухвалювати, але можу порадити працювати разом із громадським сектором, щоб уряди та держави не реагували надмірно на небезпеки. Необхідно усвідомлювати важливу роль журналістів та гарантувати доступ до інформації людям, дозволяти журналістам писати те, що вони вважають за потрібне, та не заходити занадто далеко в обмеженнях. Роль журналістики в демократичному суспільстві важко переоцінити", – наголосив Абрамовіц. 

Цю думку поділяє і Людмила Опришко. За її словами, навіть у рішеннях ЄСПЛ йдеться, що законодавче регулювання інтернету – це обов'язок держави. Проте мають дотримуватися ті гарантії, які стосуються свободи слова. Для цього потрібно ще до ухвалення будь-яких ініціатив із регулювання проводити консультації з представниками громадських організацій, які знаються на правах людини і можуть вказати на можливі негативні моменти. Далі потрібно напрацювати концепцію та підходи у вирішенні проблемного питання і лише потім розробляти законопроекти. 

Голова Асоціації підприємств інформаційних технологій України Елліна Шнурко-Табакова вважає, що уникнути недолугого регулювання можна, лише якщо підвищувати рівень медіаграмотності чиновників та законотворців:

"Рівень розвитку гуманітаріїв, які приходять у владу, не дозволяє їм думати про інші шляхи вирішення питань (національної безпеки – ред.). Суспільство відволікають постійними спробами заблокувати й обмежити щось, а з цим треба боротися тільки підвищенням медіаграмотності".

Запровадити для народних депутатів програми з вивчення цифрових прав людини пропонує і учасниця коаліції "За вільний інтернет" Надія Бабинська-Вірна. 

Активістка пояснила, що цифрові права людини – це права, які застосовуються в цифровому світі, тобто інтернеті. 

Водночас, на переконання Елліни Шнурко-Табакової, знизити напругу і запобігти намаганням держави блокувати ЗМІ може і професійне середовище журналістів, якщо публічно відмежовуватиметься від журналістів і видань, які за гроші поширюють фейки та викривлену інформацію. 

"Візьміть свої посвідчення і переоформте їх лише тим, хто підпише кодекс журналістської етики та надасть свою власну редакційну політику. І видавайте це лише тим, хто це підписав. І дайте можливість це все бачити публічно і анулюйте посвідчення для тих, хто це порушив. І ви цю свою саморегуляцію за рік дуже добре простимулюєте", – пропонує Елліна Шнурко-Табакова голові Національної спілки журналістів Сергію Томіленку. 

У свою чергу виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк повідомила, що, згідно з дослідженнями її організації, саме журналісти інтернет-видань є найвразливішою категорією серед представників ЗМІ:

“З початку року в Україні на 20% зросла фізична агресія щодо журналістів. Найбільше від неї наразі страждають співробітники інтернет-медіа. Це відбувається, зокрема, через те, що інтернет-медіа не мають жодного більш-менш закріпленого статусу в законодавстві. В Кримінальному кодексі нечітко прописані норми, що дозволяє правоохоронним органам спускати справи про напади на них на гальмах”.

За її словами, це сьогодні є викликом для свободи інтернету на рівні з викликами через фейки та блокування сайтів.

“Навколо цих загроз зараз точиться дискусія. Зокрема, обговорюють варіанти розробки окремого закону для інтернет-медіа, або об’єднання вже існуючих у єдиний великий закон, який би регулював питання щодо всіх видів ЗМІ. Це план роботи на наступні п'ять років”, – підсумувала Романюк. 

Вона додала, що ІМІ спостерігає в регіонах процеси народження певної саморегуляції, коли журналісти намагаються публічно відокремити себе від тих, хто працює не за стандартами і запускає фейки.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: свобода слова Верховна Рада медіа інтернет свобода слова і війна
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини