“Досвід регіонів”: у Хмельницькій області навчають соціальних перемовників задля запобігання злочинам

На Хмельниччині навчають соціальних перемовників попереджати злочини, допомагати вирішувати конфлікти у громадах та усувати ризики небезпеки.

Хмельницька область одна із лідерок за кількістю об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Їх у регіоні – 41. Однак після децентралізації в громадах невирішеними лишаються безпекові питання. Після реформи поліції в Україні скоротилася кількість правоохоронців, а тому не в усіх населених пунктах є дільничний.

НАВІЩО ПОТРІБНІ ПЕРЕМОВНИКИ

У Нацполіції Хмельницької області нарікають, що люди до них часто звертаються з питаннями, які не входять до їхньої компетенції. Це можуть бути питання земельних спорів, оголених дротів під напругою або відкритих люків, що мають вирішувати житлово-комунальні господарства.

"Нам-то приємно, що люди з такими питаннями звертаються до нас, бо це певний рівень довіри. Але в цей час може статись убивство, тому треба пріоритизувати проблеми в умовах, коли кількість правоохоронців в області скоротили вдвічі. Якщо раніше дільничний обслуговував 3 тисячі людей, то сьогодні цей показник сягає 7 чи 8 тисяч. Населені пункти розкидані на значні відстані", – каже Інна Глега, начальниця сектору комунікації Головного управління Нацполіції у Хмельницькій області.

Вадим Яцишен

Подібні проблеми громади мають вирішувати своїми силами, а соціальні перемовники, знаючи способи, допомагати знайти вихід, як вирішити конкретну безпекову проблему. За словами тренера та консультанта проекту "Інститут соціальних перемовників" Вадима Яцишена, перемовники будуть конструктивними посередниками між громадою, місцевими органами самоврядування та поліцією.

Інна Глега переконана, що перемовники можуть бути помічниками поліції, бо вони можуть незалежно та виважено оцінити ступінь ризику в конфліктних ситуаціях і зорієнтувати правоохоронців.

"У конфліктних ситуаціях люди часто гіперболізують. Був випадок, коли нам повідомили, що в селі люди стінка на стінку йдуть, і ми потім ледь не вводимо посилені сили правоохоронців. А коли приїжджаєш, то виявляється, що біля клубу посварилися двоє чоловіків. Тому дуже важливо, щоб у громадах була така людина, яка б оцінила, чи там дійсно є місце для роботи поліції", – каже Інна Глега.

"Коли сталось убивство, дільничний має бігти на місце злочину, а тут чоловік із дружиною вчергове посварились. Їм не потрібна поліція. Тут треба незаангажована людина, яка як медіатор душевно поговорить та змусить їх почути один одного. Значно краще сприймається прохання перемовника-односельчанина не бити дружину. А коли приходить і про це говорить поліціянт, то це розцінюється як тиск", – додає вона.

З Інною Глегою погоджується й Вадим Яцишен. Він каже, що з об’єктивних причин у перемовника більше шансів першим опинитися на місці сварки між сусідами чи в родині і своїм авторитетом, навичками комунікації зняти напруження, перевести у конструктивне русло чи дочекатись поліції.

Марія Мельник із Вовковинецької селищної ОТГ

Марія Мельник народилась у селищі Вовковинці Хмельницької області. Вона каже, що любить своє селище і їй завжди цікаві люди та селищні події. Жінка вже 15 років виконує функції перемовника. Вона згадує, як п’ять років тому рано-вранці їй зателефонував начальник міліції і попросив її помирити двох мешканок, бо самі правоохоронці цілу ніч працювали на місці важкого ДТП. 

"Я пішла. Боже, а там вони одна одну мнуть: одна з жінок висипала сміття на вулицю. Я їх по-маленьку помирила. Дійсно був факт – молодша мешканка регулярно викидала сміття на вулицю. Я кажу їй: "Ти ж хіба не бачиш, що у тебе є доньки. По сміттю ж люди ходять. А це ж до нещастя. У тебе дівчата вийшли заміж і розвелись. Може, це через це. Людині просто треба було допомогти усвідомити", – розповідає Марія.

За словами авторів проекту, у соціальних перемовниках більше зацікавлені громади з підвищеним безпековими ризиками. У кожній громаді вони різні. У якоїсь – багато туристів, десь виникають конфлікти із ромами, десь системно крадуть худобу та городину.
 
Відчуття безпеки у громадах формують не лише кількість кримінальних подій, а й чинники, які можуть провокувати на злочини, каже Вадим Яцишен. Відсутність освітлення у певному провулку, жебрацтво, наркоманія, торгівля наркотиками, стихійні звалища сміття, відсутність відеоспостереження у місті – це все безпекові ризики для мешканців. На ці проблеми перемовник разом із мешканцями громади має звертати увагу відповідних служб і контролювати їх вирішення.
 
НАВЧАННЯ
 
Автори проекту спочатку планували відібрати перемовників із трьох ОТГ, та їм не вдалось набрати 35 людей. Тож вони запросили до навчання із населених пунктів усієї Хмельниччини.
 
Артур Кокаревич
Менеджер проектів у “Агенції сталого розвитку ”АСТАР” Артур Кокаревич зауважує, що в громадах – значні міграційні процеси. А тому не всі можуть запропонувати вмотивованих кандидатів. Деякі ж не уявляють, навіщо потрібен соціальний перемовник.  

"Громади надсилали по 1-2 людини. А дехто з громад періодично телефонують і цікавляться, як справи з навчанням перемовників, і спостерігають за процесом", – розповідає Вадим Яцишен.

Керівниця проекту Роксолана Іванова каже, що, шукаючи кандидатів, її команда зважала насамперед на якість людей. Це мають бути люди із зародками соціального перемовника та шанованими у громаді. 

"Зараз соціальні перемовники працюють на волонтерських засадах, але мета нашого проекту, зокрема, полягає в тому, аби такі люди в ОТГ отримували заробітну плату. Однак коли мова заходить за гроші, у громадах починають запитувати, чому ми маємо їх фінансувати, а яка сума їм має бути, а навіщо вони нам потрібні", – додає Артур Кокаревич.  
 
Марина Говорухіна, засновниця PR-клубу "Піранья" разом з учасниками тренінгу окреслюють поширені безпекові ризики і розмірковують, як їх долати.
 
– Якщо вас визначили лідером з безпеки, запитайте у громаді, що найбільше її турбує у питанні безпеки, – радить тренерка.
 
Учасники називають найбільшими проблемами у громадах відсутність освітлення, самогоноваріння, порушення громадського спокою, крадіжки та неналежний стан доріг.
 
– Які кроки потрібно разом з громадою зробити, аби вирішити проблему з освітленням? – запитує Марина Говорухіна. 
 
– Треба зрозуміти, хто відповідає за це питання, – розмірковує вголос один з учасників. 
 
– А вам скажуть: грошей немає, тому й освітлення не буде, – відказує Марія Мельник.
 
– То як немає? Є ж програма розвитку ОТГ.
 
– Ми у себе в громаді визначили стратегію розвитку і пріоритети. Грошей завжди немає. Але можна перерозподілити гроші за пріоритетами, – каже учасник тренінгу Микола Островський із Дунаєвецької ОТГ.
 
 
Перемовників навчатимуть адвокації безпекових питань: як і до яких органів та служб необхідно звертатись, як потрібно моніторити реакцію на звернення та як переконувати дійових осіб, від яких залежать безпекові питання. Наразі автори проекту розробляють довідник соціального перемовника. У ньому вони нададуть інструкції, як вирішувати найпоширеніші проблеми з безпекою в ОТГ. 
 
"Перемовник має бути не просто людиною, яка вирішує конфлікти, а й бути проактивною людиною на рівні громади, яка якісно опікується безпекою в громаді", – коментує Вадим Яцишен.
 
За словами Роксолани Іванової, автори проекту разом з поліцією почали розробляти положення з їхніми правами та обов’язками.
 
"Це потрібно, щоб було зрозумілі їхні рамки роботи, щоб не було в майбутньому колізій, аби вони не заміняли органи місцевого самоврядування, поліцію, соціальні чи комунальні органи", – пояснює вона.
 
ПОРАДНИКИ
 
Окрім цього, автори проекту мріють, аби мешканці сіл та селищ зверталися до перемовників за консультаціями. Інна Глега вказує, що українці, до прикладу, досі не знають, що поліція припинила видавати паспорти.
 
Інна Глега
"Це чудово, коли на місці буде людина, яка орієнтуватиметься, що відбувається у певному державному органі. Тоді громадяни можуть звертатися до неї: "Мені потрібен паспорт, що ти, Василь, порадиш?" Той уже дасть йому перелік документів і зорієнтує, куди поїхати. Це заощадить час і гроші мешканця. А так люди приїжджають до поліції, дізнаються, що поліція не видає паспорти, і лишаються незадоволені, як в анекдоті: хоч срібні ложки не ти вкрав, але осад лишився", – розповідає представниця поліції Інна Глега. Автори проекту сформують довідник із контактами державних органів, де переговорники також дізнаватимуться необхідну інформацію.

Планується, аби соціальні перемовники могли брати участь у спільному з поліцією патрулюванні під час масових заходів. Вони мають втручатися у конфліктні ситуації та вирішувати їх. 

Кому підпорядковуватимуться перемовники,  яка у них має бути заробітна плата, для авторів проекту це відкриті питання.

"Заробітна плата – це ідеальна ситуація. Це мають громади зрозуміти, що така людина потрібна у штаті, бо ж на волонтерських засадах далеко не заїдеш", – каже Інна Глега. Та з нею не погоджується Марія Мельник. Вона вважає, що перемовник має працювати все ж таки на волонтерських засадах.

"Переговорником може бути людина, яка любить своє село та людей, з бажанням допомогти людям. Не все ж робиться за гроші, коли приходить біда", – каже вона.

Автори проекту сподіваються, що їхній досвід із соціальними перемовниками спонукатиме місцеву владу, МВС та донорів об’єднуватись і запроваджувати таку модель у громадах по всій Україні.

Інна Глега наголошує, що поліція вже усвідомила важливість філософії community policing.

"Поліція не може працювати ефективно без громади. Як би ми не хотіли, ми не можемо вирішити всі проблеми самотужки. Є проблеми безпеки, які від нас не залежать. Якщо в житловому будинку немає вікон чи дверей і в них стаються крадіжки, то ж ми не поставимо під кожним таким будинком дільничного інспектора чи поліціянта. Ми можемо їм показати проблему, а вони мають як громада вирішити її. І соціальний перемовник може цьому сприяти", – каже вона.

Представниця поліції переконана, що люди довіряють дільничним через їхній авторитет. Але таким авторитетом так само можуть послуговуватись і соціальні перемовники. 

"Ми були вражені, що люди ставляться до дільничних, як до членів своєї родини. Одна сім’я розповіла, що прийшов дільничний і відучив чотирьохрічну дитину від соски. Прийшов до малого, сказав: "Конфіскую у тебе соску. Ти вже дорослий". Дитина тиждень чекала, коли дядя Саша віддасть соску, але той так не віддав, і малий вже й звик без соски. Дільничний виконує невластиві йому функції, бо він – авторитетний. Чому авторитетною людиною не може стати цивільна людина, яка матиме навички комунікації, знання психології, конфліктології та орієнтуватись у компетенціях державних органів?" – дивується Інна Глега.

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети "Тиждень"

Центр інформації про права людини спільно з Міжнародним фондом "Відродження" збирає практики ефективної співпраці громади та поліції для поширення досвіду серед інших громад.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: community policing Цілі сталого розвитку ООН
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини