У Києві та Одесі довічно засудженим не дозволяють тривалих побачень

Умови тримання довічно засуджених осіб в Україні лишаються суворими. Незважаючи на зміни до законодавства, що дозволяють тривалі побачення з близькими, засудженим часто відмовляють у цьому праві.

Про це йдеться у доповіді “Дотримання прав ув’язнених в Україні – 2014”, підготованій правозахисною організацією “Донецький меморіал”.

“Залишаються майже без змін доволі суворі умови тримання довічно засуджених осіб. Попри рекомендації Європейського Комітету із запобігання катуванням ще 2000 року, відомство відмовляється приводити ці умови до міжнародних стандартів. Короткострокові побачення довічно засуджених проходять тільки через скло, спочатку раз на півроку, потім раз на три місяці, виводять з камер їх тільки в наручниках та у супроводі кінолога з собакою. Роботою вони не забезпечені, прогулянка – одна година на добу. Вони змушені постійно харчуватися з пластикового посуду, вони вважають це шкідливим для здоров’я“, – зазначено у доповіді.

Чи не єдиним позитивним кроком правозахисники вважають дозвіл на тривалі побачення, внесений змінами до Кримінально-виконавчого кодексу, ухваленими Верховною Радою у квітні 2014 року. Але у своїх нових пропозиціях змін до Кримінально-виконавчого кодексу Державна пенітенціарна служба України наполягає на відтермінуванні введення в дію цієї норми, а також виступає проти надання довічно засудженим права на умовно-дострокове звільнення.

За даними ДПтСУ, протягом травня-жовтня з 1900 довічно засуджених отримали тривалі побачення 169 осіб, тобто менше 10%. Але жодного побачення не отримали довічно засуджені, які утримуються в Замковій виправній колонії № 58, Київському СІЗО та Одеському СІЗО. За твердженнями ДПтСУ – тому що немає заяв від засуджених. Разом з тим, за інформацією правозахисників, адміністрація іноді відмовляє у наданні тривалих побачень нібито через брак приміщень для їх проведення. Але закон не передбачає таку обставину як причину відмови, тому фактично адміністрація установ вчиняє порушення.