У київській школі-інтернаті для дітей з інвалідністю немає гарячої води та пандусів

У київській спецшколі-інтернаті №15 немає гарячої води, і вихователі змушені гріти її на плиті, аби діти з інвалідністю могли помитись перед сном. Також в інтернаті немає пандусів, хоча є діти, які використовують візок.

Про це повідомляє кореспондент Центру інформації про права людини, який 7 травня відвідав інтернат з групою моніторів Національного превентивного механізму. 

Щоб помитися в лазні, дітям, серед яких є діти з ДЦП, потрібно спускатися до підвалу крутими сходами. На момент моніторингового візиту в школі-інтернаті не було гарячої води. Адміністрація закладу пояснює, що її немає у Святошинському районі Києва.

У школі-інтернаті відсутній бойлер. Воду для приблизно 30 дітей, які лишаються в гуртожитку на ніч, перед сном вихователі гріють на плиті. Через це монітори НПМ сумніваються у дотриманні санітарно-гігієнічних норм.

Спілкуючись із дітьми, монітори з’ясували, що у спальнях немає води. З третього поверху дітям потрібно спуститись на перший, щоб попити, або терпіти до ранку чи пити у туалетній кімнаті. Також у кімнатах немає посуду для води.

Незважаючи на те, що заклад розрахований на навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, у ньому немає пандуса.

Дітям надають реабілітаційні послуги: психолого-педагогічну корекцію, масажі, фізіотерапевтичні процедури, медичне лікування. Утім, ані заклад, ані лікарі не мають ліцензії на надання медичних послуг. У планах педагогічного колективу – реформування спеціальної школи в навчально-реабілітаційний центр. 

За останні два тижні діти не отримували кисломолочної продукції та твердого сиру через оскарження укладених договорів іншими учасниками торговельних закупівель за системою Prozzoro.

Поглиблені медичні огляди всупереч законодавству проходять не двічі, а один раз на рік. Лікарі вузької спеціалізації більше до інтернатного закладу освіти не приїжджають.

У школі-інтернаті немає свого транспорту, хоча у ньому навчаються та проходять реабілітацію діти з різних районів Києва та Київської області. Через це у дітей виникають проблеми із соціалізацією. Вихователі змушені возити дітей із тяжкими порушеннями громадським транспортом або взагалі відмовлятись від екскурсій.

У бібліотеці немає періодичних видань через недофінансування.

Керівник закладу не зміг згадати, коли був капітальний ремонт приміщень. Хоч заклад працює понад 20 років. 

У школі-інтернаті навчаються 298 дітей із наслідками поліомієліту та церебральним паралічем. Під час візиту моніторів НПМ перебувало 160 дітей.