У ВР зареєстрували законопроект, що гармонізує застосування запобіжних заходів із практикою ЄСПЛ

У Верховній Раді зареєстрували законопроект, який має привести порядок застосування запобіжних заходів у відповідність із практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). 

Про це стало відомо під час робочої зустрічі у Мін’юсті 13 березня, яка стосувалась внесення змін до Плану дій з реалізації Нацстратегії у сфері прав людини, передає кореспондент Центру інформації про права людини. 

Проект закону №7089 пропонує внести зміни до ст. 199 Кримінального процесуального кодексу (КПК). Вони надають слідчому судді право виключно за клопотанням прокурора вирішувати продовження строку тримання під вартою до підготовчого засідання. 

Якщо до суду не надходять клопотання сторін кримінального провадження про обрання, зміну, скасування чи продовження заходів, тоді обвинувачений має бути негайно звільнений з-під варти або інших обмежень. 

Автори пояснювальної записки нагадують, що ЄСПЛ у справах “Чанєв проти України”, “Харченко проти України” та “Кущ проти України” констатував порушення ст. 5 Конвенції (“право на свободу та особисту недоторканість”). Суд у Страсбурзі зауважив, що людина, яку позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, під час якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Окрім цього, раніше Департамент виконання рішень ЄСПЛ Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи зауважував, якщо прокурор не клопотав про обрання, зміни, продовження або скасування запобіжного заходу, то це не зобов’язує суд постановляти рішення, обґрунтовувати необхідність та доцільність подальшого тримання людини під вартою. Адже це суперечить КПК, оскільки відповідно до частини шостої ст. 194 КПК строк дії обов’язків покладених на підозрюваного чи обвинуваченого може бути продовжений за клопотанням прокурора.

У Генеральному директораті з прав людини та верховенства права наголошували, що судочинство має бути змагальним та завжди забезпечувати “рівність сторін”. Якщо суддя за відсутності клопотань сторін ініціює питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, то він де-факто виступає у процесі як сторона обвинувачення (прокурор). Таким чином це деформує роль суду у процесі нагляду за дотриманням права на свободу та особисту недоторканість. У директораті пояснювали: якщо перед судом не ініціюється розгляд такого питання судом, термін дії ухвали про тримання особи під вартою закінчується, а особа має бути негайно звільнена з-під варти.

Автоматичне продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певних фактичних випадках становитиме обмеження прав по статті 5 Конвенції, так і теоретично – статті 8 Конвенції (“право на повагу до приватного і сімейного життя”).