Українці заплатять 10 тисяч євро за неналежне лікування та умови в Полтавському СІЗО

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав неналежними утримання і лікування Валерія Кияшка в Полтавському СІЗО №23 і в соціопсихологічному відділенні в'язниці №5.

"Суд одноголосно постановляє, що була порушена стаття 3 Конвенції щодо умов тримання заявника під вартою та неналежного лікування", – ідеться в рішенні ЄСПЛ. Цю справу в ЄСПЛ супроводжували правозахисниці Харківської правозахисної групи Наталія Охотнікова та Олена Ащенко

16 вересня 2004 року Валерій Кияшко проходив стаціонарне лікування в психіатричній лікарні. Його заарештували за шахрайство.

Він поскаржився суду, що його піддавали тортурам через неналежні умови утримання в Полтавському СІЗО.

Він знаходився в різних камерах одного і того самого типу. Кожна з них була розміром у 7 кв. м. У них жили від трьох до чотирьох осіб. У своєму рішенні судді зазначають, що наявні докази вказують на брак простору протягом усього періоду утримання Валерія Кияшка в СІЗО і в'язниці.

Вікно було закрите металевим щитом, металевими ґратами, тому воно не пропускало в камеру денного світла і свіжого повітря. У камерах відсутня вентиляція, при цьому більшість затриманих були курцями.

 

Улітку було дуже спекотно. Через це всі носили мінімум одягу. А взимку було дуже холодно.

Освітлення в камері було дуже слабким. Потужність лампочки, розміщеної над дверима, була 25-40 Вт. Вона була завжди ввімкнена, зазначає він.

За словами Валерія Кияшка, централізовано керований радіо-гучномовець вмикали з 6 до 10 години ранку. Він грав гучну й одноманітну музику. У затриманих не було доступу до телевізора або газет.

У своїй скарзі українець жаліється на погані санітарні умови.

Камери наповнювали пацюки, миші, клопи, воші, павуки і таргани. У приміщеннях було дуже сиро, стіни покриті цвіллю і закопчені цигарковим димом.

Туалет не відділений від житлової зони, у ньому не працювала система зливу, і звідтіля поширювався сморід, що залишався в повітрі. Затримані були змушені їсти свою їжу поруч з туалетом. Їм не видавали туалетних засобів, крім мила.

Постільну білизну видавали один раз на весь період тримання під вартою. А це у випадку Валерія Кияшка – три роки. Його матрац був брудним і порваним.

Для того, щоб дістатися до душової, слідчих приміщень або для транспортування до суду затримані мали пройти підземним тунелем. У ньому було погане освітлення, і він був затоплений каналізаційними стоками.

Душова була брудною, а напір води не можна було регулювати. Підлога була залита брудною водою, оскільки каналізаційна система не працювала належним чином.

Валерій Кияшко повідомив суду, що перукар у СІЗО використовував одні й ті самі ножиці для всіх затриманих, які не дезинфікував. Була доступна тільки одна пара ножиць для обрізання нігтів, і вони теж не були дезінфіковані.

У свою чергу український уряд стверджував, що умови утримання Валерія Кияшка в СІЗО були задовільними.

Уряд також заперечував наявність пацюків і комах у камерах, оскільки щодо пацюків тричі на рік вживали всіх необхідних заходів, і все приміщення СІЗО дезінфікували.

Крім того, уряд запевняв суд, що умови приміщень для вмивання теж у задовільному стані. А туалетні засоби були доступні в магазині СІЗО, які Валерій Кияшко мав повне право використовувати.

ЄСПЛ зазначає, що твердження України ґрунтуються переважно на інформації, представленій Державним Департаментом з питань виконання покарань та тюремною владою і не мають достатніх доказів.

 

"Уряд в основному посилався на загальні статутні положення, що регулюють конкретні види позбавлення волі, а не на конкретні умови, в яких утримувався заявник", – пишуть у своєму рішенні судді.

Вони також зазначали, що ЄСПЛ уже визнавав порушення статті 3 щодо Полтавського СІЗО. У справі Truten v. Ukraine визнано нестачу особистого простору разом із відсутністю доступу до діяльності на свіжому повітрі в період 2008–2010 років.

У своїй скарзі Валерій Кияшко також повідомив суду, що йому не надавали належної медичної допомоги. Це призвело до значного погіршення його здоров'я та до інвалідності.

Він наголосив, зокрема, що був здоровим на момент початку свого ув'язнення. Але в ув'язненні він захворів низкою хвороб, включаючи ВІЛ, гепатит, гастроентерологічні захворювання.

Валерій Кияшко також стверджував, що його матері неодноразово довелося організувати візити лікарів для проведення обстежень та призначення ліків, які йому часто не видавали.

Суд зазначає, що, зокрема, уряд не надав жодних доказів того, що заявник отримував призначені йому ліки.

Із наведених доказів суддям незрозуміло, яке лікування він отримував, щоб боротися з ВІЛ-інфекцією. У той самий час Суд наголошує, що у влади пішло 5 місяців на те, щоб назначити підрахунок клітин CD4.

Судді зазначають, що українець скаржився в різні державні органи через відсутність лікування його ВІЛ. Він навіть писав в установи щодо лікування ВІЛ.

"Уряд не прокоментував докази, подані заявником, і фактична інформація, представлена Урядом, була фрагментованою і неповною", – пишуть вони.

Також Україна не надала суду інформації про лікування гепатиту, який діагностували в Кияшка в лютому 2008 року.

Крім порушення ст. 3 Конвенції ("заборона тортур"), суд визнав порушення ст. 13 ( "право на ефективний засіб юридичного захисту"). Суд зобов'язав Україну виплатити Валерію Кияшку 10 тисяч євро.

Раніше ЄСПЛ визнав утримання у клітці українця під час судових слухань таким, що принижує гідність.

Загалом станом на 31 грудня 2016 року Суд у Страсбурзі визнав Україну винною за статтею про тортури в 152 рішеннях.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини