У Казахстані недосконале законодавство про свободу совісті та релігії – “Відкрита позиція”

Законодавство Казахстану про свободу совісті та релігії встановлює обмеження, деякі з яких мають дискримінаційний характер.

Про це йдеться у збірнику фонду “Відкрита позиція” “Свобода релігії і переконань в Центральній Азії: тенденції та виклики”.

Автори видання зазначають, що поняття “релігійна діяльність” визначено в казахстанському законі настільки широко, що передбачає будь-яку діяльність віруючих. Однак визначення місця її здійснення (культові будівлі) суперечить міжнародним стандартам в галузі права на свободу совісті та релігії.

“Визначення терміну “релігійного об’єднання”, як добровільного об’єднання громадян або іноземців “в установленому законом порядку”, означає, що будь-яке інше об’єднання буде незаконним. Це суперечить міжнародним стандартам у частині реалізації права на свободу совісті та релігії як індивідуально, так і спільно з іншими без будь-якого втручання держави, а також права на свободу об’єднання (асоціації)”, – зазначають автори видання.

Вони також наголошують, що визначення місіонерської діяльності, як діяльності, спрямованої на поширення віровчення від імені зареєстрованих релігійних об’єднань, порушує міжнародні стандарти в частині права кожного, а не тільки релігійної групи, на вільне поширення своєї релігії.

Деякі положення в законодавстві також не відповідають принципу юридичної визначеності і передбачуваності.

“Наприклад, не дуже зрозуміло, що мається на увазі під “вчиненням дій з використанням релігії і релігійних поглядів” або “зниженням керованості в країні”, виникають і інші запитання до методу такого правового регулювання. Застосовувані в національному законодавстві загальні і розпливчасті формулювання не відповідають принципу юридичної визначеності та передбачуваності, тому ряд статей Кодексу Республіки Казахстан про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу, що стосуються права на об’єднання, мирне зібрання і свободу совісті та релігії (віросповідання) міжнародні і місцеві експерти визначають як “політичні”, – упевнені автори збірника.

Експерти також вказують, що відповідно до закону про релігійну діяльність і релігійні об’єднання, контроль за релігійними об’єднаннями здійснюють і місцеві виконавчі органи влади. До їхньої компетенції входить: внесення пропозицій до правоохоронних органів щодо заборони діяльності фізичних та юридичних осіб, які порушують законодавство Казахстану про релігійну діяльність і релігійні об’єднання; розгляд звернень фізичних та юридичних осіб про порушення законодавства Казахстану в релігійній сфері; реєстрація місіонерів і ін.

“Виходячи з цих положень, можна зробити висновок, що регіональним органам управління у справах релігії і акіматам (регіональні органи виконавчої влади в Казахстані – ЦІПЛ) щодо релігійних об’єднань надано функції правоохоронних органів. Очевидно, що таке ставлення держави стигматизує релігійні об’єднання”, – ідеться у виданні.

Крім того, у ньому вказують на нерівність релігійних об’єднань у відносинах з державою при створенні Ради зі зв’язків з релігійними об’єднаннями при казахстанському уряді.

“Метою Ради є “вироблення пропозицій і рекомендацій з питань формування та реалізації основних напрямів державної політики в галузі релігійної діяльності і взаємодії з релігійними об’єднаннями, зміцнення духовної згоди в суспільстві і гармонізації міжконфесійних відносин”. Однак до складу Ради включили тільки двох представників самих релігійних об’єднань, що представляють найбільші релігійні конфесії: Верховного муфтія, голову Духовного управління мусульман Казахстану, і главу Митрополичого округу Руської церкви в Казахстані, Митрополита Астанайського і Казахстанського”, – наголошують автори збірника.

Раніше ЗМІ повідомляли, що за 25 років незалежності України кількість релігійних організацій у країні збільшилася уп’ятеро в порівнянні з 1990 роком.