Вікторія Івлєва. З тих, хто зупиняє війну

Війна закінчиться. Тому що людей, які її зупиняють, - багато. Як з боку України, так і з боку Росії.

Вікторія Івлева стала для мене людиною-відкриттям. Російська журналістка, яка збирає гуманітарку на Донбас і допомагає з евакуацією місцевих жителів. Росіянка, яка потрапила в полон заради безпеки і цілісності України.

...Стамбул. Журналістка Вікторія Івлєва круто вирізняється з-поміж інших. Різка, безкомпромісна, втомлена. Тільки пізніше я дізналася, хто така Вікторія Івлєва, в яких пеклах побувала і що довелося їй побачити. А ще - скільки людей відчули її доброту. І що Вікторія має щиру добру усмішку...

Вікторія Івлєва - російська журналістка - на початку нашої війни вирішила на кілька місяців вирушити в Україну. Як гірко жартувала, у пошуках бандерівців. Бандерівців не знайшла. Зате у своїх замальовках росіянка розповіла про мою Україну - просто, з болем, без хитрості. Згодом з її спостережень народився фотоальбом "Мандрівка, или Путешествие фейсбучного червя".

Літак Стамбул-Київ. Я гортаю "Мандрівку...". В альбомі - її фотоподорож Україною від Донецька до Донецька. І про війну в цивілізованому ХХІ столітті, і про мир - такий відчутний нині. Донецьк, Павлиш, Полтава, Лубни, Майдан, Коломия, Івано-Франківськ, Коростень, Донецьк... Різні люди, рідні люди. Зв'язок із якими бездушно обривають "генератори" війни по обидва боки барикад.

Івлєвій болить. Івлєвій соромно за свою державу. Івлєва захоплена волонтерським серцем України. Я часом іронічно сприймаю її надмірний захват Україною, але і він мені потрібний - як повітря.

Гортаю далі "Мандрівку...". У фокусі журналістки - втомлені очі пенсіонерів, які останні чверть століття "воюють" зі злиднями. Втомлені очі дітей, які про війну знають не по книжках. Втомлені очі молодих людей, які враз опинилися сам-на-сам з руйнацією їхнього світу. Трапляються там і інші погляди - безпечні, розхристані, в ейфорії... Вони як діти, пише Івлєва. Чи розуміють, що завтра щастя не настане за велінням палички Путіна.

А ще - купа листів дітей-випускників шкіл з різних міст України. Від яких починає мене потроху трясти в передчутті сліз. Діти Полтавщини пишуть листи своїм ровесникам у Донецьк і в Росію, діти Донецька пишуть свої листи у Львів і Житомир. І в кожному листі - відображення багатогранної країни.

Я читаю про розірвану на шматки Україну - і відчуваю, як кровоточать її уламки. Я давно не плакала за Україною - якось усі сльози висохли за часів Майдану. А тут - прориває...

Київ, аеропорт Бориспіль. Віддаю фотоальбом волонтерці - москвичці, яка понад шість років проживає в Києві. І для миру та безпеки зробила не менше, ніж українські волонтери та волонтерки. Чи варто читати "Мандрівку...", запитує. Авжеж! 

...Я зовсім мало знайома з Вікторією. Але такі, як вона, обертають землю, і мир настає швидше.

Фото - з фейсбук-сторінки Вікторії Івлєвої

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: Росія війна Володимир Путін подорож Вікторія Івлєва
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини