“Він не може змінити своє обличчя, але ми можемо змінити ставлення до нього”

Дата: 21 Лютого 2018 Автор: Ірина Виртосу
A+ A- Підписатися

Нещодавно переглянула фільм “Диво” режисера Стівена Чбоскі – Оггі народився “без обличчя”, через що від нього сахаються однолітки, дорослі. Йому боляче і самотньо. Вдома до 10 років його навчала мама. Але сім’я приймає рішення віддати хлопчика у звичайну школу, і підлітку “без обличчя” доведеться пройти через різні випробування, щоб нарешті однокласники побачили в ньому звичайного хлопця, з яким класно дружити.

Та найбільше мене зачепив епізод, коли директор школи пояснював однокласнику Оггі, чому не можна ображати за зовнішність: “Оггі не може змінити своє обличчя, але ми можемо змінити ставлення до нього”.

Ця історія про булінг хлопчика “без обличчя”, як на мене, дуже точно відображає ставлення багатьох людей до лесбійок, геїв, бісексуальних і трансґендерних людей (ЛГБТ). Як Оггі не міг змінити обличчя, так і від будь-кого не залежить його сексуальна орієнтація чи ґендерна ідентичність(СОҐІ). Але через це сотні українців щороку стають жертвами нападів, мови ворожнечі чи приниження гідності.

Вінниця, 2015 рік. Андрій познайомився з Максимом через соцмережу і домовився про зустріч. Та коли хлопець прийшов, його оточило кілька молодиків. Вони почали ображати Андрія й бити по голові, змушуючи зізнатися на камеру, що він є геєм, а потім пригрозили, що покажуть це відео його батькам, родичам і в училищі. За мовчання вимагали 5000 гривень. Переляканий Андрій приніс гроші, однак у нього почали вимагати ще стільки ж або назвати імена знайомих геїв. Хлопець більше грошей не мав і підставляти інших не хотів. У розпачі наковтався таблеток. Врятувала хлопця знайома, яка випадково зайшла до нього в гуртожиток і викликала швидку. Пізніше Андрій дізнався, що його шантажували молодики з групи “Модний вирок”.

Кривий Ріг, 2018 рік. 21 січня п’ятеро чоловіків в масках, вигукуючи “Зіґ хайль!” і “Смерть п**ам!”, атакували двох ЛГБТ активістів на виході з ком’юніті-центру. Нападники їх побили, використали сльозогінний газ. Серед постраждалих – Борис, який неодноразово публічно виступав за рівність у дотриманні прав людини для всіх громадян незалежно від СОҐІ.

Для України це не поодинокі випадки злочинів проти ЛГБТ-спільноти й тиску на неї. Так, у 2017 році Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ” задокументував 226 випадків дій на ґрунті гомофобії й трансфобії, дискримінації, а також інших порушень прав ЛГБТ в Україні. Ця кількість значно перевищує ті ж самі показники за попередні роки, кажуть експерти Центру. Найчастіше ставалися образи, приниження людської гідності та погрози, фізичне насильство, гомофобія і трансфобія в сім’ї, розголошення  конфіденційної інформації, вимагання та шантаж, а також грабіж, перешкоджання мирним акціям та інше.

Як коментують правозахисники, 99 задокументованих випадків можна охарактеризувати як злочини на ґрунті ненависті, які мали б ефективно розслідуватися. Втім, і самі правоохоронці нерідко порушують права ЛГБТ – таких зафіксовано 26 інцидентів. Більшість випадків торкаються відмови у захисті або неналежного виконання своїх обов’язків, а також дискримінації з боку самих правоохоронців.

В інтернет-опитуванні Центру “Наш світ”, участь в якому взяло майже 400 осіб, добре простежується, хто є учасниками злочинів з гомофобних і трансфобних мотивів. Останнім часом саме гомофобні угруповання стають найпомітнішою загрозою для українських ЛГБТ. Їх умовно можна розділити на два види. Групи на кшталт “Оккупай-педофіляй”, “Модний вирок” чи “Наслєдіє”, які займаються знущаннями та здирством (як у випадку з вінничанином Андрієм). Або такі праворадикальні організації, як “Правий сектор”, “Айдар”, ЦК “Азов”, “Свобода”. Вони навіть не приховують, що стоять за організованими нападами на ЛГБТ, зокрема, на Марші Рівності у Києві, Фестивалі Рівності у Львові, Запоріжжі, ком’юніті-центри в Одесі та Кривому Розі тощо. Всі вони сповідують ультраправу ідеологію і вважають свою гомофобну діяльність боротьбою за майбутнє української нації та “білої раси”.

Їхні мотиви надзвичайно схожі на мотив національної або расової ворожнечі.

Як не парадоксально, в Україні гомофобний чи трансфобний мотив правоохоронцями та судами інколи розцінюється як ледве чи не пом’якшувальна обставина (достатньо пригадати судовий процес щодо підпалу кінотеатру “Жовтень”) – чи не тому, що самі працівники правоохоронної та судової системи поділяють гомофобні погляди?

Небезпека в тому, що неефективне розслідування злочинів на ґрунті ненависті запускає ланцюгову реакцію: безкарність або “несерйозна відповідальність” провокує порушників на нові злочини. Ці злочини не засуджуються у суспільстві. Тому не дивно, що потерпілі просто бояться або не бачать смислу повідомляти про них правоохоронцям і не вірять, що в Україні зможуть захистити свої права.

В першу чергу, проблема у недоліках нашого кримінального законодавства. Доки законотворці не внесуть туди скоєння злочинів з мотивів гомофобії і трансфобії як обтяжливу обставину, ані правоохоронці, ані суди не сприйматимуть ці ознаки як щось важливе.

По-друге, немає чіткого визначення, що є злочином на ґрунті ненависті й як їх кваліфікувати, а тим більше – механізму ефективного розслідування. Не під запис, слідчі кажуть, що такі справи – “ще та біда”, і вони всіляко уникають починати такі розслідування.

І хоч з недавніми реформами відбуваються навчання правоохоронців, прокурорів, суддів правам людини, розробляються інструкції з розслідування злочинів на ґрунті нетерпимості, зрушень небагато.

Тому й виходить, що визнання злочинів на ґрунті ненависті на підставі СОҐІ в Україні начебто є, але по факту такі злочини розслідуються неохоче, потерпілих відмовляють подавати заяви або вони вчасно “губляться”.

Правозахисники переконані, що ситуація змінювалася б, якби почали виконувати План дій з реалізації Національної стратегії з прав людини. Там чітко прописані заходи, виконання яких зменшило б рівень гомофобії в країні.

Та найважливіше, це стало би довгоочікуваним сигналом від держави: визнання дійсної рівності ЛГБТ, коли для України цінною є кожна людина, безвідносно її кольору шкіри, мови, інвалідності, сексуальної орієнтації чи ґендерної ідентичності.

Більше інформації по темі можна дізнатися з щорічної доповіді “На піднесенні. Становище ЛГБТ в Україні у 2017 році”.

23-го лютого в Києві пройде конференція “Виклик без відповіді: злочини ненависті проти ЛГБТ в Україні”, яку організовано правозахисним ЛГБТ-Центром “Наш світ” та Українською Гельсінською спілкою з прав людини за сприяння Посольства Великої Британії у Києві, Канадського Фонду підтримки Місцевих Ініціатив та Фонд Tides (США).

У 2018 році Канада очолює “Велику сімку”. Серед пріоритетів, які вона визначила в цій ролі – підтримка гендерної рівності, включаючи підтримку прав людини щодо ЛГБТ в усьому світі.

“Наш світ”

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter