Як боротися проти тортур: беріть приклад з фотографа

«Мого брата не стало у в’язниці. Спасибі», - написав один із відвідувачів фотовиставки Дмитра Купріяна. Дмитро займається незвичайною справою: за свої гроші він мандрує Україною, щоб фотографувати тих, кого катували за ґратами. Світлини демонструвалися двічі - в київському клубі «Ленін» і в Острозькій академії. Але Купріян мріє побувати зі своєю виставкою на кожному юридичному факультеті країни. Він вірить: якщо студенти побачать ці фото, захисників прав людини в Україні побільшає.

kupriyan

Як виникла ідея фотографувати катованих?

Мені її підказав знайомий адвокат Олег Веремієнко. Він розповів про американський проект “Innocence”. Ця організація витягує із тюрми невинних людей, яких звинувачують у вбивствах чи зґвалтуваннях.

Олег запропонував робити щось подібне у нас. Але в Україні право не працює і витягнути невинну людину у нас практично неможливо.  Виправдувальних вироків менше відсотка.

Я запропонував знімати таких людей. Але думка пішла далі: я вирішив фотографувати тих, кого катували за ґратами. 

Хто став першими героями?

Спочатку я сфотографував двох клієнтів Олега Веремієнка, котрих він захищав. Це Євген Новицький і Юрій Мосеєнков. Я показав ці знімки колегам-фотографам, і вони сказали: «Це круто! Цим треба займатися». З цього я й загорівся.

Коли ти почав цим займатися?

Майже рік тому. Першого героя я зняв 14 березня минулого року.

Скількох ти встиг сфотографувати за цей час?

Уже 42 людини, точніше 42 історії. У кількох випадках я фотографував по кілька людей одночасно.

Міліціонери катували матір та сина (Іван Макаревич та Броніслава Чопенко), посадивши у їх у діжку з-під сиворотки (на фоні), щоб вони продали корову та віддали гроші через те, що буцімто Іван вкрав свиней. У цих людей на той час не було нічого, їх годувала тільки корова
Міліціонери катували матір та сина (Іван Макаревич та Броніслава Чопенко), посадивши у їх у діжку з-під сиворотки (на фоні), щоб вони продали корову та віддали гроші через те, що буцімто Іван вкрав свиней. У цих людей на той час не було нічого, їх годувала тільки корова

Це фотодокументалістика. Я намагаюся знімати людей у близькому для них оточенні і щоб щось було пов’язане з їхньою справою.

Як ти знаходиш цих людей?

Моїм першоджерелом був список Української Гельсінської спілки з прав людини. Але звідти я, наприклад, відразу викреслив людей, які знаходяться в СІЗО чи яких били в колоніях під час «маски-шоу», бо вони для мене недосяжні.

Скільки міст ти об’їхав, скільки разів був у колоніях?

Я намагався охопити всю Україну, щоб показати, що тортури і катування – це масове явище. Був у Вінниці, Києві, Чернігові, Чернівцях, Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Ковелі, Івано-Франківську. Ще планую поїхати в Полтаву і в Крим.

Анатолій Кулік у своєму дворі, де його на очах у сусідів побили міліціонери (м.Шаргород Вінницької області). Має активну громадську позицію і відстоює права громадян села перед міліцією
Анатолій Кулік у своєму дворі, де його на очах у сусідів побили міліціонери (м.Шаргород Вінницької області). Має активну громадську позицію і відстоює права жителів села перед міліцією

У колонії їздив до чотирьох людей. Трьох сфотографував, а один відмовився.

Які історії тобі найбільше запам’яталися?

Це випадок адвоката Дмитра Карпенка, якого побили в Кіровограді. Ми з ним не встигли поговорити, просто зустрілися поглядами. Дмитро захищав свого клієнта, коли того незаконно намагалися посадити. УБЕПівці схопили того клієнта, а Карпенко стояв перед воротами і не давав виїхати їхній машині. Тоді УБЕПівці вийшли, скрутили адвоката і посадили в цю саму машину. Через це Дмитра Карпенка намагалися засудити.

Я був вражений нахабністю УБЕПа. Вони поводитися як звичайні бандюки, як «гоп-стоп»-компанія!

Як журналісти реагують на твої роботи?

Мені б хотілося, щоб вони розповідали про цих людей (катованих – Авт.), брали безкоштовно мої фотографії і публікували на своїх ресурсах… Але у більшості редакторів такий підхід: «Це, звичайно, добре, але ти доведи, що їх били і катували».  

Довічно ув'язнений Олександр Рафальський закриває мішок із листами підтримки, котрі йому прислали з усього світу. Незважаючи на тортури, Рафальський не підписав  явку з повинною.
Довічно ув'язнений Олександр Рафальський закриває мішок із листами підтримки, котрі йому прислали з усього світу. Незважаючи на тортури, Рафальський не підписав явку з повинною.

А серед моїх героїв усього одна людина – Петро Бушманов – змогла виграти суд і довести, що її катували. І є ще одна людина, якій винесли виправдувальний вирок, хоча на факти катувань суд заплющив очі. Це Олександр Артюшенко. Я два місяці домовлявся з його матір’ю, щоб поїхати його пофотографувати.

На своєму сайті ти повісив реквізити кількох людей, які потребують допомоги. Хто вони?

Я розмістив ці реквізити, бо довіряю цим людям. Вони борються за свої права.

Наприклад, В’ячеслава Полішка звинуватили у вбивстві дівчини в кафе. Але свідки, які там були, його не впізнали. Фоторобот із ним не збігається, доказів ніяких нема, крім явки з повинною. Зараз В’ячеслав знаходиться у 56-ій виправній колонії.

Також там є Ганна Воробей. Її звинуватили у пограбуванні. Під тортурами і погрозами зґвалтування вона обмовила ще двох хлопців. Зараз Ганна уже вийшла із тюрми і збирає гроші на адвоката й на лікування. Вона судиться та допомагає виправдати хлопців.

Там є і реквізити мого колеги-фотографа Максима Дондюка, який знімає хворих на туберкульоз у в’язницях і лікарнях України. Йому можна перерахувати гроші, і він передасть їх тим, хто ще має змогу вижити.

А четвертий - це Олег Мельник. Його міліціянти затримали на вулиці і хотіли повісити на нього вбивство. Він дістав телефон, щоб зателефонувати батькам і пошукати адвоката, а міліціянти вивихнули йому руку і порвали нерв. Олег став калікою: рука не працює. Міліціонери пропонували йому гроші, щоб «зам’яти» цю історію. Зараз Мельник бореться за свої права. У цьому йому допомагає Вінницька правозахисна група.

Якщо ви хочете допомогти Дмитру Купріяну організувати фотовиставку «Катовані» у своєму місті, вузі чи просто сказати йому кілька добрих слів, пишіть.

Тетяна Печончик, Центр інформації про права людини, спільно зі "Свідомо"

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: міліція насильство тортури СІЗО місця несвободи
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини