Змістити акценти: людина важливіша за перемогу

Денис Пристай

Із 2015 року в Україні крім звичного для нас Дня перемоги відзначається й День пам’яті та примирення. Минулого року такі зміни викликали серйозні обговорення.

Акценти зміщуються з військових дій на історії окремих людей. Як наслідок, у цей день вшановуватимуть "жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни". Та я хотів би акцентувати окрему увагу на злочинах проти людяності.  

Загальна політика націонал-соціалістів полягала у знищенні. Причому за допомогою кольору нашивок у формі трикутників, з вершиною напрямленою вниз, влада нацистської  Німеччини "позначала" в концтаборах "категорію", до якої відноситься людина. Жовтий – євреї, зелений – злочинці, коричневий – роми, чорний – "асоціальні елементи", ліловий – релігійні меншини, синій – люди, які намагались незаконно емігрувати з країни, а рожевий – чоловіки, які відносились до сексуальних меншин.

Народ без держави, жертви жахливої дискримінації збоку людей. Вони вже давно страждають через свою національність. Люди з оригінальною культурою, власними традиціями та устроєм в очах інших виглядають жебраками та злочинцями, які не здатні на більше. Хоча, якщо глибше заглянути в історію, то ми зрозуміємо, що в місцях, де роми були осілими, вони працювали так само, як росіяни, українці та інше населення. Та ж ситуація в містах, де існували ромські квартали. 

Схожа, хоча й далеко не тотожна ситуація з євреями. Вони теж не мають своєї держави й теж піддавались гонінням збоку нацистської влади. Загалом, у вузькому сенсі, вживаючи слово Голокост ми якраз й говоримо про намірене винищення під час Другої світової війни ромів та євреїв.

До речі, теперішня німецька влада надає пільги людям цих народностей. Та й в Німеччині встановлені пам’ятники жертвам Геноциду. Як-от Меморіал ромá та сінті Європи чи Меморіал пам'яті убитих євреїв Європи (на фото нижче). Обидві споруди знаходяться у Берліні.

Часто,  говорячи про геноцид, згадують тільки про винищення ромів та євреїв. Проте насправді, було також систематичне знищення людей з інвалідністю та людей з психічними захворюваннями, яке приховувалося за фразою "люди, що загрожують біологічному здоров’ю країни". Причиною цьому стала популярна в той час "євгеніка" – вчення про селекцію, яке у нацистській Німеччині використовувалось, аби "покращити" спадкові властивості німців. Наслідок - 200 тисяч вбитих.

Хоч ліловим трикутником й позначали релігійні меншини, проте все ж найбільшу увагу приділяли Свідкам Єгови. Вони були одними з перших, кого відправили в концтабори. Свідки Єгови заявляли про свою позицію нейтралітету в питаннях війни та політики. Проте все ж головними аргументами були відмова від служби в армії та небажання використовувати нацистське привітання.

"Веселковий прапор", який зараз одразу викликає асоціації з ЛГБТ-спільнотою, раніше був менш популярний, ніж рожевий трикутник. Нашивка, яку влада нацистської Німеччини використовувала для ідентифікації чоловіків, які відносяться до національних меншин, згодом стала символом боротьби на підтримку прав ЛГБТ-спільноти.

До речі, недарма всюди акцентується увага на чоловічій статі. В часи Третього рейху жінки, які відносилися до сексуальних меншин, не піддавалися систематичному переслідуванню. На думку нацистів, вони не несли серйозної загрози для суспільства. Декого з них все ж відправляли в концентраційні табори, проте як "асоціальні елементи".

І раз вже мова зайшла за символи потрібно й згадати про основний символ Дня пам’яті – червоний мак, а не звична нам "георгієвська стрічка". Ідея використовувати червоний мак як символ пам'яті належить Моїні Майкл, викладачці Університету Джорджії у Сполучених Штатах.

У листопаді 1918 року під враженням від поеми Джона Мак-Крея "У полі Фландрії" вона написала власний вірш "Ми збережемо віру", де заприсяглася завжди носити червоний мак у пам'ять за загиблими в Першій світовій війні.

Після 1918 року Моїна Майкл займалася фінансовою підтримкою недієздатних ветеранів війни, а для того, щоб зібрати необхідні кошти, Майкл запропонувала продавати штучні маки із шовку.

І хоча спочатку червоний мак був символом пам’яті жертв тільки Першої світової війни, тепер же він використовується для вшанування жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, починаючи із 1914 року.

Тепер й Україна долучилися до відзначення цього дня. Лишається сподіватись, що саме пам'ять про людей буде важливою, а не питання поразок чи перемог. 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: Голокост історія Друга світова війна Німеччина Голокост ромів
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини