Право на охорону здоров'я

Право на охорону здоров’я: те, що рятує

Право на охорону здоров’я – це право кожної людини. Складових цього права багато:

  • життєвий рівень, зокрема їжа, одяг, житло, медичний догляд і соціальне обслуговування, необхідні для підтримки здоров´я;
  • безпечне для життя і здоров´я довкілля;
  • безпечні умови праці, навчання, побуту і відпочинку;
  • кваліфікована медико-санітарна допомога, що передбачає і вільний вибір медичного закладу та лікаря;
  • достовірна і своєчасна інформація про стан здоров´я особи та населення, зокрема вчасне сповіщення про можливі фактори ризику і їхній ступінь (природні/техногенні катастрофи);
  • правовий захист від дискримінації, що шкодить здоров´ю;
  • відшкодування заподіяної здоров´ю шкоди тощо.
Право на охорону здоров'я

Юридичні гарантії права на охорону здоров’я надає  49 стаття Конституції України та ряд законів. Згідно з українським законодавством, охорона здоров’я в державних та комунальних медичних закладах надається безкоштовно. Формально це так і є. Та на практиці ми платимо за відвідування лікаря, здачу аналізів («на кабінет»), у багатьох лікарнях є так звані «добровільні внески», інакше пацієнта просто не обслуговуватимуть.

Так само платними є оперативні втручання, пологи. Іноді гроші потрібно платити в лікарняну касу, однак чеки – «непопулярна» практика. Іноді  ми «платимо» просто лікареві, медсестрам, санітарним працівникам. При цьому рівень медичного обслуговування залишається низьким, лікарні – старими й обшарпаними, набір ліків, які виділяє держава, - доступним тільки за гроші.

Держава також порушує права дітей на вчасну вакцинацію, адже ліків часто немає або вони закінчуються, і батьки змушені робити щеплення в приватних клініках платно.

Право на охорону здоров’я порушується в Україні і щодо людей, які мають хронічні захворювання: гемофілію, цукровий діабет тощо. Ліки закуповуються із запізненням. Наприклад, у 2017 році медзаклади отримають ліки, які мали отримати в 2016. Причина таких затримок – у невчасному державному фінансуванні й занадто бюрократизованій системі охорони здоров’я.

Юридичні права на охорону здоров’я в Україні забезпечені, однак фактично їх не дотримуються. Наприклад, держава не дбає про вчасну психологічну реабілітацію учасників бойових дій. Більшість військових, які повернулися з зони проведення АТО, мають посттравматичний синдром і потребують допомоги психологів, однак не мають її. Цим займаються переважно волонтери, капелани, родини бійців.

Експерти прогнозують: наслідком державної бездіяльності стануть сплеск злочинності, самогубств і насильства в родинах армійців.

Ще один «результат» бездіяльності держави – мораторій на перевірку бізнесу, запроваджений державою (законопроект № 3153). Зокрема, це спричинило ряд випадків із масовими отруєннями. Як це сталося в листопаді 2016 у Кам’янці-Подільському, коли після фуршету в одному з місцевих готелів 127 людей, серед яких 109 дітей, стали жертвами гострої кишкової інфекції. 

Про ці та інші проблеми розповідає сайт Центру інформації про права людини https://humanrights.org.ua/. Без необхідних знань із цієї теми людина не зможе протистояти забюрократизованій структурі. Якщо хочете знати більше про право на охорону здоров’я – читайте нас.

Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини