У квітні МОЗ запускає Єдину інформаційну систему трансплантації: як це допоможе людям, що потребують пересадки

Дата: 22 Лютого 2019
A+ A- Підписатися

У квітні цього року Міністерство охорони здоров’я планує почати наповнення Єдиної державної інформаційної системи трансплантації, що є однією з умов проведення операцій з трансплантації органів в Україні після 1 січня, коли вступив в силу новий закон “Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині”.

Як передає кореспондент Центру інформації про права людини, про це сьогодні на конференції “Актуальні проблеми трансплантації та донорства органів” у Києві повідомив заступник міністра охорони здоров’я Роман Ілик.

За його словами, робота по наповненню системи буде непростою, адже закон, який регулює це питання, визначив, що у ній має бути цілих 9 реєстрів.

“Це довгий процес. У міністерстві ми розуміємо, що систему треба синхронізувати з іншою існуючою системою – eHealth. Також минулого року ми отримали доступ до міжнародного реєстру бази донорів кісткового мозку”, – зазначив Ілик.

Раніше фахівці зазначали, що створення інформаційної системи є вкрай необхідним для запуску процесу трансплантації органів та тканин в Україні. Адже, за словами юристки Олени Бабич, без наявності такої системи з 1 січня 2019 року проведення трансплантацій в Україні є незаконним.

Тим часом, як повідомила голова організації “Всеукраїнська платформа донорства “iDonor” Ірина Заславець, щодня 9 українців помирають від того, що не мають змоги зробити операцію, 

“За рік ми втрачаємо 3 тисячі людей. Загалом потреба операцій з трансплантації в Україні сягає 5 тисяч на рік, проте лише минулого року таких провели трохи більше сотні”, – розповідає вона.

Щороку МОЗ виділяє кошти на проведення операцій з трансплантації за кордоном, у 2018 сума сягнула 653 мільйонів гривень. Найчастіше  українці їздять за новими органами до сусідньої Білорусі. За словами Заславець, у 2018-му Україна сплатила до бюджету сусідньої країни понад 400 мільйонів гривень.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: За ниркою – в Білорусь, за серцем – в Індію: чому трансплантація органів в Україні виняток, а не правило

“Щоб система трансплантації запрацювала в Україні треба забезпечити відповідні заклади обладнанням, в тому числі для діагностики смерті мозку, запустити реєстр донорів, навчити спеціалістів та підготувати суспільство”, – констатує експертка.

З нею погоджується й заступник міністра Ілик. Він розповів, що через 5 років МОЗ планує збільшити кількість подібних операцій в Україні втричі. Наразі в країні визначили чотири заклади, які будуть займатись трансплантацією тканин та органів: лікарня “Охмадит”, Національний інститут раку, Інститут хірургії ім. Шалімова та Запорізька обласна лікарня. Влітку ці заклади мають отримати необхідне обладнання.

За словами Ілика, з цього року почалось навчання спеціалістів-трансплантологів.

“Навчання проводять у Запоріжжі. Курс є абсолютно безкоштовним та містить у собі усі юридичні, етичні та інші аспекти справи. На 70% він складається з практичних занять”, – підкреслив чиновник.

Проте навіть із створенням Єдиної інформаційної системи трансплантації для запуску процесу трансплантації в Україні є декілька серйозних перешкод.

“В нас є закон про трансплантацію, його дійсні переваги – передбачення інформаційної системи. Недоліків є два: неможливість за такий короткий термін без належної фінансової бази реалізувати норми документу, а також правова колізія щодо оплати послуг. За законом, в Україні має бути центральний орган виконавчої влади, який реалізовує відповідну політику та є замовником, що оплачує послуги. Проте це суперечить іншому закону, згідно з яким єдиним фінансовим апаратом у цій сфері в Україні є Національна служба здоров’я”, – пояснює Ілик, але при цьому нагадує, що НСЗУ зможе почати оплату послуг високоспеціалізованої допомоги лише з 2020 року.

Ще однією проблемою, яка гальмує початок системної трансплантології в країні, є відсутність культури донорства. На сьогодні кожна людина має право надати згоду або незгоду на використання її органів після смерті, проте роблять це не так багато людей. Причина – необізнаність пересічних громадян та медичних працівників щодо специфіки цього складного питання.

“У міністерстві ми багато говоримо про комунікацію зі звичайними людьми та медиками. Вже розроблена чернетка плану навчання сімейних лікарів, які зможуть розповісти про трансплантацію органів своїм пацієнтам. Адже подумайте самі, коли в людини виникає проблема з приводу трансплантації, то вона йде до знайомих чи друзів, які мають відношення до сфери охорони здоров’я. Проте, якщо медичні працівники не зможуть пояснити людям те, як працює ця система, то в нас нічого не вийде”, – розповів Роман Ілик.

Експерти не погоджуються із закидами критиків запуску трансплантації про те, що це питання наразі не на часі.

“Є красномовний приклад країни суцільних проблем, як її називають у світі, Індії. Вона займає одне з ключових місць у трансплантації серця. Там 500 поліцейських допомагають організовувати роботу лікарів-трансплантологів, перекривають дороги, щоб перевезти потрібні органи. В країні дуже розвинена культура донорства. В клініках там вивішують дошки з іменами донорів. Так родичі загиблих людей знають, що їх рідні померли недарма”, – констатує Ірина Заславець.

Нагадаємо, що наприкінці грудня уряд затвердив порядок, за яким з 1 січня 2019 року повнолітні українці зможуть давати письмову згоду на донорство органів після смерті. Кожен повнолітній українець зможе письмово затвердити своє бажання чи небажання стати донором або призначити уповноважену особу, яка зможе прийняти це рішення за нього після його смерті. Рішення про донорство людина може змінювати протягом усього життя, адже після подання нової форми заяви дія попередньої анулюється. У міністерстві зауважили, що кількість заяв, які може подати фізична особа, є необмеженою.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter