В естрадиційних справах політемігрантів Генпрокуратура відстоює інтереси Росії – правозахисники

Дата: 24 Липня 2019
A+ A- Підписатися

Правозахисники звинувачують Генпрокуратуру в некритичному оцінюванні запитів на екстрадицію іноземців, яких авторитарні режими переслідують з політичних мотивів. 

Як передає кореспондент Центру прав людини ZMINA, про це 24 липня в агентстві “Інтерфакс” заявили в громадській організації “Правозахисний рух Криму” та адвокат одеського адвокатського об’єднання “Прайм Юріс” Андрій Лещенко

“Органи прокуратури в разі отримання матеріалів екстрадиційних запитів із Російської Федерації та країн Центральної Азії ігнорують очевидні ознаки фабрикувань кримінальних справ. Прокуратура, Національна поліція, Державна міграційна служба порушують норми національного законодавства та Європейської Конвенції про видавання правопорушників”, – сказав представник Правозахисного руху Криму Дамір Мінадіров. Водночас він наголосив, що авторитарні країни використовують екстрадиційні запити через Інтерпол як інструмент для придушення інакодумців. Ефективно захиститися від таких зловживань шукачі притулку не можуть, адже не кожен український адвокат зможе ефективно комунікувати з Інтерполом, а сам процес зняття з розшуку може тривати роками. 

Про свої кримінальні справи під час пресконференції розповіли громадянин Росії Дінар Мінкаєв та громадянин Узбекистану Бахадіров Едгорбек

Українські прикордонники затримали Дінара Мінкаєва 17 вересня 2018 року. Відповідно до червоної картки Інтерполу, Росія інкримінує чоловікові порушення ч. 2 ст. 208 Кримінального кодексу РФ
(“Організація незаконного збройного формування та участь у ньому”). Дінар Мінкаєв пояснює, що він мусульманин і виступав у Татарстані на захист мусульман, а саме в так званій справі “Чистопольського джамаату”. У цьому кейсі Приволзький окружний військовий суд засудив дев’ятьох людей, визнавши їх винними в низці підпалів церков, запусках ракет у “Нижнекамскнефтехим” та закладанні бомби в Білянську. 

За словами Мінкаєва, після того, як спецслужби звернули на нього увагу, за порадою рідних та друзів він виїхав до Туреччини.

“У цей час у Татарстані почалися масові переслідування інакодумців, лідерів національного татарського руху. На них почали відкривати кримінальні справи за статтями про екстремізм та тероризм”, – розповідає росіянин. 

Правозахисники вказують, що зазвичай таким шукачам притулку суди обирають запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тоді як прокурори місяцями проводять екстрадиційну перевірку. У такої категорії громадян також вищі шанси на екстрадицію після негативного рішення апеляційної інстанції, оскільки Верховний Суд часто не відкриває касаційного провадження через “малозначимість спору”. Андрій Лещенко зауважує, якщо порівнювати київських та одеських суддів, то перші неуважно вивчають матеріали справ і не помічають політичної мотивації переслідування. Через це в Київському СІЗО шукачі притулку можуть утримуватися під вартою цілий рік. Сам Дінар Мінкаєв за рішенням Солом’янського райсуду Києва провів у Київському СІЗО шість місяців.

Чоловік вказує на фальсифікацію кримінальної справи, оскільки в екстрадиційному запиті Росії міститься дві постанови обвинуваченого з різними датами. У Кримському правозахисному русі пояснюють: це означає, що ФСБ двічі притягує чоловіка до відповідальності в межах одного й того самого обвинувачення, що суперечить Кримінальному кодексу Росії. 

19 січня 2018 року Служба безпека України в селі Нова Долина на Одещині затримала Йодгорбека Бахадірова. Узбекистан інкримінує чоловікові членство в екстремістській релігійній течії джихадистів та у фундаметалістських, сепаратистських організаціях. 

“Мене звинуватили в тому, що я роздавав диски з аудіозаписами ісламського проповідника Мірзаєва, який закликав навернутися в іслам. Після того як він почав критикувати з релігійного погляду дії політичного та духовного керівництва Узбекистану, його проповіді заборонили”, – пояснює Бахадіров. В екстрадиційній справі чоловіка також різняться кількість інкримінованих статей, суть та зміст рішення узбецького суду про запобіжний захід та постанови слідчого про розшук.

За словами адвоката Андрія Лещенка, вихідні дані, дата і час обох документів однакові. Це означає, що слідчий та суддя в один і той самий день та час винесли дві різні постанови, що свідчить про фальсифікацію кримінальної справи. 

Окрім цього, адвокат розповів про справу Валієва І. та Шамсутдінова Р., екстрадиції яких домагається Росія через причетність до політичної партії “Хізб ут-Тахрір”. У цих справах Генпрокуратура України протягом двох років провадить екстрадиційну перевірку.   

“Міністерство юстиції Росії подало позов про заборону цієї мирної організації, яка на міжнародному рівні не перебуває в списку терористичних, а Верховний Суд відповідно у закритому режимі розглянув позов і підтримав вимоги російського Мін’юсту. Українське законодавство визначає тероризм як дії із застосуванням насильства, тоді як у нашого північного сусіда під тероризм підпадає ось це формальне рішення Верховного Суду, що визнає організацію терористичною. Через нього переслідують усіх членів заборонених організацій. Автоматично. Вірянину не треба вчиняти навіть жодних дій”, – пояснює Андрій Лещенко і додає, що інкримінований злочин повинен мати відповідник в українському законодавстві і передбачати позбавлення волі не менш ніж рік. 

Правозахисники наголошують, що екстремістське та терористичне законодавство Росія використовує для тиску на інакодумців. 

“Перші особи Росії офіційно зустрічаються із представниками Талібану і не переслідують їх, але фальсифікують справи на вірян”, – прокоментував Дамір Мінадіров.  

“КРИМСЬКІ ТАТАРИ – НЕ ТЕРОРИСТИ, ГРОМАДЯНИ РФ – ТАК”

“Хізб ут-Тахрір” не заборонена в Україні організація. Водночас сповідування релігійних поглядів не вважається злочином. Утім, за словами правозахисників, у Генпрокуратури подвійні стандарти щодо росіян.  

“З одного боку, Україна заявляє, що Російська Федерація як агресор переслідує наших співгромадян в окупованому Криму за участь у “Хізб ут-Тахрір“, а з іншого – якщо громадяни Росії втікають до України, то для Генпрокуратури та міграційної служби ці люди – особливо небезпечні терористи, хоч за законодавством вони не вчинили жодних терористичних актів”, – додає адвокат. 

Правозахисники закликають Генпрокуратуру не підтримувати авторитарних країн у порушенні прав людини та напрацювати єдину практику для захисту такої категорії шукачів притулку. 

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter