Вірити чи не вірити: реакція експертів на “воскресіння Бабченка” та публікацію “списку 47”
Увечері 29 травня поліція Києва повідомила, що у власному будинку вбили російського опозиційного журналіста Аркадія Бабченка. За словами силовиків, у нього стріляли, після чого Бабченко помер у кареті швидкої. Вже наступного дня голова СБУ Василь Грицак на спільній прес-конференції з генпрокурором Юрієм Луценком повідомив, що журналіст живий, а оголошення про його вбивство було частиною спецоперації.
Грицак стверджував, що спецслужбі вдалося розкрити план з підготовки вбивства. СБУ затримала громадянина України на прізвище Герман, якого, за словами очільника служби безпеки, для організації вбивства найняла російська ФСБ. Тоді силовики сказали, що вбивство Бабченка мало стати початком серії “терактів” на території України.
5 червня інтернет-видання “Страна.ua” опублікувало список із 47 осіб, яких нібито мають убити під час цих терактів.
Чи варто після цього довіряти офіційним повідомленням правоохоронців щодо таких резонансних подій? Чи варте було це “вбивство” чергового посилення недовіри до органів влади як з боку журналістів, так і з боку громадян? Чи мали етичне право ЗМІ публікувати імена та прізвища з “розстрільного списку”, навіть не спитавши тих, хто в ньому був?
Відповіді на ці питання шукали учасники дискусії “Журналістика після “воскресіння”, що відбулася сьогодні в приміщенні Суспільного телебачення.
НАДТО МАЛО ІНФОРМАЦІЇ, ЩОБ КОМЕНТУВАТИ
Для адекватної і об’єктивної оцінки ситуації наразі бракує інформації та доведених фактів. У такий ситуації краще утриматись від коментарів, можливо, навіть пригальмувати із оприлюдненням інформації і подавати її без оцінок і припущень.
До такої думки схиляються, зокрема, голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Зураб Аласанія та журналістка Громадського телебачення Анастасія Станко.
“Ми маємо занадто мало інформації, щоб щось коментувати зараз. Із фактів у нас тільки такі: Бабченко живий, Герман затриманий, журналісти та інші активісти ходили в СБУ – це все. Все інше – коментарі та інтерпретації. Мені дуже шкода аудиторію Громадського, бо ми самі нічого не розуміємо в цій ситуації. На жаль, після ситуації з Бабченком у нас відбулося розділення на два табори, і це комусь вигідно”, – говорить Станко.
За її словами, єдиний позитивний момент у “вбивстві Бабченка” полягає в тому, що відразу після появи інформації журналісти почали збирати відео, спілкуватися з людьми біля його будинку. Конкуренти зібралися разом і робили цю справу.
“До прес-конференції СБУ в нас було вже до 30 питань”, – додає журналістка.
“Список дивний. Одне з питань – як він потрапив (до медіа – ред.). Я думаю, що це також була спецоперація. Останнім часом постає дуже багато питань про етику, але, на мою думку, інтернет – це більше не про інформацію, а про соціалізацію. Вибачте, але в мене не вистачає інформації, щоб говорити про публікацію списку щось більше. Двоє наших колег потрапили до нього, але відмовились від охорони. Це важко, а головне, не зрозуміло, скільки буде тривати”, – зазначив Зураб Аласанія.
ЗМІ ЦИНІЧНО ВИКОРИСТАЛИ. НЕ ВІРИТИ БІЛЬШЕ НІКОМУ
Частина журналістів та експертів також каже, що останні події остаточно підірвали довіру до офіційних, зокрема силових, органів.
Анастасія Станко нагадала, що майже через два роки після вбивства Павла Шеремета не знайдені винні, а також досі – замовники у справі Гонгадзе.
“У мене є відчуття, що нас ще можуть використати в якійсь спецоперації. Вчора я дзвонила за коментарем у поліцію і на хвилину замислилась, а чи можу я довіряти їхнім словам, адже з тими ж людьми я говорила, коли вбили Бабченка… Сьогодні ці сумніви з боку медіа критикуються”, – каже Станко.
На її думку, ще більше погіршують ситуацію з недовірою списки речниці генпрокурора Юрія Луценка Лариси Сарган зі зрадниками.
“Я впевнена, що серед моїх колег тепер існує думка про те, що вони можуть постраждати за свою діяльність не як журналісти, а як звичайні люди, адже така інформація впливає на їхніх близьких. На сайті “Миротворець” досі висять списки журналістів, а тому можна з упевненістю говорити, що офіційні органи влади не переймаються захистом журналістів”, – додає вона.
БЕЗ ЕМОЦІЙ ВІРИТИ В СПЕЦОПЕРАЦІЮ ЗАРАДИ ПОРЯТУНКУ ЖИТТЯ
Водночас журналіст, оглядач Радіо Свобода Павло Казарін, прізвище якого присутнє в “списку 47”, дотримується протилежної думки про спецоперацію із порятунком Бабченка. Він упевнений, що і журналіст, і українські спецслужби вчинили правильно, і після згаданої ситуації СБУ, навпаки, заслуговує на більшу довіру як відомство.
“На мою думку, дискусія дуже проста та зводиться до питання, а чи має право журналіст, якому повідомляють про можливий замах, співпрацювати зі спецслужбами, зокрема щодо інсценування свого вбивства? Так. Це нормальна практика, яка використовується по всьому світу. Якщо б прийшли до мене, то я б не грав у Рембо і не намагався самостійно вирішувати ситуацію”, – наголошує Казарін.
Він переконаний, що ситуація з убивством Бабченка – це не про фейк, а про спеціальну операцію для порятунку конкретної людини і зниження небезпеки ще для кількох інших. І спецслужби в цьому випадку не мали на меті зачепити почуття медіа, це було спрямовано на визначену аудиторію.
“Ми не глядачі в цьому театрі, а просто підгледіли всю дію з віконця. І якщо наші почуття хтось не вберіг, значить, не вберіг. Життя Аркадія для мене важливіше, ніж власні переживання з приводу його загибелі. Коли ми говоримо про недовіру до офіційних органів, то треба пам’ятати, що в Україні люди і так не довіряють нікому. Я вірю, що це була спецоперація”, – зауважує журналіст.
“Ти не бачиш повітря, але віриш у його існування, ми не бачимо атоми та кванти, але також знаємо, що вони є. У ситуації скепсису не треба бути догматиком”, – додає Казарін у відповідь на репліку журналістки Станко про те, що ця ситуація не про віру.
ЦЕ ДОБРЕ, КОЛИ МЕДІА ТРАНСЛЮЮТЬ СУМНІВ
Думку про те, що медіа не мають соромитись показувати сумнів і відверто казати, коли не мають відповідей на питання чи коментарів, висловив експерт з довготермінових стратегій, засновник компанії pro.mova Євген Глібовицький:
“Я дивлюсь на це з позиції громадянина. Я пам’ятаю 90-ті, коли почалися зростання утисків, я пам’ятаю Гонгадзе, Александрова та інші справи. Треба розуміти, що журналістська етика сьогодні має значення в сенсі довіри аудиторії. Якщо ми будемо зважувати інформацію, давати джерела, то в певні моменти люди будуть вимушені самостійно давати оцінки ситуаціям. Це нам і потрібно – збільшення критичного мислення в аудиторії, бо тоді ми отримаємо ситуацію, коли нікому ні за що не потрібно буде вибачатись. Це окей, якщо медіа транслюють сумнів”.
“Я дивлюсь на ситуацію з Бабченком та публікацією списків як звичайний громадянин. Зараз я не можу сказати про те, чи СБУ вільне від політичних впливів та чи є ці зливи політичними операціями”, – додає медіаексперт.
Водночас, за його словами, ситуація з Бабченком актуалізувала спроможність журналістів в Україні провадити розслідування.
“На мою думку, в нас не вистачає ресурсів, а також волі не перетворювати роботу журналістів на конвеєр, коли їм за декілька днів треба видавати матеріали”, – говорить Глібовицький.
Про те, що “треба бути спокійнішими та не надавати оцінок”, говорить і голова правління ГО “Детектор медіа” Наталія Лигачова.
“У нас була велика дискусія в редакції, чи давати цей список учора. Я особисто переписувала новину журналіста, адже із самого початку ми домовлялись, що дамо повідомлення з акцентом на те, що список з’явився на сайті “Страна.ua”, але його походження невідоме”, – розказує вона.
Лигачова, за її словами, спілкувалася з людьми, дотичними до влади та спецслужб, які говорили, що самі не розуміють, що відбувається. Деякі говорили, що публікація списку – добре, бо тепер журналісти будуть обережнішими.
“Мене занепокоїла реакція на роботу медіа після вбивства Бабченка. Я вважаю, що ЗМІ спрацювали добре. У всіх підручниках написано, що ми маємо довіряти офіційним джерелам. Але журналісти все одно їздили до моргу, перевіряли інформацію під будинком Бабченка, адже не публікувати новину було б нонсенсом. Негативною тенденцією в той день стало надання оцінок ситуації.
Я вчора написала пост на Facebook про те, що, не дивлячись на заяви про недовіру СБУ, медіа все одно опублікували список з невідомих джерел. Для мене це нонсенс. Треба бути спокійнішими та не надавати оцінок”, – підсумувала Лигачова.
