Законопроєкт Зеленського про люстрацію: чи відповідає демократичним стандартам та які містить загрози?

Дата: 15 Липня 2019 Автор: Ольга Падірякова
A+ A- Підписатися

У Верховній Раді зареєстрували ініційований президентом Володимиром Зеленським законопроект про очищення влади, який передбачає люстрацію всіх посадовців у період з 2014 по 2019 роки.

Документ №10444 опублікований на сайті парламенту 11 липня, пропонує люструвати всіх посадовців загаданого періоду, які не були звільнені за власним бажанням – від президента Петра Порошенка до сільських старост.

КОГО ЗЕЛЕНСЬКИЙ ХОЧЕ ЛЮСТРУВАТИ ДОДАТКОВО І ЧОМУ

Згідно із законопроєктом, люстрація не торкнеться лише осіб, які визнані учасниками бойових дій під час проведення антитерористичної операції на Донбасі.

У законопроекті вказується, що заходи з очищення влади здійснюються щодо:

  • президента, голови Верховної Ради, першого заступника і заступника голови Верховної Ради, народного депутата, прем’єр-міністра, першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністра, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів, голови Національного банку, голови Антимонопольного комітету, голови Фонду державного майна, голови Державного комітету телебачення і радіомовлення, їх перших заступників, заступників;
  • членів Вищої ради юстиції, членів Вищої ради правосуддя, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддів, голови Державної судової адміністрації України, його  заступника; 
  • інших посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, включаючи керівництво Генпрокуратури і місцевих прокуратур, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, РНБО і т.д.

Крім того до списку люстрованих ввійдуть і виборні посади.

Тобто, кандидати у народні депутати України, кандидати у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад,  кандидатів на пост президента, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів та старост.

У документі вказується, що Центральна виборча комісія має реєструвати кандидата на пост президента або кандидата у нардепи лише за умови отримання ряду документів, у тому числі, заяви про наявність відомостей про нього в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади”.

Якщо кандидат надав недостовірні відомості про нього в реєстрі люстрованих, то ЦВК ухвалює рішення про скасування його реєстрації на пост президента або нардепа.

В обґрунтуванні законопроекту повідомляється, що необхідність його ухвалення – це не “тільки питання відновлення суспільної довіри до державної влади,  але й питання державної безпеки”.

“Люстраційний процес з його специфічними ознаками, притаманними Україні, полягає в тому, що за змістом люстраційних процедур, закладених у діючому Законі України “Про очищення влади”, наразі значна частина членів парламенту, уряду, представників органів виконавчої, законодавчої, судової влади за визначеною ідеологією і критеріями підпадають під дію Закону “Про очищення влади””, – сказано у документі.

Зазначається, що колишні посадовці чинять тиск, аби не допустити завершення вже розпочатих процесів люстрації або ж проведення люстрації взагалі.

Проектом пропонується внести низку суттєвих змін не тільки до Закону України “Про очищення влади”, а також до законів України “Про вибори народних депутатів України”, “Про вибори Президента України”, “Про місцеві вибори”, “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

У G7 КАЖУТЬ – СЬОГОДНІ ДЛЯ ЛЮСТРАЦІЇ НЕМАЄ ПІДСТАВ

Водночас посли країн “Великої сімки” G7 не погоджуються, що потрібно тотально люструвати всіх чиновників, які були при владі останні 5 років.

“Виборчі зміни і політична ротація є нормою в демократичних країнах, на відміну від невибіркового накладання заборон на всіх учасників виконавчого та законодавчого процесів управління. З 2014 року ми мали можливість вітати прогрес у реформуванні низки важливих сфер”, цитує “Європейська правда” заяву послів у твітері.

“Притягнення до відповідальності винних у зловживанні службовим становищем є правильним кроком, однак, на наше переконання, нинішню ситуацію в Україні не можна порівняти з тією, яка була після Революції Гідності”, – зазначається в заяві.

ЗАКОНОПРОЕКТ ВІД ЗЕЛЕНСЬКОГО СУПЕРЕЧИТЬ ДЕМОКРАТИЧНИМ СТАНДАРТАМ ТА ЗАГРОЖУЄ ПРАВАМ ЛЮДИНИ

Правозахисники переконані, що ініціатива Володимира Зеленського люструвати усіх посадовців часів президента Петра Порошенка (з 2014 по 2019 роки) суперечить демократичним стандартам і виглядає, з одного боку, як помста і розправа, а з іншого боку – як передвиборча технологія.

Тетяна Печончик

Голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик нагадує, що за міжнародними стандартами, люстрація використовується як надзвичайний захід у надзвичайних умовах – при переході від авторитарних практик до демократії.  Вона є одним з інструментів правосуддя перехідного періоду, який використовуються для захисту нових демократичних держав від загроз, пов’язаних з тими, хто був при владі під час попереднього тоталітарного режиму, щоб запобігти поверненню такого режиму.

Саме з таких причин після розпаду Радянського Союзу люстрація була проведена в Чехії, Польщі, Німеччині, Угорщині, Румунії, Грузії, Литві, Латвії, Естонії та інших державах, торкнувшись високопосадовців комуністичного режиму, колишніх агентів таємної поліції і спецслужб.

“На жаль, після розпаду СРСР люстрація не була проведена в Україні, і це значною мірою загальмувало розвиток країни. Утім, люстрація була ініційована у 2014 році, після Євромайдану і спроби Віктора Януковича змінити Конституцію і побудувати авторитарний режим, що було виправдано в тих умовах, хоча спосіб її проведення є сумнівним”, – додає Тетяна Печончик.

Але сьогодні, на переконання правозахисників, немає жодних правових підстав для ініціювання люстрації президентом Зеленським, адже в період президенства Петра Порошенка не було масових порушень прав людини чи недемократичного управління.

Євген Захаров

“Люстрація запроваджується як тимчасовий захід відсторонення від роботи тих, хто скоював злочини під час авторитарних режимів, після революцій, після повалення цих режимів і переходу до демократії. Про Україну сьогодні цього жодним чином не можна сказати, бо останні п’ять років були роками демократичного розвитку. У нас не було тоталітаризму. У нас було дуже багато проблем. У нас була строката ситуація. Можна говорити про корупцію, зловживання владою, використання правоохоронних органів в політичних цілях. Але тим не менше, що українська демократія вистояла. Пан Зеленський прийшов до влади на підставі цілком демократичної процедури, а відтак немає жодних підстав говорити про люстрацію “попередників”, – говорить у коментарі Центру прав людини ZMINA голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.

Він вважає ініціювання заданого законопроєкту дешевим передвиборчим популізмом.

Водночас сам законопроект від Зеленського, на думку правозахисників, ще більше поглиблює порушення прав людини, які закладені в чинному Законі “Про очищення влади”, прийнятому у 2014 році.

Про це, зокрема, говорить експерт Центру прав людини ZMINA, колишній виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський.

Він нагадує основні недоліки чинного закону, які раніше критикували і українські правозахисники і Венеціанська комісія Ради Європи.

Володимир Яворський

Так, за словами Яворського, по-перше, чинний Закон “Про очищення влади” має значно більше широке поле застосування, ніж традиційні закони про люстрацію. Адже він вперше в історії пропонує застосовувати люстрацію до тих, хто начебто займався корупцією, хоча ці дії ніколи ніким не розслідувалися. Отже закон вийшов значно ширшим за своє завдання щодо захисту демократії. Тих, хто займався корупцією, необхідно карати за допомогою кримінального правосуддя, встановлюючи факти корупції та вину конкретних осіб.

По-друге, звичайні судді повинні бути виключені з процесу люстрації і можуть підпадати під нього лише в індивідуальному порядку за конкретні дії, що становили загрозу правам людини та демократії.

По-третє, люстрація повинна включати індивідуальний підхід, тобто враховувати конкретні дії особи щодо порушення прав людини під час президентства Януковича, оскільки наявний перелік посад є надзвичайно широким. Це повинен здійснювати відповідний незалежний центральний орган влади, яким не є наявний створений орган влади.

Частково провалене очищення влади, говорить експерт, можна пояснити тим, що не існує центрального органу з сильними повноваженнями для реалізації закону. 

“А проект закону від президента Зеленського ще більше посилює ці проблеми і тому є явно неприйнятним для демократичної країни. З точки зору прав людини такий законопроект кваліфікується як наступ на політичні права, на свободу бути обраним та право на доступ до влади”, – наголошує Яворський.

У свою чергу Євген Захаров звертає увагу на інші правові колізії у законопроекті №10444. Адже документ пропонує застосовувати люстрацію до суддів, які “одноособово або у колегії суддів розглядали справу або ухвалили рішення з допущенням порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих у рішенні Європейського суду з прав людини”.

“Але ж у нас настільки відстала законодавча система! У нас порушення прав людини, які гарантуються цією ж Конвенцією, часто стаються на рівні закону. Не завжди можна винуватити суддю у тому, що він на підставі закону ухвалював рішення, яке порушує Конвенцію з прав людини. Це варто робити лише тоді, коли можна довести, що це було умисне неправосудне рішення. А практика показує, що наразі в Україні є дуже мало справ із доказами завідомо неправосудного рішення. Їх практично немає”, – підкреслює правозахисник.

Він нагадав, що в Україні 18 років тривала ситуація, коли громадян саджали в СІЗО без рішення суду. Такі люди були жертвами порушення ст. 5 Конвенції про права людини “Право на свободу та особисту недоторканність”. Ця стаття вимагає, щоб людину поміщали під варту обов’язково на підставі судового рішення. Тож усі такі громадяни до початку суду були за ґратами незаконно.

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук погоджується, що запропонований законопроект викривлює саме поняття люстрації. При цьому справжні зміни, за її словами, потрібно робити, міняючи та реформуючи всю систему.

“Люстрацією в Україні називають усе, що тільки завгодно. Не бачу сенсу аналізувати чиїсь фантазії довкола правового терміну, які не відображають його суть та призначення. Але перед новим президентом стоїть цілком конкретне завдання. І мова не про пошук ідеальних людей на усі існуючі в Україні чиновницькі посади. Цього просто ніколи не буде. А про проведення в країні реальних реформ та створення такої системи, в якій навіть неідеальні люди будуть змушені дотримуватися норми права”, – говорить Матвійчук у коментарі Центру прав людини ZMINA.

Також експерти одностайно переконані, що законопроєкт був зареєстрований у Верховній Раді виключно з метою впливу на виборців і підвищення рейтингів власної партії на парламентських виборах і не має перспектив бути прийнятим.

“Вносити законопроект в останній день роботи парламенту – немає сенсу. Зрозуміло, що він не буде прийнятий і його потрібно буде після виборів вносити знову”, – підсумовує Захаров.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter