Диктофонні записи почнуть визнавати доказом у суді

Ухваливши законопроект депутата Михайла Гаврилюка № 2125, Верховна Рада усуне проблему використання журналістами прихованих камер і диктофонів.

Такого висновку дійшли експерти Інституту масової інформації, проаналізувавши зміни до статті 201 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконне ввезення, придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Законопроект № 2125 зареєстровано у Верховній Раді 12 лютого депутатом фракції “Народний фронт” Михайлом Гаврилюком. Він передбачає розмежування різних видів пристроїв для запису інформації.

Юрист ІМІ Роман Головенко пояснює: “Законопроект передбачає створення Кабінетом Міністрів переліку спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації для оперативно-розшукової діяльності, які заборонені в цивільному обігу. Їх використання і контрабанда становитимуть склад злочину. А використання інших багатофункціональних виробів побутового призначення, наприклад, диктофонів, камер, що широко застосовуються журналістами для проведення розслідувань, не буде злочином“.

Ці зміни дозволять журналістам без зайвих побоювань використовувати диктофони та ручні камери для фіксації фактів корупції чи зловживань посадовців, говорить директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк. За використання таких пристроїв не буде підстав порушувати справи проти журналістів, а також з’явиться можливість використовувати такі записи в якості доказу у суді. 

“Всім відомий приклад, коли так звані “плівки Мельниченка” не були враховані судом як доказ саме через те, що були записані за допомогою засобу негласного отримання інформації“, – зазначає Оксана Романюк. 

Однак юристи ІМІ пропонують чіткіше прописати зобов’язання для Кабінету Міністрів України затвердити відповідний перелік засобів не лише у змінах у тілі Кримінального кодексу, а й прописати це у п. 6. прикінцевих положень самого законопроекту.