"SKLO ̶н̶е̶цензури": Хто і чому закрив виставку в арт-просторі університету Драгоманова?

Минулого тижня в арт-просторі SKLO, який належить педуніверситету ім. Драгоманова, заледве розпочавшись, достроково закрилась художня виставка "Виховні акти". Примусове закриття відбулось із таким поспіхом, що художники навіть не змогли вчасно забрати свої роботи. Вони звинувачують адміністрацію університету у цензурі. Представники адміністрації, у свою чергу, серед причин закриття називають небезпеку погромів з боку праворадикалів та претензії до художніх робіт з точки зору моралі. 

Чи мала право адміністрація закривати виставку і чи справді було у роботах художників щось заборонене та незаконне, розбирався Центр інформації про права людини. 

НЕСПОДІВАНЕ ЗАКРИТТЯ

Експозиція відкрилась 15 квітня і мала тривати два тижні. Але вже 17 квітня стало відомо, що керівниця SKLO від студентського самоврядування Вікторія Шеховцова закрила арт-простір для відвідувачів. Через такий крок зірвалась запланована кураторками програма заходів – дискусії та відеопокази.

У телефонній розмові Вікторія Шеховцова розповіла, що змушена була закрити виставку, бо вона "не відповідає тим темам, які мають бути у педагогічному університеті".

Водночас проректор з навчально-методичної роботи гуманітарних факультетів Ігор Вєтров пояснював закриття галереї "технічними причинами"

У день зупинки виставки до закладу завітали художники, аби дізнатись від адміністрації про причини закриття. Цього їм не вдалось, бо ніхто з відповідальних у виші за таке рішення до них не прийшов. 

Через прозоре скло арт-простору виднілися перевернуті або зім’яті роботи. Деякі були накриті шторою. Також можна було побачити зірвані анотації-пояснення до експонатів. Учасники виставки занепокоїлись цілісністю своїх робіт та написали заяву про злочин до поліції.

ПРО ЩО ЕКСПОЗИЦІЯ?

Виставку організували студентка 4 курсу факультету філософії і науки цього університету Валерія Зубатенко та мисткиня Альона Мамай. У ній взяли участь 18 художників, зокрема Микита КаданВлада Наконечна, Марія Куликовська, Анатолiй Бєлов, Давид Чичкан, Володимир Кузнєцов та Євгенія Бєлорусець

Куратори експозиції ініціювали "Виховні акти" як реакцію на випадки насильства та цензури художніх, суспільних та культурних акцій, які трактувалися нападниками як "виховні акти". Така ідея у Валерії Зубатенко та Альони Мамай виникла після нападу на "Ґендерний клуб" 22 грудня 2017 року. Тоді невідомі в масках забігли у SKLO і почали пирскати з перцевих балончиків в обличчя відвідувачів та організаторів. 

Від нападу постраждала і Валерія Зубатенко. Вона каже, що її "з усієї сили нападники вдарили дверима та відразу після цього з близької відстані розпилили речовину з балончика". Вона заявила, що Національна поліція не розслідує напад, а у відповідь на питання ЗМІ повідомляє, що студентка, мовляв, відмовилась від судмедекспертизи. Але це, за її словами, є неправдою. 

"ЦЕ ВАМ НЕ ШАРАШКІНА КОНТОРА"

З моменту закриття "Виховних актів" університет відмовляється відповідати на запитання Центру інформації про права людини. Прес-служба вишу посилається на сюжет телеканалу "UA:Перший", де "відображена позиція закладу".  

У сюжеті директорка Центру культури та мистецтв вишу Ірина Савченко заявляє, що отримувала скарги від студентів, які обурювались виставкою "з різних причин"

"Якщо до мене звертаються наші студенти, віруючі, я маю прислухатись до тих, кому погрожують, та до тих, хто обурений", – сказала вона. 

У розмові Ігоря Вєтрова з ініціаторками "Виховних актів" лунало, що робота з геніталіями неприйнятна для педагогічного вишу. За його словами, вони можуть обурювати батьків, які ходять в університет з дітьми. 

Окрім цього, кураторки виставки кажуть, що після розмови з Вікторією Шеховцовою їм стало зрозуміло, що дівчині погрожували студенти другого курсу філософського факультету. У цьому зв'язку вони згадують студента Олеся Мариновича, якого Валерія Зубатенко впізнала під час нападу на "Ґендерний клуб" у грудні 2017 року. За її словами, хлопець є членом партії "Традиція і порядок". У самій партії заперечили членство цього студента. Сам Олесь Маринович уникає спілкування із Центром інформації про права людини.   

19 квітня художники знову завітали в університет, аби почути від адміністрації закладу про причини закриття. Близько 15:30 до них прийшла Ірина Савченко. Вона відкрила галерею художникам та журналістам і зникла без пояснень. Художники заявили охороні, що не підуть з університету, допоки з поясненнями не прийдуть відповідальні за закриття галереї. 

Близько 21:00 до них приїхали Ігор Вєтров та Ірина Савченко. Проректор висловив художникам підозру у тому, що "їм хтось платить гроші"

"Це вам не шарашкіна контора, це державний заклад. Хлопці, ви шуткуєте із законом. Чи ви проплачені? Із цим розбереться СБУ. Зараз під’їде куратор СБУ", – сказав він. Патрульні, які прибули на місце події, не побачили в діях художників порушень.  

Ірина Савченко пояснила своє зникнення тим, що о 15:30 у неї відбувались заходи, які вона має проводити відповідно до своїх службових обов’язків. 

"Замість того, щоб спілкуватися зі мною, одна з художниць почала давати інтерв’ю. Таким чином я зробила висновок, що нецікава як особистість. Крім того, у мене є свої обов’язки, які я пішла виконувати", – заявила директорка Центру культури та мистецтв вишу.

"Ми тільки зібрались з вами розмовляти, а ви – зникли", – сказав Ірині Савченко Володимир Кузнєцов, автор роботи "Повалення ідола Перуна Володимиром Великим".

Ірина Савченко визнала, що вона особисто завісила шторою роботу Володимира Кузнєцова. При цьому художник вказав на зігнутий тризуб та відклеювання елементів роботи. Директорка вибачилась і пояснила, що його робота просвічується через велике вікно галереї. 

"Оскільки однією з причин були погрози, які надходили Вікторії Шеховцовій, та звернення наших студентів, я елементарно убезпечила, щоб у це вікно не кинули камінь чи димпакет. Цю роботу найкраще видно. Я розумію, що на ній зображена історична подія. Але я не можу кожному в університеті пояснювати, що тут немає нічого такого", – заявила вона. 

Коли університет розмістив виставку, між ним та художниками виникли правовідносини, які регулюються, в тому числі законом "Про авторське право і суміжні права". У цьому переконана адвокатка Вікторія Мусатенко. Через пошкоджені роботи художники можуть звертатись до суду в межах статей 50 та 52 цього закону та вимагати відшкодування моральної шкоди, радить вона. 

"Власнику матеріального об'єкта, в якому було дозволено публічний показ творів, не дозволяється руйнувати роботи без попереднього пропонування його авторові зробити копію твору, якщо твір не можливо відновити або забрати", — коментує вона.

"ПАПЛЮЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИМВОЛІКИ"?

Університет на своїй сторінці оприлюднив звернення 16 студентів з проханням до ректора відреагувати на ситуацію довкола арт-простору SKLO. Його автори пишуть, що "тематика представленої в університеті виставки категорично не співпадає із попередніми домовленостями". За їхніми словами, студентів обурила виставка. 

"Експозиції, в яких представлено поєднання національної символіки України із зображенням нецензурного змісту (сцени побутового насилля, висвітлення статевих органів), в стінах нашого університету вважаємо неприпустимими", – йдеться у зверненні.

16 студентів звертають увагу ректора на розташування в одній будівлі з арт-простором дитячих гуртків. 

"Ця обставина може призвести до відвідування виставки неповнолітніми особами", – припускають вони. 

На переконання авторів звернення, подібні заходи, які неодноразово відбувались в університеті, "призводили до негативних наслідків, зокрема й до зниження рівня іміджу університету".    

Одна з підписанток звернення Валерія Цариценко переконана, що роботи у цій виставці не можна вважати мистецтвом. 

"У стінах навчального закладу подібні речі не є допустимими у тій формі, в якій вони представлені. Потрібно відрізняти оголене тіло, яке є мистецтвом, та оголене тіло, яке є проявом провокативної діяльності", – вважає вона і додає, що в експозиції немає виховного посилу. 

"Виставка спрямована на провокацію та розбрат між студентами. От на ній була картина, де чоловік у блакитній краватці пхає обличчям жовтоволосу жінку в торт. У цій роботі зчитуються національні кольори. Для мене це паплюження державної символіки. А з огляду на війну в Україні так не можна робити", – переконана студентка факультету історичної освіти Валерія Цариценко. 

 ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Близько 10% українців готові спалити державний прапор на знак протесту проти політики держави – дослідження

Валерія Цариценко повідомила, що ініціатор звернення – новий в університеті орган студентського самоврядування – Студентський парламент, а виставку організували студенти, які "належать до маленького опозиційного блоку"

"Зараз відбувається перетягування інтересів між студентами, які були в Студентській раді, та студентами, які хочуть відновити обличчя університету після роботи цієї ради. У нас була купа мітингів, щоб показати, що наша адміністрація нібито не допомагає студентам та втручається у студентське життя. Маємо просто протилежні думки з приводу адміністрації", – каже студентка. 

Альона Мамай назвала скаргу студентів "парадом абсурду". Вона відкидає звинувачення про те, що "тематика виставки не співпадає з попередніми домовленостями". 

"Про які домовленості йде мова? Усі домовленості були виконані, а навіть якби й ні – звідки студентству, яке не брало участь в організації, монтажі виставки, це знати?" – запитує вона. 

"Ми три дні монтували виставку, а отже, в університеті бачили і знали, що за роботи будуть демонструватись", – додає Валерія Зубатенко. 

Альона Мамай, кураторка виставки

Альона Мамай не вбачає в експозиції національної символіки. Кураторка виставки вважає, що тут та сама помилка, що й в історії з плакатом Дани Кавеліної на Марші за права жінок 8 березня. Ніякої національної символіки представлено не було.

Мисткиня так само не сприймає звинувачення щодо нецензурного змісту зображень. Вона вказує, що в українському законодавстві немає визначення нецензурності.

"Нецензурне" – нелегітимне поняття. Що мається на увазі? Тут мова йде про "висвітлення чоловічих статевих органів". Що у людській фізіології нецензурного? І що у цьому такого, що може нашкодити дітям?" – цікавиться Альона Мамай.

"Якщо під "подібними заходами, які призводили до негативних наслідків", мається на увазі Ґендерний клуб, який справді проводився у SKLO, то, можливо, імідж університету справді знизився. Адже на клуб нападали праворадикали, а охорона ніяк не захистила учасництво клубу", – додає вона.   

РЕОРГАНІЗАЦІЯ АРТ-ПРОСТОРУ

У день припинення демонстрації "Виховних актів" університет відсторонив Вікторію Шеховцову від кураторства над арт-простором. На нараді у виші вирішили створити Положення про роботу галереї, повідомляє прес-служба університету.  

Ректор НПУ імені Драгоманова Віктор Андрущенко наголосив на необхідності розвивати різні форми студентської активності та на невтручанні адміністративних структур університету в роботу студентського самоврядування. Він вважає, що варто підтримувати наукові, мистецькі та соціальні проекти, які ініціюють студенти.  

Валерія Зубатенко після зустрічі з Ігорем Вєтровим розповідає, що арт-простір продовжить працювати. Але студенти не будуть формувати сітку заходів, як це на волонтерських засадах робила Вікторія Шеховцова. Натомість виш запровадить офіційну посаду. Її обійматиме викладач університету, який, за словами Ігоря Вєтрова, орієнтується у культурології та мистецтві. Відтепер з усіма, хто планує проводити заходи у SKLO, університет укладатиме договори. 

Наразі ініціаторки "Виховних актів" знайшли приміщення в Києві та Дніпрі, які погодились восени прийняти виставку. 

"Ми однозначно не будемо згортати виставку. Ми хочемо доповнити експозицію, включивши відрефлексований досвід цензури з боку НПУ імені Михайла Драгоманова", – розповіла Валерія Зубатенко. 

Зустріч адміністрації вишу з усіма художниками планується 24 або 25 квітня. 

РЕАКЦІЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ

Правозахисниця Ірина Федорович у коментарі Центру інформації про права людини вказує на статут університету, який зобов'язує дотримуватись українського законодавства. Вона вважає, що адміністрація вишу порушила цей документ. 
Ірина Федорович, співкоординаторка Коаліції з протидії дискримінації в Україні
"У статуті є чудові рядки про закони, якими має керуватися виш. У цих законах немає нічого про можливість примушувати студентів йти на молебень чи про цензурування виставки. У ньому йдеться про створення демократичного середовища, якого так бракує університету, незалежність його роботи від роботи політичних партій, релігійних організацій та інших організацій. Натомість ми бачимо протилежне – релігійні зв'язки ректора, праві групи, які вільно почувають себе в університеті та впливають на його життя", – каже Ірина Федорович, співкоординаторка Коаліції з протидії дискримінації в Україні.
 
Як відомо, минулого року ця коаліція визнала одним із дискримінаторів року ректора університету Віктора Андрущенка. Він отримав премію в номінації "Реально Г" за найбільш дискримінаційний вчинок – залучення студентів університету замість занять на урочистий молебень з нагоди Дня вчителя.
 
За словами правозахисниці, лишається відкритим питання, хто має втрутитись у цю ситуацію та навести лад з огляду на порушення статуту з боку самої адміністрації вишу.
 
Ірина Федорович назвала безглуздою ремарку студентів про дітей.
 
"Діти – це один з типових маніпулятивних прийомів правих, який звучить постійно. Вхід на виставку, наприклад, може бути обмежений за віком. Але ж ми не вдягаємо труси на скульптуру Давида, наприклад, чи не замальовуємо тіло на картинах митців "Відродження". Цим шляхом вже намагалися йти наші північні сусіди", – прокоментувала вона.
 
Представниця коаліції розповіла також, якими мають бути дії адміністрації вишу у випадку погроз. 
 
"Якщо є погрози з боку студентів зірвати виставку, адміністрація має провести бесіду з такими студентами. А якщо вони не вміють або не хочуть говорити, то мають звернутись до поліції. І все, на цьому повноваження керівництва вишу закінчуються", – пояснює вона.
 
Директору Освітнього дому прав людини в Чернігові Сергію Бурову видається дивним закриття виставки через загрозу, що хтось із праворадикалів жбурне у вікно галереї камінь.
 
"Якщо є загроза цьому, адміністрація могла повідомити поліцію: "Оскільки піднімаємо важливу, гарячу суспільну тему, то потрібна охорона об’єкту", – каже він. 
 
Правозахисник пояснює, що свобода вираження поглядів включає й художній аспект. 
 
Сергій Буров, директор Освітнього дому прав людини
"Це право іноді називають священною коровою, бо без нього не існує демократичного суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що свобода вираження поглядів охоплює ту інформацію, яка комусь не подобається чи викликає занепокоєння", – пояснює він. 
 
За його словами, з художників не знімаються обмеження, які встановлює це право. Однак суд зважає у таких випадках на баланс між образою широких верств населення та внеском у суспільно важливу дискусію.  
 
"В університеті є люди з протилежними поглядами, які раніше зірвали захід у силовий спосіб, і слідчі не розслідували належним чином це правопорушення. Тому організатори заходу через художнє вираження вирішили підняти цю важливу суспільну дискусію. Суд досліджує цей баланс. З того, що було оприлюднено, я не бачу, щоб щось там ображало особисто мене чи широкі верстви населення", – каже він.
 
Правозахисник вважає, якщо ці роботи могли побачити діти, то керівництво університету могло маркувати експозицію позначкою "18+". 
 
"З іншого боку, діти бачать зараз жахливіші зображення не лише з фільмів жахів, а й навіть у новинах. Коли, наприклад, на мирних зібраннях люди з іншими поглядами вдаються до насильства", – коментує він. 
 
"Художники та особи, які просувають їхні роботи, звичайно, не мають імунітету до можливих обмежень у п. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини ("Свобода вираження поглядів"). Суд вважає, що подібне зображення прирівнюється до карикатури на осіб з використанням сатири. Сатира – форма художнього вираження та громадського коментаря із притаманними їй властивостями перебільшення та викривлення реальності. Вона природнім способом намагається провокувати та агітувати. Відповідно, будь-яке втручання у право художника на таке вираження необхідно вивчити з особливою увагою", – цитує Сергій Буров рішення ЄСПЛ у справі Асоціації художників проти Австрії.
 
У цій справі існувала судова заборона на демонстрацію картини, яка вважалася непристойною. Художник Отто Мюль створив колаж за участі різних відомих особистостей – Матері Терези, колишнього глави Австрійської партії свободи (АПС) Йорга Хайдера у сексуальних позах. 
 
Разом з тим в іншій справі "Інститут Отто Премінгер проти Австрії" ЄСПЛ підтримав заборону та вилучення фільму, яке містило провокаційне зображення Бога, Діви Марії та Ісуса Христа. Австрійські суди вирішили, що неможливість запланованого прокату в кінотеатрах була виправданою, аби убезпечити від образи релігійних почуттів. Суд у Страсбурзі прийняв позицію австрійських судів, які не побачили у фільмі художньої вартості чи внеску у суспільну дискусію, який би переважив образу широких верств суспільства.
 
Закриття виставки без належних пояснень виглядає прикладом цензури, каже Сергій Буров. 
 
"Я згадав, як у шкільні роки вивчав біографії відомих поетів, художників, яких цензурували ще на рівні університетів у царській Росії. То у мене виникає запитання, чим дії керівництва університету Драгоманова відрізняються від дій їхніх колег у царській Росії?" – запитує він.   
 
"Якби я був у керівництві університету, я б зрозумів, що одні студенти підняли дуже важливу суспільну дискусію. І вони вчинили це так через неприйнятні дії нападників. Я б на місці адміністрації закладу підняв дискусію, діалог між студентами з різними поглядами. Бо ця проблема не зникне просто так. А університет – це те місце, де мають жити права та свободи людини. Це та територія, де мирним і спокійним шляхом через дискусію мають вирішуватись різні питання", – додає правозахисник і зізнається, що він занепокоєний тим, що адміністрація саме педагогічного вишу у такий спосіб відреагувала на експозицію. 
 
"Це ж педагогічний вуз, майбутні педагоги. Тут позиція університету дивна. Він має вчити критичному мисленню, поважати гідність іншої людини, вчити бути вільною людиною. А замість цього він стає на одну сторону конфлікту, сховавши голову в пісок", – дивується правозахисник.   
 
Освітній дім з прав людини висловив готовність залучати викладачів університету Драгоманова до своїх навчальних заходів з прав людини. 

ВІДРАХУВАННЯ ОЛЕСЯ МАРИНОВИЧА?

За словами проректора Ігоря Вєтрова, "повинно було вирішуватись питання про відрахування чи академвідпустку зафіксованого у праворадикальних організаціях студента". Він вказує, що це питання "проґавив" декан філософського факультету Іван Дробот

Олесь Маринович, студент НПУ імені Драгоманова (знизу по центру)

На зустрічі з Валерією Зубатенко 20 квітня він порадив їй зі звільненням студента апелювати до ректора університету. Сама ж Валерія Зубатенко каже, не звільняють студента через напад на Ґендерний клуб, бо в статуті університету передбачене відрахування лише за неуспішність у навчанні.

Сергій Буров радить постраждалим домагатись від поліції якісного розслідування нападу. 
 
"Я не думаю, що університет повинен відраховувати студентів без доказів правопорушення", – коментує він.  

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Дякуємо, інформація про помилку відправлена
Будь ласка, виберіть текст
Ви вибрали забагато тексту
Мітки: цензура
x
В чому помилка?
Зв'язатися з нами
Центр інформації про права людини